Музей мистецтв ім. Б. та В. Ханенків Національний — Енциклопедія Сучасної України

Музей мистецтв ім. Б. та В. Ханенків Національний

МУЗЕ́Й МИСТЕ́ЦТВ ім. Б. та В. Ханенків Національний Створ. 1919 у Києві на основі зібрання творів зарубіж. мист-ва київ. меценатів і культур. діячів Богдана та Варвари Ханенків. Від 1919 – Другий держ. музей, 1920–24 – Музей мист-в ВУАН ім. Б. та В. Ханенків, 1924–36 – Музей мист-в ВУАН (без імен фундаторів), від 1936 – Київ. музей зх. та сх. мист-ва, від 1999 – ім. Б. та В. Ханенків, від 2011 – національний. Розташ. у двох будівлях: на вул. Терещенківська, № 15 (колишня приватна оселя подружжя; фасад нагадує венец. палаццо, зали витримані в стилістиці бароко, готики, рококо, Ренесансу) і № 17 (прибутк. будинок, що належав сестрі В. Ханенко, перебудов. 2006 під музейне приміщення). Дві постійні експозиції, присвяч. зх.-єв­роп. та сх. мист-ву, знайомлять із найбільш цінними експонатами. Вестибюль оформлено в стилі бароко; на парад. сходах і портику – копії антич. статуй. У залах 2-го поверху в інтер’єрах кін. 19 ст. розміщено експозицію зх.-європ. мист-ва, створ. за регіон.-хронол. принципом. Осн. зали («Велика вітальня» та «Червона вітальня», «Золотий кабінет», «Галерея», «Дельфтська їдальня», «Кабінет карельської берези») оформлені в дусі історизму. За задумом фундаторів, оригін. твори живопису та скульптури, вітражі, вироби ужитк. мист-ва складають цілісні комплекси й разом із декор. елементами інтер’єрів відтворюють дух минулих епох. Вироби з бронзи та слонової кістки, ренесансні меблі, італ. майоліка, венец. скло, порцеляна провід. європ. мануфактур, лімозькі емалі, брюссел. шпалери знайомлять із найбільш самобут. явищами в історії зх.-європ. ужитк. мист-ва. Зберігаються твори живопису, скульптури (бл. 120), графіки, ужитк. мист-ва країн Зх. Європи та Сходу 6–20 ст.; представлено мист-во антич. світу й Стародав. Єгипту. Серед найвизначніших творів – візант. ікони 6–7 ст., полотно іспан. художника 17 ст. Х. де Сурбарана «Натюрморт зі збивачем для шоколаду», твори корифеїв зх.-європ. живопису – «Бог річки Шельди, Кибела та богиня міста Антверпена» П. Рубенса, «Лазар Гош» Ж. Давіда, а також картини А. Маньяско, Ф. Ґварді, П. Брейґеля (молодшого), Я. Йорданса, Д. Хальса, Ф. Буше, Е. Віже-Лібрен та ін. Велику мист. вартість зібрання Ханенків визнавали вже на зламі 19–20 ст.; до колекції зверталися мистецтвознавці Зх. Європи, зокрема М. Фрідлендер та Р. Лонґі. У рад. часи це зібрання не розглядали ні як істор. пам’ят­ку, ні як видат. зразок мист. колекціонування 2-ї пол. 19 ст.: вилучали картини, гобелени, ікони, середньовічні вироби декор.-ужитк. мист-ва, предмети археол. колекції та передавали на продаж за кордон чи в ін. музеї. Через міжмузейні обміни до кін. 1930-х рр. зібрання декор.-ужитк. мист-ва становило 6,5 тис. речей, гравюр – до 33 тис. Після захоплення Києва фашистами з музею незаконно вивезено бл. 360 картин, 9 скульптур, 20 690 гравюр. Лише частину експонатів вдалося евакуювати спочатку до Дніпропетровська (нині Дніпро), а потім до Уфи (Башкортостан, РФ); частину сховали в Києві. 1943 зі сховища дістали картини, порцеляну, нумізмат. колекції. Будівля встояла, але потребувала ремонту. Нині у фондах – понад 20 тис. експонатів. Серед найбільш знач. надходжень – полотна фламанд. і голланд. художників 17 ст., заповідані музею петербур. колекціонером В. Щавинським (передано 1926), а також зібрання китай. живопису на сувоях 17 – поч. 20 ст.; офорти Ф. Ґойї з серій «Жахи вій­ни» та «Капрічос», придбані в М. Шаронова, картини амер. художника Р. Кента. У музеї проводять активну виставк. діяльність, організовують темат. експозиції з влас. фондів, використовують їх у міжнар. проектах, приймають темат. виставки з ін. музеїв і приват. колекцій. Для дітей і дорослих розроблено спец. музейні програми, темат. огляд. екскурсії. Знято д/ф «Музей Ханенків» (1992, реж. Г. Юнда, Київ. студія «Тяжіння»). Дир. – М. Макаренко (1920–25), І. Врона (1925–29), М. Христовий (1929–33), К. Кравченко (1933–41), С. Гіляров (1941–43), В. Овчинников (1943–78), О. Рославець (1978–96); ген. дир. – В. Виноградова (1996–2018), від 2018 – К. Чуєва.

Літ.: Киевский музей западного и восточного искусства. К., 1981; 1986; Музей західного та східного мистецтва в Києві: Альбом. К., 1983; Цалик К. Будинок Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків як музейно-житловий комплекс // Зап. НТШ: Пр. Комісії образотвор. та ужитк. мист-ва. Л., 2004. Т. 268.

О. Г. Олійник

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. Г. Олійник . Музей мистецтв ім. Б. та В. Ханенків Національний // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70359 (дата звернення: 27.09.2021)