Мушкетов Іван Васильович — Енциклопедія Сучасної України

Мушкетов Іван Васильович

МУШКЕ́ТОВ Іван Васильович (Мушкетов Иван Васильевич; 09(21). 01. 1850, станиця Олексіївська, нині Краснодар. краю, РФ – 10(23). 01. 1902, С.-Петербург) – російсь­кий геолог. Батько Д. Мушкетова. Закін. С.-Петербур. гірн. ін-т (1872), де працював від 1877 ад'юнкт-проф., від 1896 – ординар. проф. 1872 досліджував Пд. Урал і відкрив 3 мінерали. 1874 побував на зх. відрогах Тянь-Шаню, у долині Сир-Дар'ї і Бадам. горах, а 1875 – на Пн. Тянь-Шаню та р-ну Кульджи, відкрив низку місцезнаходжень корис. копалин. 1876 дослідив Златоустов. гірський округ Уралу. 1877–80 продовжив дослідж. у Серед. Азії, результати яких виклав у праці «Туркестан» (у 2-х т., 1886–1906). М. подав геол. та орограф. опис Серед. Азії, запропонував першу наук. концепцію її геол. будови, встановив послідовність її формацій. Довів, що Тянь-Шань і Паміро-Алай складаються з низки складчастих дуг широт. простягання, створ. тектон. переміщеннями земної кори. Спростував висновки нім. науковця А. Гумбольдта про вулканізм Серед. Азії та існування Болор-Дагу (гігант. хребта меридіонал. напряму). 1881 разом з Г. Романовським склав першу геол. карту Туркестану. 1880 дослідив геол. будову та льодовики Кавказу, місця зародження кам'яного вугілля та марганцю в бас. р. Ріоні, кавказ. та липец. мінерал. джерела, солоні озера Криму, зсуви побл. Одеси. Вивчав причини, тер. поширення та наслідки землетрусів. У геол. дослідж. значну увагу приділяв тектон., сейсміч. та геоморфол. процесам. На честь М. названо: хребет Наньшаню, вулкан бас. р. Вітім, два льодовики Тянь-Шаню, льодовик хребта Каратегін та ін. Серед учнів – В. Обручев.

Пр.: Каталог землетрясений Российской империи. 1893 (спів­авт.); Собрание сочинений. Вып. 1–2. 1910–12 (обидві – С.-Петербург).

Літ.: Карпинский А. П. Памяти И. В. Мушкетова // ГорЖ. 1902. Т. 1, № 2; Об­ручев В. А. Иван Васильевич Мушкетов (1850–1902) // Люди русской науки. Геология. География. Кн. 2. Москва, 1962; Басков Е. А. Иван Васильевич Мушкетов. Ленинград, 1986.

Д. Є. Макаренко


Покликання на статтю