Мусіївка — Енциклопедія Сучасної України

Мусіївка

МУСІ́ЇВКА – село Хорольського району Полтавської області. Мусіїв. сільс. раді підпорядк. села Бурлаки, Дації, Лазьки, Мартинівка, Мищенки, Стара Мусіївка, Хоменки, Шкилі. М. знаходиться у лівобереж. частині долини р. Сула (притока Дніпра), за 2 км від її річища. На Зх. від села – ліс (переважно сосновий; обладнано рекреац. пункт «Лісовичок» Посул. лісництва) і заболочена річк. заплава. На правобережжі – с. Лукім’я Оржиц. р-ну, де містилося літописне городище Лукомль; за кілька км на Пд. – села Семенів. р-ну (обидва – Полтав. обл.). Відстань до райцентру та залізнич. ст. Хорол 25 км. За переписом насел. 2001, у М. проживали 473 особи; переважно українці. Село засн. наприкінці 16 ст. переселенцями з Правобереж. України. За легендою, мало спочатку назву Діброва, а потім було перейм. на Мусієва Діброва (на честь одного з козаків з повстан. війська С. Наливайка). Жит. брали участь у селян.-козац. повстаннях поч. 17 ст. і Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648–49, 1658–61, 1663–1782 – у складі Лубен., 1649–58 – Полтав., 1661–63 – Кременчуц. полків; 1648–1782 – Лукомл. сотні. До 1785 – переважно козацьке, пізніше – переважно власницьке. 1787 мешкали 959, 1859 – 2314, 1910 – 1267 осіб. 1781–96 – у складі Катеринослав. наміс­ниц­тва; 1796–1802 – Малорос., 1802–1925 – Полтав. губ.; 1781–1923 – Хорол. пов. Станом на 1862 – центр Мусіїв. волості. Пізніше М. відійшла до Худоліїв. волості. У 2-й пол. 19 ст. працювали винокур. і цукр. з-ди. У 1870-х рр. відкрито церк.-па­рафіял. школу (від 1884 – земська). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. На поч. 1920-х рр. на Посуллі тривали антибільшов. повстання. 18 травня 1921 чекісти розстріляли 20 мусіїв. селян, яких схопили як заручників (нині на кургані – пам’ят. хрест). 1923–30 – у складі Лубен. округи; 1932–37 – Харків., від 1937 – Полтав. обл. Тривалий час М. входила до Покровсько-Багачан. (1923–26 – Ленін.) р-ну. У 1930-х рр. за наказом парт. кер-ва була зруйнована дерев’яна Вознесен. церква (збудов. 1839 поміщиком І. Башиловим). Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 279 осіб; 1993 відкрито пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 13 вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. 1975 встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. 1970 проживали 615, 1990 – 515 осіб. Нині працює с.-г. підпр-во «Мусіївське». У М. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури. Серед видат. уродженців – правознавець, акад. НАПрНУ В. Нор і філософ М. Парнюк.

Літ.: Бойко М. І. Легенда про козака Мусія // Село Полтавське. 1997, 25 жовт.; Його ж. Мусіївка давня. Лубни, 2004.

Л. М. Булава

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Л. М. Булава . Мусіївка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70460 (дата звернення: 23.09.2021)