Насильство в сім’ї та школі

НАСИ́ЛЬСТВО В СІМʼЇ́ ТА ШКО́ЛІ Насильство в сімʼї — жорстоке поводже­н­ня й нехтува­н­ня дітьми, що нині є однією з найважливіших про­блем сусп. здоровʼя і про­від. причиною дит. травматизму й смертності в багатьох країнах. Психологи, медики, ін. спеціалісти повʼязують зро­ста­н­ня насильства щодо дітей із заг. зро­ста­н­ням насильства в су­спільстві, збільше­н­ням кількості насильниц. злочинів, вандалізму, заг. рівня злочин­ності, самогубств. Роз­різ­ня­ють чотири типи жорстокого поводже­н­ня з дітьми: фіз. (нанесе­н­ня будь-яких фіз. ушкоджень дитині батьками або особою, яка здійснює опіку й до­гляд за нею), сексуал., психол. (системат. принижува­н­ня дитини, образи, знуща­н­ня, висміюва­н­ня) насильство та нехтува­н­ня (хронічна не­здатність батьків або опікуна забезпечити елементарні потреби дитини, якій ще не виповнилося 18 р., зокрема їжа, одяг, житло, мед. до­гляд, освіта, захист). Ви­окремлюють та­кож психол. нехтува­н­ня — не­здатність або небажа­н­ня батьків чи особи, яка здійснює опіку та до­гляд, надавати дитині необхідну психол. під­тримку, виявляти увагу, створювати дитині емоц. комфорт. Встановити факт насильства в сімʼї дуже важко. Гол. джерелом інформації для громадсь­кості й держ. органів, за­звичай, бувають висновки працівників швидкої мед. допомоги. Якщо вчитель у школі запідозрює, що стосовно певного учня батьки за­­стосовують насильство, то, крім до­клад., цілеспрямов. бесіди, йому слід показати дитину шкіл. лікарю для оцінки ним заг. фіз. та псих. стану дитини. Фіз. насильство ймовірне щодо кожної дитини, в якої спо­стерігаються фіз. ушкодже­н­ня. Існує пере­лік індикаторів, що можуть вказувати на те, що дитина за­знала фіз. насильства (А. Ґрін, 1980): нічим не пояснюване від­кла­да­н­ня зверта­н­ня по мед. допомогу до лікарні у звʼязку з ушкодже­н­нями; суперечливе поясне­н­ня дитиною травм; несумісність фіз. травм з історією про їхнє походже­н­ня, що роз­повід­ає дитина чи батьки; по­вторюваність колиш. пі­до­зрілих фіз. ушкоджень; батьки покладають від­повід­альність за ушкодже­н­ня на ін. особу; хтось із бать­ків пояснює, що дитина сама собі за­вдала шкоди; дитина уже неод­норазово направлялась до різних педіатр. закладів для лікува­н­ня ушкоджень; дитина звинувачує батьків або опікуна у нанесен­ні їй травм; хтось із батьків за­знав фіз. насильства у дитинстві. Психол. та психосоц. фактори ризику насильства в сімʼї за­звичай повʼя­зані із взаємодією у сімʼї, з аг­ресією, спрямов. на дитину. Най­частіше це від­бувається у стрес. ситуаціях і за стрес. об­ставин. Насильство — результат комплексу різних причин. Дослідники, що ви­вчали особистісні характеристики батьків, які бʼють своїх дітей, ви­окремлюють такі їхні типи: імпульсивні, не­зрілі, батьки-тирани, хронічно агресивні, залежні, нарцисичні, від­межовані від сімʼї та друзів, які мають по­дружні про­блеми. Більшість батьків, які жорстоко поводяться з влас. дітьми, у дитинстві за­знавали фіз. насильства, нехтува­н­ня, були зане­дбані батьками. Серед них більшість мала різноманітні психіатр. (більш чи менш виявлені) роз­лади, де­пресії, тяжкі тривожні роз­лади, страждали на алкоголізм тощо. Дитина може сприяти фіз. насильству своєю агресивністю, гіпер­активністю та імпульсив. поведінкою, які часто є результатом поганого поводже­н­ня з нею. Гіпер­­активні й імпульсивні гірше за ін. дітей дотримуються правил, це фруструє батьків і провокує їхнє насильство. Зменшен­ню турботи про дитину може сприяти також вплив середовища. Фіз. захворюва­н­ня батьків, брак часу у батьків, які працюють, жит­тєва не­влаштованість, екон. не­стабіль­ність — усі ці чин­ники жорстко повʼязані, з одного боку, з негатив. особистіс. проявами батьків, з ін. — зі схильністю дитини провокувати своєю поведінкою погане поводже­н­ня з ними оточе­н­ня. Батькам групи ризику властиві соц. ізольованість, низький рівень по­інформованості, самот­ність, вищий, порівняно з ін., рівень стресу в житті.

Насильство в школі (булінг) — вид насильства, коли має місце за­стосува­н­ня сили між учнями або вчителями стосовно учнів, і в пед. практиці (вкрай рідко) учнями стосовно вчителів. Це форма примусу, під­коре­н­ня з метою завоюва­н­ня, збереже­н­ня, панува­н­ня прав, привілеїв. Найчастішими є прояви фіз. і псих. (емоц.) насильства. Жертвами насильства в школі найчастіше стають діти з фіз. вадами, хворобливими особливостями, особливостями поведінки, зовнішності, поганими соц. навичками, страхом перед школою та від­сутністю досвіду життя в колективі («домашні діти»), низьким інтелектом та труднощами у на­вчан­ні. Ефектив. напрямами профілактики насиль­ства в школі є своєчасне виявле­н­ня причини і факторів ризику проявів насильства, створе­н­ня позитив. мікроклімату в школі, посиле­н­ня уваги до особистості дітей і під­літків з урахува­н­ням їхніх потреб, рівня ставлень, цін­но­стей та інтересів, поведінк. проявів; реалізація потенціалу сімей. вихова­н­ня у попереджен­ні та подолан­ні насильства щодо дітей через під­вище­н­ня пед. культури батьків; роз­шире­н­ня соц. досвіду під­літків, формува­н­ня жит­тєвих навичок щодо захисту своїх прав та інтересів у різних формах самоврядува­н­ня.

Завантажити статтю