Музичне товариство ім. М. Леонтовича Всеукраїнське — Енциклопедія Сучасної України

Музичне товариство ім. М. Леонтовича Всеукраїнське

МУЗИ́ЧНЕ ТОВАРИ́СТВО ім. М. Леонтовича Всеукраїн­ське Засн. 1921 у Києві, на 9-й день після вбивства М. Леонтовича, як Всеукр. ком-т пам'яти Миколи Леонтовича, від 1922 – Муз. т-во ім. М. Леонтовича (з філіями в різних містах України). Серед фундаторів – К. Стеценко (ініціатор ідеї), Ю. Михайлів (1-й голова), О. Чапківський (секр.), П. Козицький (заст. голови). До Т-ва входили фольклористи К. Квітка, Д. Ревуцький, композитори й диригенти М. Вериківський, Я. Степовий, Г. Верьовка, Ф. Попадич, П. Демуцький, В. Верховинець, Н. Городовенко, теоретик Б. Яворський, поет П. Тичина, письменник В. Поліщук, піаніст Ф. Блуменфельд, реж. Лесь Курбас, бандурист і письменник Г. Хоткевич, художник М. Бурачек, історики-мистецтво­знавці С. Єфремов і Д. Щер­ба­ківський, представники від студентства Київ. муз.-драм. ін-ту – викл. Б. Лятошинський, І. Волянський, С. Дурдуківський, С. Тележинський. Як почес. чл. було запрошено батька, дружину та сестер композитора. Ком-т розпочав роботу з муз. та музей. секцій. Станом на 1922 до нього входило 53 чл.: 45 – окремі особи, 8 – творчі колективи, зокрема театр-студія «Березіль», хор. капела «Думка», Хор-студія ім. М. Леонтовича. Долучилися також композитори Б. Яновський, Ф. Надененко, етнограф М. Гайдай, музикознавець А. Бабій, піаністи К. Михайлов, М. Гозенпуд, хормейстери К. Пігров, Е. Скрипчинська, художники В. Кричевський, Б. Реріх, А. Петрицький. Від 1924 Т-во почало проводити «Вівторки», присвяч. творчості укр. композиторів і літераторів – своїх чл. (М. Вериківського, Г. Верьовки, П. Тичини та ін.). У різних осередках (Київ, Харків, Одеса) відбувалися «Галицькі вечори», де звучали твори митців Зх. України – С. Людкевича, О. Нижанківського, Д. Січинського, Г. Топольницького, проходили зустрічі з Ф. Колессою і В. Барвінським. 1923 започатковано вид. ж. «Музика» (гол. ред. – М. Грінченко). 1924 до діяльності Київ. осередку Т-ва долучився Л. Ревуцький (до того був гол. Прилуц. філії). 1925 у Т-ві відбулися організац. зміни – його очолив М. Вериківський, секр. обрали М. Грінченка; П. Козицький став головою Харків. філії; Київ. відділ. очолили Г. Верьовка, М. Грінченко, Л. Ревуцький. 1926 створ. нові секції – композитор. майстерня, перекладац. та видавн. цехи, муз. школи та студії, капели й оркестри. 1926 розпочала діяльність Асоціація сучасної музики, яку утворили Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, М. Вериківський, Ф. Надененко, М. Радзієвський та ін. 1925–27 – час розквіту діяльності Т-ва, що об'єднувало понад 200 чл., мало філії у Харкові, Одесі, Житомирі, Вінниці, Полтаві, Дніпропетровську (нині Дніпро), Миколаєві, Чернігові, Черкасах, Херсоні та ін. містах. 1927 зареєст­ровано 1014 муз. орг-цій: хорів селян. – 347, робітн. – 211, шкіл. – 267, оркестрів робітн. і селян. – 82, профес. хорів (таких, як «Думка», «Рух», «Дух») і капел бандуристів – 7. На поч. 1926 група чл. Харків. філії виступила з відкритим звинуваченням Т-ва у проведенні буржуазно-нац. політики й відхиленні від пролетар. ідеї та створила Асоціацію революційних композиторів України на чолі з В. Костенком і Асоц. рев. музик України. Від 1926 президію переведено до Харкова, упродовж цього ж року не виходив ж. «Музика». 1928 Т-во ліквідовано й утворено Всеукраїнське товариство революційних музикантів. Більшість його фундаторів і чл. у 1930-х рр. зазнали сталін. репресій.

Літ.: Кузик В. Музичному товариству ім. М. Леонтовича – 75. 1996; Її ж. Історія утворення Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича // Укр. муз. арх. 1999. Вип. 3; Ржевська М. На зламі часів: Музика Наддніпрянської України першої третини ХХ ст. у соціокультурному контексті епохи. 2005; Бугаєва О. Архівна спадщина Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича. 2011; Її ж. Музичне товариство імені М. Д. Леонтовича (1921–1931): Біогр. слов. 2015 (усі – Київ).

В. В. Кузик


Покликання на статтю