Муха Антон Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Муха Антон Іванович

МУ́ХА Антон Іванович (07. 01. 1928, с. Шебаліно, нині Алтай. краю, РФ – 19. 07. 2008, смт Ворзель Ірпін. міськради Київ. обл.) – композитор, музикознавець. Д-р мистецтвознавства (1982), проф. (1993). Премія ім. М. Лисенка (2007). Чл. НСКУ (1959). Закін. Київ. консерваторію (1952; кл. композиції М. Вілінського, оркестрування – Б. Лятошинського) та аспірантуру при ній (1955). Працював муз. ред. Студії телебачення (1956–58), ст. референтом СКУ (1958–62); від 1962 – в ІМФЕ НАНУ (усі – Київ): 2000–04 – зав. відділу музикознавства. Наук. дослідження: питання муз. естетики, теорії музики та муз. психології, історії укр. музики. Автор інструм., симф. творів, музики для дітей, радіо, театру, кіно тощо. У творчості, що наближається до постромантизму, важливу роль відіграють академ. традиції, зокрема виваженість форми, яс­кравий мелодизм із тяжінням до лірич. пісенності, майстерність оркестрування. Здійснив низку аранжувань для Ансамблю нар. танцю ім. П. Вірського та Укр. нар. хору ім. Г. Верьовки. Започаткував в Україні довідк. вид. про композиторів – довідники СКУ, «Композитори світу в їх зв'язках з Україною» (2000), «Композитори України та української діаспори» (2004). Створив наук. школу. Серед учнів – В. Бєлікова, О. Коменда, О. Кушнірук, В. Посвалюк, Б. Сюта. Автор пр. «Процесс композиторско­го творчества (проблемы и пути исследования)» (1979), розділів у кн. «Історія української музики» (1990, т. 3; 1992, т. 4; усі – Київ), статей в ЕСУ та низки галуз. енциклопедій і довідників.

Пр.: «Українська карпатська рапсодія» Л. Колодуба. 1963; Принцип програмності в музиці. 1966; Симфонічний оркестр і його інструменти. 1967; Музы­канты смеются. 1969; 1970; 1972; Весе­лый камертон. 1975; 1976; Формування і розвиток естетико-теоретичного напрямку проблемних досліджень в українському музикознавстві другої половини ХХ століття // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. 2002. Вип. 16; Художнє прогнозування: потреби, проблеми, передумови // Мат. до укр. мист-ва. 2003. Вип. 2 (усі – Київ).

Тв.: дит. балет «Мрія» (лібрето Л. Бондаренко, 1969); для симф. оркестру – Симфонія (1956, 2-а ред. 1959), Концертний вальс (1954), сюїти – «Піонерський бал» (1960), «Царевич і три лікарі», симф. казка «Про дітей і дорослих» (обидва – 1971), для скрипки з оркестром – Концерт («Юнацький», 1952, 3-я ред. 1997), для камер. оркестру – Маленька сюїта у старовинному стилі, Поліфонічні варіації (обидва – 1978); для скрипки з фортепіано – Скерцо (1953), «Вечірня мелодія» (1978, варіант з камер. ансамблем); для квартету дерев'яних духових інструментів – Пастораль (1966); для фортепіано – Фуга на дві теми (1950), «Поривання» (1972); для оркестру нар. інструментів – «Протяжна» (1950, варіант для симф. оркестру); обробки укр. нар. пісні «Ой гай мати» (1958, варіант для 3-х баянів); п'єси – для бандури, для балалайки з фортепіано, для 3-х баянів, дит. п'єси для різних інструментів; хори, романси, дит. пісні, обробки нар. пісень, музика до театр. вистав, мультфільмів, наук.-популяр. фільмів та радіопередач.

Літ.: Кушнірук О. Антону Івановичу Мусі – 70! // Хрещатик. 1998, 10 січ.; Степанченко Г. Вчений і композитор // УМГ. 2003. № 2; Немкович О. Науковий доробок А. Мухи в контексті українського музикознавства другої половини ХХ – початку ХХІ століття // Мистецтвознавчі зап.: Зб. наук. пр. К., 2003. Вип. 3–4; Сюта Б. Антон Іванович Муха – музикознавець і композитор // Musica humana: Зб. наук. ст. Л., 2005. Вип. 2; Антон Муха: Бібліогр. покажч. К., 2008.

Н. О. Костюк, О. П. Кушнірук

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю