Мяло Інна Олегівна — Енциклопедія Сучасної України

Мяло Інна Олегівна

МЯ́ЛО Інна Олегівна (16. 02. 1960, Миколаїв) – живописець, дизайнер, модельєр, майстриня декоративного мистецтва. Срібна медаль ВДНГ СРСР (Москва, 1988). Чл. Спілки дизайнерів України (1998), НСХУ (2005). Закін. Моск. текстил. ін-т (1987; викл. В. Диминський, Т. Козлова). Працювала художником-модельєром трикотаж. об'єдн. «Аура», художником Микол. укр. театру драми і муз. комедії (від 1992), викл. Микол. філії Київ. ун-ту культури та мист-в (1994–99). Оформляла вистави, розробляла костюми та плакати, програми до вистав. Оформила кн. «Мысли из ребра» Є. Мішанкіної (Н., 2006). Співпрацює з асоц. «Альянс Франсез» (від 1994). Автор. колекція у техніці гарячого батика на презентації «Мода – моя професія» 1999 в Москві відзначена спец. дипломом «За ексклюзив». Осн. галузі – станк. живопис (в експресив. стилі) та графіка, декор.-ужитк. мист-во, дизайн. Учасниця обл., всеукр. худож. виставок і пленерів від 1988. Персон. – у Миколаєві (1989, 1993, 2003, 2005, 2010–13, 2017). Захоплюється розписом пасхал. крашанок, на яких зображує ікони. Деякі роботи зберігаються у Микол. худож. і краєзн. музеях, Микол. музеї суднобудування та флоту, Очаків. музеї мариніст. живопису та Вознесен. ХМ (обидва – Микол. обл.).

Тв.: серії матрьошок (по 15–20 шт.) – «Лукомор'я» (1993), «Казка про царя Салтана» (1994), «Мереживо душі» (2001), «Малахітова скринька», «Весільна колекція» (обидві – 2003); панно – «Лілії» (1993), «Дух вічності» (1994, Франц. культур. центр у Києві), «Врожай» (актовий зал Микол. порт. елеватора), «Різниця часу» (фірма «Нібулон»; обидва – Миколаїв, 1996); колекції одягу (1996, 1999); живопис – «Смак Перемоги», «Оксана» (обидва – 2005), триптих «Віра, Надія, Любов» (2007), «Кафе у Балаклаві» (2008), «Як ніхто інший» (2010); серії – «Директори Миколаївської астрономічної обсерваторії» (2006), «Право на життя» (2008), «Кінбурн» (2008–10), «Розмова з Янголом-охоронцем» (2009), «Сад каменів» (2011), «Миколаївський морський порт» (від 2012).

Літ.: Микулова Є. Гра зі свідомістю: вернісаж І. Мяло // Рідне Прибужжя. 2003, 9 груд.; Дробышева О. Инна Мяло: путь к себе // Горожанин. 2005. № 5; Христова Н. Синий Крым и голубой Кинбурн Инны Мяло // Веч. Николаев. 2008, 4 нояб.; Порфир'єва Г. Інна Мяло: штрихи до самопізнання // ГУ. 2010, 5 берез.; Смирнова Н. Измеряя время: творчество И. Мяло // Вест. Прибужья. 2010, 18 марта; Художники Миколаївщини: 40 р. на твор. ниві: Альбом. М., 2013.

О. К. Приходько

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. К. Приходько . Мяло Інна Олегівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70486 (дата звернення: 26.10.2021)