Мутаціонізм — Енциклопедія Сучасної України

Мутаціонізм

МУТАЦІОНІ́ЗМ – концепція у біології, яка розглядає еволюцію як стрибкоподібний процес, що відбувається внаслідок значних одиничних спадкових змін ознак і властивостей організмів – мутацій. Ін. назва – мутаційна теорія. Рос. учені вважають, що до уявлень про стрибкоподібну зміну спадк. властивостей 1899 прийшов рос. ботанік С. Коржинський. 1901 голланд. учений Г. де Фріз запропонував термін «мутація» – стрибкоподібна, переривчаста зміна спадк. ознаки. Мутац. теорію, що нині складає одну з основ генетики, він розробив 1901–03. Її осн. положення: 1) мутації виникають раптово як дискретні зміни ознак; 2) нові форми стійкі; 3) на відміну від не спадк. змін, мутації не утворюють безперерв. рядів, не групуються нав­коло серед. типу; вони представляють якісні зміни; 4) мутації проявляються по-різному і можуть бути як корисними, так і шкідливими; 5) вірогідність виявлення мутацій залежить від кількості досліджених особин; 6) подібні мутації можуть виникати неодноразово. Згідно М., раптові зміни, які називають макромутаціями (або сальтаціями), виникнувши в особин (організмів) вихід. виду, відразу створюють нові життєві форми, що за наявності сприятливих умов середовища стають родоначальниками нових видів. Добору природному відведено допоміжну роль. У результаті синтезу генетики і дарвінізму у 1920–30-х рр. установлено, що еволюція може відбуватися лише шляхом природ. добору мутацій. Розглядаючи як рушійну силу еволюції внутр. (стосовно організму) фактор зміни спадковості, М. заперечує творчу роль природ. добору, відводячи йому значення чинника, який обмежує різноманіття життєвих форм (за усунення варіантів орг-ції, що не відповідають умовам довкілля). У цьому відношенні М. є близьким до автогенезу, від якого відрізняється запереченням безперервності еволюції. Після її розроблення Г. де Фрізом М. не становить єдиної теорії – цей напрям еволюціонізму підтримували різні автори з різноманіт. позицій. Подібні погляди лежать в ос­нові теорії преадаптації (франц. учений Л. Кено), сальтацій. теорії (амер. генетик Р. Ґольдшмідт) і низки менш відомих концепцій. Незважаючи на деякі помилкові положення мутац. теорії Г. де Фріза, зокрема утворення видів у результаті мутацій без природ. добору, осн. положення його теорії (раптовість виникнення мутацій; вірогідність появи як шкідливих, так і корис. мутацій; поява повтор. мутацій) знайшли підтвердження та введені до сучас. теорій мутагенезу.

Літ.: Гершензон С. М. Мутации. К., 1991; Глазко В. И., Глазко Г. В. Русско-англо-украинский толковый словарь по прикладной генетике, ДНК-технологии и биоинформатике. К., 2000; Тоцький В. М. Генетика. 3-є вид. О., 2008; Инге-Вечтомов С. Г. Генетика с основами селекции: Учеб. 2-е изд. С.-Петербург, 2010; Кунах В. А. Мобільні генетичні елементи та пластичність геному рослин. К., 2013.

В. А. Кунах

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. А. Кунах . Мутаціонізм // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70180 (дата звернення: 27.09.2021)