М’язова система — Енциклопедія Сучасної України

М’язова система

М'Я́ЗОВА СИСТЕ́МА – активна складова частина опор­но-рухового апарату людини, призначена для забезпечення переміщення організму або його частин у просторі. Складається зі скелетних м'язів та допоміжних органів. М'яз побудований із м'я­систої частини, утворюється пучками м'язових волокон, і сухожилка. Широкий сухожилок називають апоневрозом. У деяких м'язах пучки м'язових волокон перериваються короткими сухожилк. переділками. М'язові волокна вкриті сполучнотканинною оболонкою – ендомізієм, пучки м'язових волокон вкриває перимізій. М'яз вкритий епімізієм, який у ділянці сухожилка називають перитендінієм. Допоміжними апаратами м'язів є фасції, піхви сухожилків, синовіальні сумки, сесамоподібні кістки.

Фасція – сполучнотканинний покрив м'яза, що відмежовує різні м'язи, запобігає їхньому тертю, між групами м'язів формує міжм'язові перегородки. Фасції потовщуються і утворюють удержувачі або тримачі – фіброзні мостики. Між тримачами і кістками, що до них прилягають, формуються канали, вистелені синовіальною оболонкою – піхви сухожилків. Сесамоподібні кістки закладаються і розвиваються в товщі сухожилків. Найбільші з них – наколінок і горохоподібна кістка. При скороченні м'яза один його кінець залишається нерухомим – фіксована точка (переважно збігається з початком м'яза), другий – змінює своє положення – рухома (мобіл.) точка (збігається здебільшого з місцем прикріплення м'яза).

М'язи і фасції розвиваються зазвичай із міотомів, зокрема з їхньої дорсальної частини – глибокі м'язи спини, з вентральної – м'язи перед. та латерал. поверхонь тулуба (м'язи грудей, живота, шиї). Діафрагма розвивається з 4-го шийного міотома. У кінці 4-го тижня внутр.-утроб. розвитку формуються м'язи кінцівок із бруньок кінцівок. Із бруньок мезодерми від перед. відділів 4-х нижніх шийних і 1-го груд. міотомів розвиваються м'язи верх. кінцівок; з бруньок мезодерми від перед. відділів 4-х поперек. і 3-х крижових міотомів – м'язи нижніх кінцівок і промежи­ни. Жувал. та мімічні м'язи, деякі м'язи шиї, м'язи м'якого піднебіння, горла, гортані розвиваються з мезодерми зябрових дуг: із 1-ї зябрової дуги – жувал. м'язи, переднє черевце двочеревцевого м'яза, щелепно-під'язиковий м'яз, м'яз-натягач барабан. мем­брани, м'яз-натягач піднебін. завіски; з 2-ї зябрової дуги – мімічні м'язи, шило-під'язиковий м'яз, заднє черевце двочеревцевого м'яза, підшкір. м'яз шиї, стремінцевий м'яз; з 3–4-ї зябрових дуг – м'язи горла, гортані та м'якого піднебіння.

За розвитком м'язи поділяють на ауто­хтонні (у процесі розвитку залишаються на місці), трункофугальні (переміщуються з тулуба на кінцівки) та трункопетальні (переміщуються з кінцівок на тулуб).

Розрізняють також м'язи довгі, короткі, зубчасті, драбинчасті, прямі, косі, квадратні, широкі, найширший, найдовший, дво-, три- і чотириголові, двочеревцевий, колові, круглої, трапеціє-, ромбо-, дельто-, грушо- і червоподібної форм. Також м'язи бувають поверхневі та глибокі.

За місцем розміщення виокремлюють м'язи голови (мімічні та жувал.), шиї, тулуба (спини, грудей, живота), верх. (плечового пояса і вільної верх. кінцівки, які, в свою чергу, поділяють на м'язи плеча, передпліччя та кисті) та нижніх (тазового пояса і вільної нижньої кінцівки, серед яких виділяють м'язи стегна, гомілки та стопи) кінцівок. Для класифікації м'язів кінцівок доцільно застосовувати поділ на групи, зокрема м'язи плеча і передпліччя поділяють на передню та задню групи; кисті – на м'язи підвищення великого пальця, м'язи долоні та м'язи підвищення мізинця; стегна – на передню, медіал. (присередню) та задню групи; гомілки – на передню, латерал. (бічну) та задню групи; стопи – на тильні та підошовні (м'язи підвищення великого пальця стопи, м'язи підошви та м'язи підвищення мізинця).

За розміщенням та місцем початку і прикріплення м'язів розрізняють: клубово-ребровий, поперечно-ос­тистий, підпотиличні, підключичний, скроневий, крилоподібні, надчерепний, виличні, носовий, підборідний, щічний, груднинно-ключично-соскоподібний, ще­лепно-під'язиковий, підбо­рідно-під'язиковий, шило-під'язиковий, груднинно-під'язиковий, груднин­но-щитоподібний, щито-під'язи­ковий, лопатково-під'язиковий, надостьовий, підостьовий, підлопатковий, дзьобо-плечовий, плечовий, ліктьовий, плечо-променевий, міжкісткові, клубово-поперековий, сідничні, затульні, підколінні, великогомілкові, малогомілкові та ін.

Основна функція м'язів – виконання рухів кісток у суглобах, що забезпечується скороченням м'язів. За функцією їх поділяють на синергісти – м'язи, що виконують однаковий рух у суглобі, та антагоністи – м'язи, що здійснюють протилежні рухи в суглобі; згиначі (флексори), розгиначі (екстензори), відвідні (абдуктори), привідні (аддуктори), відвертачі (супінатори), привертачі (пронатори), обертачі (ротатори), протиставні (опоненси), звужувачі (констриктори), стискачі (сфінктери), розширювачі (дилататори), підіймачі (леватори), опускачі (депресори), випрямлячі (еректори). Мімічні м'я­­зи виражають емоції людини. На відміну від ін. м'язів, вони прикріплюються не до кісток та не вкриті фасціями (виняток – щічний м'яз, який вистелений зсередини щічно-глотковою фасцією). Ці м'язи виконують рухи шкіри, а не кісток. Серед них функціонально розрізняють м'яз здивування, спокою, підозри, сміху, образи, радості та ін.

Найпоширеніше захворювання М. с. – міопатія, що може бути проявом найрізноманітніших захворювань як опорно-рухового апарату, так і нерв. системи, діабету тощо. Проблема пошкодження М. с. залишається надзвичайно важливою для сучас. мед. науки. Класичні та сучасні методи дослідж. відкривають можливості глибшого вивчення і нового вирішення проблеми профілактики та лікування захворювань м'язів. Знання заг. плану будови допоміж. органів М. с., зокрема міжфасціал. просторів, слугують підґрунтям для проведення місц. анестезії, водночас допомагають у прогнозуванні розповсюдження гній. процесів. Будову і функції М. с., історію її дослідж., а також патол. зміни та методи лікування М. с. вивчає міологія.

Літ.: F. H. Netter. Atlas of Human Ana­tomy. Switzerland, 1991; Матешук-Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія. Л., 1997; Свиридов О. І. Анатомія людини. К., 2000; Дюбенко К. А. Анатомічна термінологія. К., 2001; Міжнародна анатомічна номенклатура. К., 2001; Анатомія людини. К., 2004; Синельников Р. Д. Атлас анатомии человека: В 4 т. Мос­ква, 2004; Анатомія людини: У 3 т. Лг., 2005. Т. 1; 2007. Т 2; 2009. Т. 3; Головацький А. С., Черкасов В. Г. та ін. Анатомія людини: У 3 т. В., 2006. Т. 1; 2007. Т. 2; 2009. Т. 3; Черкасов В. Г., Бобрик І. І. та ін. Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти). В., 2010; F. Paulsen, J. Waschke. Sobotta. Atlas der Anatomie des Men­s­chen. München, 2011.

Л. Р. Матешук-Вацеба

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Л. Р. Матешук-Вацеба . М’язова система // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70436 (дата звернення: 23.10.2021)