Мустель Евальд Рудольфович — Енциклопедія Сучасної України

Мустель Евальд Рудольфович

МУСТЕ́ЛЬ Евальд Рудольфович (21. 05(03. 06). 1911, Севастополь – 10. 04. 1988, Москва) – астрофізик, фахівець у галузі зоряної спектроскопії та фізики Сонця. Д-р фіз.-мат. н. (1943), проф. (1944), чл.-кор. АН СРСР (1953). Сталін. премія (1952), премія ім. А. Белопольського АН СРСР (1981, перший лауреат). Закін. Моск. ун-т (1935), де відтоді й працював: 1944–51 – проф. каф. астрофізики. 1946–60 – у Крим. астрофіз. обсерваторії (с-ще Научний, нині смт Бахчисарай. р-ну): 1950–55 – зав. відділу фізики зірок; 1955–57, 1968–87 – заст. акад.-секр. Відділ. заг. фізики й астрономії АН СРСР; 1957–63 – заст. голови, 1963–86 – голова Астроном. ради АН СРСР. 1970–76 – віце-президент Міжнар. астроном. союзу. Гол. ред. «Астрономического журнала» (1965–86). Зробив знач. внесок у дослідж. зоряних атмосфер, хім. складу і фіз. умов в оболонках нових і наднових зірок, актив. процесів на Сонці. Створив теорію формування неперерв. спектра А–В зірок. Спільно з М. О. Боярчук виявив аномально високий вміст вуглецю, азоту та кисню в оболонках нових зірок (цей результат є фундам. для теорії термоядер. спалахів нових зірок). 1952 передбачив існування газових оболонок, утворених згрібанням міжзоряного газу вітром палких зірок (такі об'єкти були виявлені та ідентифіковані лише через 15 р.). На основі аналізу даних назем. атмосфер. тиску за період 1880–1974 спільно з В. Чорнопрудом і Н. Мулюковою ви­явив, що входження Землі в соняч. корпускуляр. потік супроводжується збільшенням нестійкості земної атмосфери та посиленням атмосфер. циркуляції.

Пр.: Теория лучистого равновесия звездных атмосфер для коэффициента поглощения, зависящего от частоты // Тр. Гос. астроном. ин-та. 1940. Т. 13, вып. 2; Лучевое равновесие атмосфер горячих звезд // АЖ. 1940. Т. 17; Исследование вопроса о выбрасывании материи новыми звездами после максимума блеска // Изв. Крым. астрофиз. обсерватории. 1948. Т. 1, ч. 2; О физической природе кальциевых флоккулов // Там само. 1952. Т. 9; Теоретическая астрофизика. Москва, 1952 (спів­авт.); О магнитных полях новых звезд // АЖ. 1956. Т. 33, вып. 2; О физической природе различий между геомагнитными возмущениями с внезапным и постепенным началом // Там само. 1957. Т. 34, вып. 1; Изучение спектра поглощения N Her 1934 в момент максимума блеска // Изв. Крым. астрофиз. обсерватории. 1959. Т. 20 (спів­авт.); Проблема истечения вещества из стационарных звезд // Там само. Т. 21; Звездные атмосферы. Москва, 1960; Structure of envelopes ejected by Novae // Astrophysics and Space Science. 1970. Vol. 6 (спів­авт.); Избранные труды. Физические процессы на звездах и на Солнце. Москва, 1991.

Д. А. Птіцин, Я. С. Яцків

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Д. А. Птіцин, Я. С. Яцків . Мустель Евальд Рудольфович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70166 (дата звернення: 23.10.2021)