Мури

МУ́РИ — архітектурно-історичний комплекс 17 — початку 20 ст. у Він­ниці. З огляду на вік, роль в історії міста та архіт. особливості М. посідають чільне місце серед памʼя­ток Він­ниці. Нині так називають споруди двох давніх катол. монастир. комплексів — єзуїт. і домінікан., однак до 1920-х рр. ця назва стосувалася тільки першого з них. Осередок Товариства Ісуса у Він­ниці зʼявився завдяки старості В.-О. Калиновському, який 1611 надав єзуїтам ділянку землі побл. Ринк. площі та приміські с. Кайдачиха й Казаниха. Єзуїти спочатку провадили в місті лише місійну діяльність, при­їжджаючи з м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Їхній перший дере­вʼяний осередок згорів під час пожежі 1613, однак пізніше був від­­будований. Від 1619 єзуїти вже мали в місті по­стійну резиденцію. У 1630-х рр. вони спорудили ка­мʼяний монастир, до 1645 — костел (згодом парафіял.); 1630 від­крили школу, реорганізовану через деякий час у колегіум. У звʼяз­ку з по­стій. за­грозою від набігів татар та козаків єзуїт. комплекс роз­будовували як фортецю (значно міцнішу за деревʼяний замок, роз­міщений на о-ві між р. Буг і її рукавом), у його арх-рі по­єд­нано елементи пізнього ренесансу і бароко. 1648 єзуїти залишили Він­ницю, М. під час Визв. вій­ни під проводом Б. Хмельницького за­знали руйнувань, а єзуїт. архів згорів. Від 1703 єзуїти при­їжджали з м. Острог (нині Рівнен. обл.), а від 1717 знову пере­бували у Він­ниці по­стійно. 1741 від­ре­ставрова­ний і оздоблений костел св. Пет­ра і Павла освятив луцький єпис­коп Ф. Кобельський. Суперіор вінн. єзуїтів у 1741–47 і 1750–59 А. Вєжбич збудував у комплексі 2-поверх. конвікт для прожива­н­ня учнів (1754), школу з театр. залою в центр. частині (1757), оборон. мур із наріжними баштами навколо комплексу. Ймовірно, в цей період також споруджено 2-поверх. брам. флігель і фундаменти із сутеренами під добудову лівого крила монастиря до пд. муру. Від 1728 тривало навч. лише в початк. класах колегіуму, повноцін­не функціонува­н­ня закладу від­новлено 1732. При ньому діяли шкіл. театр (від 1630, з великими пере­рвами), бурса для дітей із незамож. родин (бл. 1636–48), муз. бурса (від бл. 1769). Після припине­н­ня діяльності Товариства Ісуса 1773 колегіум закрито. 1776 Комісія нац. освіти від­крила в колиш. єзуїт. будівлях пі­докружну школу Укр. округу, що 1785 стала окружною. Тоді ж продовжено до­будову лівого крила монастиря, однак зведено лише один поверх. Костел і надалі залишався парафіял. і був закритий тільки після пожежі 1778. Душпастир. обовʼязки в парафії спочатку виконували капуцини, 1786 статус парафіял. отримав домінікан. кос­тел. Після захопле­н­ня Поді­л­ля Рос. імперією в М. роз­міщено установи нової влади: офіц. резиденцію брацлав. губернатора Ф. Берхмана; губерн., а згодом намісниц. присутні місця (правлі­н­ня, казен­ну палату, палати кримінал. і цивіл. суду, верх­ню роз­праву тощо) і Вінн. повіт. ка­значейство. Тут рос. адміністрація роз­містила міську вʼязницю, що раніше була в старому деревʼяному міському замку. Після ліквідації Брацлав. намісництва 1797 у М. залишилися нижній земський суд (до 1804), склад полкової амуніції (до 1815), міська вʼязниця (до 1816), повіт. ка­значейство (до 1829). У 1799 від­новлено функціонува­н­ня школи, що 1803 стала повіт., а 1814 — губерн. Поділ. г-зією. Після Листопад. пов­ста­н­ня 1830–31 губерн. гімназію пере­ведено до Ка­мʼянця-Подільського, натомість у Він­ниці 1832 у тому ж приміщен­ні від­крито г-зію, однак без статусу губерн., від 1847 функціонувала в м. Біла Церква (нині Київ. обл.). 1814–30 у М. проведено числен­ні ремонтні роботи під керівництвом гімназ. арх. І. Бжушкевича, значну увагу комплексу приділяв перший дир. Поділ. гімназії М. Мацє­йовський (зокрема домігся пере­міще­н­ня міської тюрми за межі тер. гімназії). Серед приміщень М. у найгіршому стані пере­бував костел. Його дві вежі, зруйновані пожежею 1778, ро­зі­брано, 1821–23 знято також аварійні склепі­н­ня. У монастирі, укріпленому 1807 і бл. 1810 двома контрфорсами зі сх. боку, мешкали вчителі та частина учнів, конвікт використовували як госп. приміще­н­ня. Брам. флігель пере­будовано, зокрема пере­несено в ліву частину гол. вхід до комплексу. Монастир і флігелі повністю, а костел частково пере­­крито ґонтом. На поч. 1820-х рр. центр. частина школи (колишня театр. зала) була зруйнована, а флігель роз­ділили на дві окремі будівлі. Гімназ. комплекс за­знав сут­тєвих по­шкоджень внаслідок землетрусу 14(26) листопада 1829, особливо по­страждали б-ка, роз­­таш. у лівому крилі монастиря, та оборон. мур. Від 2-ї пол. 19 ст. М. частково використовували для роз­міще­н­ня військ. під­роз­ділів, однак їхній стан був незадовільний, оскільки для капітал. ремонту комплексу бракувало коштів. Так, 1891 обвалилася значна час­тина оборон. муру перед костелом. Під час під­готовки ділянки до зведе­н­ня нової стіни на глиб. бл. 1,5 м зна­йдено давні похова­н­ня. На поч. 20 ст. у М. знаходилися: склад недоторкан. запасу упр. вінн. повіт. військ. нач., 3-й стрілец. артилер. парк (з кузнею, пральнею, хлібопекарнею, канцелярією), стайня і возівня, караул. приміще­н­ня військ. нач., упр. нач. артилерії 12-го армій. корпусу, а також міська пожежна команда з квартирою бранд­мейстера, богадільня, ломбард, чайна товариства тверезості, неділ. школа. 1907 у колиш. єзуїт. монастирі після довгої пере­рви від­крито чол. г-зію, якій 1908 пере­дано ще сутерени для обладна­н­ня там гімнаст. залу. Пита­н­ня власності на поєзуїт. споруди, що викликало багаторічні суперечки між казною і містом, вирішено 1908 у Поділ. окруж. суді на користь міста. Клопота­н­ня польс. громади про від­новле­н­ня катол. храму в М. 1907 від­хилено. Будівлю давнього костелу звільнено від військ. складів і від­ремонтовано, тут облаштовано православну Казан. церкву, урочисто освячену 12(25) квітня 1909 єпис­копом Подільським і Брацлавським Серафимом (Голубятниковим). 1911 завершено роботи зі знесе­н­ня незакін. лівого крила зруйнованої пд. частини монастиря, роз­початі ще в 1870-х рр., до поч. 1912–13 навч. року на старих фундаментах збудовано 3-поверх. будівлю, в якій роз­міщено чол. і жін. гімназії. Для гімназ. потреб споруджено ще будинок, що зʼ­єд­нав новий навч. корпус і давній конвікт. У брам. флігелі 1912 облаштовано друкарню Вінн. міського упр. і ред. г. «Юго-Западный край». Міський арх. Г. Артинов роз­робив для М. кілька проектів, зокрема пере­будови костелу в православну церк­ву в стилі неокласицизму (1908, не реалізовано). Згодом давній чернечий комплекс став одним із гол. центрів наук., культ.-осв. і духов. життя Він­ниці та всього Поділ­ля, на його тер. роз­міщувалися: Вінн. філія Всенар. б-ки України при ВУАН (1920–30), УАПЦ (1921–30, 1942–43), Вінн. пед. ін­ститут (1932–43), держ. друкарня. Під час 2-ї світової вій­ни М. за­знали знач. руйнувань, піс­ля визволе­н­ня від нім. окупантів більшість приміщень від­будовано, однак давній брам. флігель знесено. Нині тут знаходяться Держ. архів Вінн. обл. (від 1920), обл. краєзн. (від 1929) і худож. (від 1987) музеї, тех. ліцей (від 1993).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю