Насінництво — Енциклопедія Сучасної України

Насінництво

НАСІ́ННИЦТВО – галузь рослинництва, що займається розмноженням сортового й гібридного насіння, відтворенням і збереженням його сортової чистоти, поліпшенням посівних якостей та урожайних властивостей. Н. зародилося у Стародав. світі й тісно пов'язане із селекц. роботою (див. Селекція), формування обох галузей відбувалося паралельно. На поч. нової ери про нього згадано в трактатах рим. вчених і політ. діячів Катона, Варрона, Колумелли, Плінія Старшого. Останній радив відбирати на насіння ваговите зерно, бо воно давало найкращий врожай. У давні часи Н. розвивалося досить примітивно і стихійно, інтерес до нього значно зріс із виведенням і поширенням у вироб-ві нових сортів с.-г. культур. Великі селекц.-насінниц. установи та підпр-ва почали організовувати від серед. 18 ст. Так, 1727 побл. Парижа засн. насінниц. фірму «Vilmorin», що діє донині; згодом – сотні великих і малих насінниц. фірм у Німеччині, Швеції, Великій Британії, США (вони репродукували насіння переважно польових культур). Н. овочево-баштан. культур також виникло у країнах Європи. У 19–20 ст. Франція, Німеччина, Швеція, Нідерланди були гол. постачальниками насіння овочевих культур до багатьох країн світу. В Рос. імперії влас. пром. Н. не існувало, тому бл. 3/4 посів. матеріалу завозили з-за кордону, а решту селяни вирощували самостійно.

На укр. землях Н. с.-г. культур виникло у 2-й пол. 19 ст., хоча окремі поміщиц. госп-ва вирощували насіння для продажу ще раніше. Спочатку вони розмножували й поширювали лише місц. сорти-популяції, згодом – і новоствор. сорти віт­чизн. та зарубіж. селекції. 1909–12 розпочали діяльність Харків., Одес., Катеринослав. (нині Дніпро) та ін. селекц.-дослідні станції. Однак в умовах відсталого селян. господарювання Н. як окремої галузі не було створено. Інтенсив. розвиток Н. с.-г. культур розпочався після публікації декрету РНК РСФРР «О семеноводстве» (1921), що передбачав поширення селекц.-насінниц. діяльності шляхом заснування спеціаліз. підпр-в і селекц. установ. Сформовані раніше насінниц. структури 1922 об'єднано в Укр. насіннєвий союз; до 1929 в УСРР організовано 26 дослід. установ і 5 насінниц. т-в, а на їхній базі – структуру «Держнасінкультура» (об'єднувала розсадники маточного насіння). Важливий етап подальшого розвитку Н. – постанова РНК СРСР «О мерах по улучшению семян зерно­вых культур» (1937), згідно з якою посів. матеріал високих генерацій вирощували в н.-д. установах, кожна з яких обслуговувала відповідну зону районованих сортів. Завдяки цьому вже у 1940 площа під сортовими посівами знач­но зросла. Під час 2-ї світ. вій­ни систему Н. було зруйновано, наприкінці 1940-х рр. розпочато її відновлення. 1950 вже функціо­нувало 4200 елітно-насінниц. госп-в, зросло вироб-во високоякіс. сортового насіння. Водночас запроваджена 1937 схема Н. мала чимало суттєвих недоліків, а н.-д. установи та підпорядк. їм дослідні госп-ва не забезпечували вироб-во еліт. насінням у необхід. обсязі. Для покращення ситуації 1960 встановлено новий порядок вироб-ва та використання насіння еліти і першої репродукції: н.-д. установи-оригінатори нових сортів передавали насіння супереліти та еліти ін. установам і дослід. госп-вам с.-г. ВНЗів для подальшого розмноження й вироб-ва сортового насіння в зоні районування сорту; н.-д. установи й госп-ва ВНЗів вирощували насіння еліти і першої репродукції та передавали його колгоспам і радгоспам в обсягах, необхід. для сорто­онов­лення та сортозаміни; колгоспи і радгоспи розмножували отримане насіння з розрахунку забезпечення влас. потреб для вирощування товар. продукції. Завдяки такій системі Н. вироб-во насіння високих репродукцій 1969 зросло у 6–7 разів, що сприяло переходу на суцільні сортові посіви. Для забезпечення с.-г. підпр-в насінням у випадку стихій. лиха 1968 ухвалено уряд. рішення про створення страхових і перехід. фондів сортового насіннєвого матеріалу. Наступ. етап розвитку галузі – пром. Н., що передбачало вирощування насіння у спеціаліз. насінниц. госп-вах індустр. методом з використанням механізов. і автоматизов. засобів, стаціонар. сушильно-очисних комплексів, насіннєвих сортувал. ліній і з-дів. Вироб-во сортового насіння було повністю відокремлено від вироб-ва товар. і фураж. зерна. Згідно з новою системою, наук.-селекц. установи-оригінатори нових сортів забезпечували вихідним насіннєвим матеріалом дослідні госп-ва ін-тів та навч. госп-ва с.-г. навч. закладів, що займалися вирощуванням насіння; останні виробляли насіння, необхідне спеціаліз. насінниц. госп-вам для проведення сортооновлення й сортозаміни; спеціаліз. насінниц. госп-ва розмножували насіння з розрахунку потреби рядових госп-в у сортовому насінні для вироб-ва продовол. й фураж. зерна та ін. рослинниц. продукції. Для окремих культур розроблено специф. схеми Н. з урахуванням їхніх біол. властивостей, госп. і пром. використання. Таким чином, наприкінці 20 ст. система Н. в Україні почала функціонувати як потужна спеціаліз. наукоємна галузь с.-г. вироб-ва. Щороку вона виробляла понад 5 млн т насіння майже 1000 сортів та гібридів більш ніж 120-ти с.-г. культур. Нові перспективні сорти та гіб­риди займали бл. 7 млн га, або майже половину зерн. клину. Проте нова ситуація в аграр. секторі, пов'язана з ринк. економікою та проголошенням кер-вом України курсу на євроінтеграцію, потребує цілеспрямов. розвитку насінниц. галузі, визначення її нових пріоритетів, перегляду структури вироб-ва насіння, виходячи, насамперед, з потреб внутр. і зовн. ринку.

Починаючи від кін. 1970-х рр. у результаті конкурент. боротьби структура галузі Н. значно змінилася: у країнах Пн. Америки було об'єднано бл. 100 насінниц. фірм, стільки ж упродовж короткого періоду увійшло до концерну «Renks Hovis McDondall» (Велика Британія). Дрібні насінниц. фірми не витримували конкуренції з боку великих об'єднань і часто банкрутували. У серед. 1980-х рр. діяло понад 20 міжнар. компаній, що займалися селекц.-насінниц. роботою, їхній сумар. щоріч. прибуток перевищував 500 млрд дол. США. Серед них – компанії «Car­gill», «Central Soya», «Monsanto» (США), «Sandos», «Ciba–Geigy Ltd» (Швейцарія), «Renks Hovis McDondall». Нині успішно функціонують транснац. міжнар. корпорації «Pioneer», «Syngenta AG», «Euralis Semences» та ін., що виробляють і пропонують виробникам, зокрема й віт­чизн., високоякісне насіння гібридів кукурудзи, соняшнику та ін. культур. В останні роки на ринку насіння почали домінувати компанії нафтохім. і фармацевт. пром-стей (12 із 23-х транснац. міжнар. корпорацій). Амер. та ін. великі компанії фінансують міжнар. н.-д. центри з селекції та Н. і забезпечують їхній правовий захист. 1961 група європ. країн ухвалила Міжнар. конвенцію з правової охорони нових сортів рослин, 1995 до неї приєдналася Україна.

Одним із шляхів подальшого розвитку Н. в Україні є використання передового досвіду ін. країн та його пристосування до міжнар. правил, процедур і схем, прийнятих у цій галузі. Насамперед це стосується Міжнар. асоц. з насіннєвого контролю (ISTA), Орг-ції екон. співпраці та розвитку (OEСD), Міжнар. союзу з охорони нових сортів (UPOV). 1931 чотири укр. селекц. і насінниц. лаб. стали чл. ISTA (засн. 1924), що опікується розробленням методик і стандарт. процедур відбору проб насіння, їхнього аналізу та використання посів. матеріалу в міжнар. торгівлі, однак під час 2-ї світ. вій­ни співпрацю припинено. Лише 1998 Укр. насіннєва інспекція увійшла до ISTA. 1961 створ. OEСD, її гол. зав­дан­ня – тестування сортових якостей насіння, що має обіг у міжнар. торгівлі. Для цього орг-ція розробила схеми сортової сертифікації насіння груп культур: трави та бобові, олійні, прядивні, зернові колосові, кукурудза та сорго, овочеві. Україна 2009 долучилася до 2-х схем – зерн. культури, кукурудза та сорго. 1978 ще УРСР стала чл. UPOV, засн. 1961 країнами Європи, США та Японією для захисту автор. прав на сорти рослин (нею розроблено рекомендації щодо аналізу сортів на вирівняність, однорідність і стабільність – ВОС-тест). Це дає можливість державі охороняти права селекціонерів та захищати їхню інтелектуал. власність, якою є сорт чи гібрид. Участь України у згаданих та ін. міжнар. орг-ціях сприяє не лише її входженню у світ. насіннєву спільноту, але й підвищенню ефективності галузі Н. Зважаючи на сприятливі ґрунт.-клімат. умови, потенціал цієї галузі надзвичайно великий. У перспективі Україна може значно розширити географію експорту насіння, що зумовлено її долученням до насіннєвих схем сортової сертифікації OEСD. А це, у свою чергу, відкриває доступ до міжнар. ринку насіння та широкі можливості для збуту насіннєвої продукції.

В. Л. Жемойда

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю