Муфтій

МУ́ФТІЙ — законодавець, знавець шаріату, який тлумачить його положе­н­ня зі спірних питань у формі особливого обовʼязкового висновку — фетви, виходячи з прецедентів і принципів шаріату. М. як особл. радники при правителях і су­д­дях (каді) вперше були при­знач. халіфом Омаром (717–720) у Єгипті. Згодом правитель кожної великої області у мусульман. країнах при­значав чи за­прошував на службу М., ріше­н­ня якого ставали обовʼязк. для насел. області. В Осман. імперії у 15 ст. гол. М. Стамбула став великим М. країни з титулом шейх аль-іслам. Великий М. давав висновки на запити султана і вищих держ. чиновників щодо від­повід­ності їхніх дій положе­н­ням шаріату. Нині в усіх країнах ісламу існує посада верхов. М., який контролює від­повід­ність дій уряду догматам ісламу. М. називають також очільників мусульман. громад Центр. Азії та Казах­стану (резиденція у Ташкенті), Башкорто­стану (м. Уфа), Татар­стану (м. Казань), Даге­стану (м. Махачкала; усі — РФ). В Україні існує 6 муфтіятів, тобто 6 мусульман. організацій, що мають влас. М., чий авторитет вони ви­знають. Найві­доміші серед них — шейхи А. Тамім (М. Духовного управлі­н­ня мусульман України) та С. Ісмагілов (М. Духов. упр. мусульман України «Умма»).

Завантажити статтю