Музична Україна — Енциклопедія Сучасної України

Музична Україна

«МУЗИ́ЧНА УКРАЇ́НА» – державне спеціалізоване видавництво. Засн. 1966 у Києві на базі муз. редакцій вид-в «Мистецтво», «Радянська школа» (див. «Освіта») та Укр. відділ. вид-ва «Советский композитор». 1967 розпочало видавн. діяльність. Мало 5 галуз. редакцій: музико­знав. літ-ри, інструм. і вокал. музики, навч.-пед. вид., естет. виховання для дітей та юнацтва. 1970–89 видавали ж. «Музика». Публікує нотні вид. фольклору, вокал., вокал.-симф., сценіч. та камерно-інструм. музики, дит. музику, твори для клавіш., струн., духових, удар., нар. інструментів, різні навч. нотні вид.; музико­знавчо-наук., наук.-популярну, до­відк., метод.; навч. для муз. та заг.-осв. шкіл, серед. та вищих спец. муз. навч. закладів; дит., мемуарну та худож. літ-ру. До 1989 щороку виходило понад 200–250 назв книг, що поширювали у понад 70-ти країнах світу. Серед кращих вид. – «Повне зібрання творів» Л. Ревуцького (1981–85, т. 1–11), «Зібрання творів» Б. Лятошинського (1986–91, т. 1–9), «На русалчин великдень» М. Леонтовича (1980), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1983), «Тарас Бульба» М. Лисенка (1987), хор. та інструм. твори М. Березовського, А. Веделя, Д. Бортнянського. 1993 опубл. партитуру Гімну України (музика М. Вербицького, редакція М. Скорика, Є. Станковича) для великих, малих та серед. складів духових оркестрів. У серії «Українська симфонічна музика» видано низку партитур творів Е. Ванжури, М. Калачевсь­кого, М. Лисенка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, Г. Майбороди, А. Штогаренка, сучас. авторів. 2001–16 діяла нац. програма підтримки укр. книговидання «Українська книга», в рамках якої реалізовано видавн. проекти: «Духовні співи давньої України» О. Цалай-Якименко, «Національна опера України» Ю. Станішевського (обидва – 2002), «Академія музичної еліти України» (2004), «Хорові твори» М. Колесси, «Літургії» Л. Дичко, «Композитори України та української діаспори» А. Мухи (усі – 2005), клавір опери «Мойсей» М. Скорика (2006), «Камерні симфонії» Є. Станковича (2008), «Кирило Стеценко» Л. Пархоменко (2009), «Євгенія Мірошниченко» Т. Швачко (2011), «Засвічу свічу» Г. Гаврилець (2012), «Хочу грати на роялі» (автор Н. Гриднєва), «Українська музична культура. Погляд крізь віки» Л. Корній, Б. Сюти, «Твори для фортепіано» І. Карабиця (усі – 2014), «Скрипкова абетка» (автор О. Павлов), «В ефірі Хор Українського радіо» Т. Коробки (обидва – 2015), «Вінок з барвінку» І. Кириліної (2016) та ін. 2017–19 здійснено спіл. видавн. проект із Нац. оперою України «Національна опера України: Енциклопедія» (у 3-х т.). За програмою Київ. міськради від 2019 вид-во забезпечує усі дит. муз. школи Києва новими нотними збірками та підручниками. Дир. – Б. Кривопуст (від 2010).

Н. А. Величко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Н. А. Величко . Музична Україна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70404 (дата звернення: 27.09.2021)