Муратове — Енциклопедія Сучасної України

Муратове

МУРА́ТОВЕ – село Новоайдарського району Луганської області. Муратів. сільс. раді підпорядк. с. Капітанове. М. знаходиться за бл. 2 км від р. Сіверський Донець (на правому березі – с. Кримське, що 2014 після окупації Слов’яносерб. р-ну сепаратистами т. зв. Луган. нар. респ. було перепідпорядковане укр. владою Новоайдар. р-ну), 35 км від райцентру та залізнич. ст. Новий Айдар. У Капітановому бере початок мала р. Вільхова (заг. довж. 11 км, пл. водозбір. бас. 77,9 км2), що тече з Пн. на Пд. У межах М. на ній споруджено водосховища Верхнє та Нижнє. Пл. М. 4,39 км2. За переписом насел. 2001, проживали 687 осіб, з них 84,43 % зазначили рідною укр. мову, 14,26 % – російську. У Капітановому виявлено 5 поселень епохи пізньої бронзи. 1715 канцелярист В. Вергилєв заснував тут хутір, що згодом перетворився на слободу М. Назва походить від татар. прізвища. Тривалий час ці землі перетинала лінія розподілу між жит. слов’ян. походження і татарами, які остаточно звідси виїхали до 1870. Окрім землеробства, мешканці видобували вугілля, займалися ткацтвом, ковальством, виготовляли колеса, вози та сани, вичиняли шкіри, взимку їздили у Бахмут (нині Донец. обл.) і Таврію, де продавали вугілля та купували сіль, цукор, одяг, інвентар. 1797–1835 – у складі Слобід.-Укр., 1835–1920 – Харків., 1920–25 – Донец. губ.; 1797–1923 – Старобіл. пов. 1885 у слободі мешкали 636, 1914 – 1148 осіб. До 1923 – волос. центр. Відтоді – село. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – у складі Старобіл. округи; 1932–38 – Донец., від 1938 – Луган. (до 1958 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл. Муратівці потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від липня 1942 до січня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 368 воїнів-земляків, з них 140 загинули (встановлено пам’ятник). Є брат. могила понад 80-ти воїнів-визволителів, які атакували нім. війська побл. Сіверського Дінця. У рад. період працював радгосп «Лісний», що спеціалізувався на відгодівлі великої рогатої худоби, а також обробляв 2,4 тис. га орної землі. Розвідано Капітанів. і Муратів. газоконденсатні родовища (експлуатує підпр-во «Шебелинкагазвидобування»). Функціонує Капітанів. лісомислив. госп-во. У М. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Діє церква перенесення мощей св. Миколая Чудотворця УГКЦ. Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: гідрол. заказник Крим. дача (охороняється від 2006, 393 га), заповідні урочища Капітанів. ліс (від 1980, 542 га) і Шамраєва дача (від 1984, 879 га). У Капітановому народився учасник 2-ї світ. вій­ни, повний кавалер ордена Слави М. Гетьман.

Н. І. Ніловко, О. М. Рудьковська


Покликання на статтю
Н. І. Ніловко, О. М. Рудьковська . Муратове // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70437 (дата звернення: 17.10.2021)