Натяжний Олег Степанович
НАТЯЖНИ́Й Олег Степанович (10. 07. 1946, м. Кіровоград, нині Кропивницький) — режисер. Чоловік В. Дронової. Заслужений діяч мистецтв України (2012). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1975; викл. М. Рудін, О. Соломарський). Працював у театрах Чернігова, Мукачевого (Закарп. обл.), Донецька. 1982–89 — гол. реж. Кіровогр. укр. муз.-драм. театру ім. М. Кропивницького, 1989–91 — Крим. театру драми та муз. комедії (Сімферополь), 1991–93 — Івано-Фр. укр. муз.-драм. театру ім. І. Франка. Від 1993 — реж. Херсон. муз.-драм. театру ім. М. Куліша, при якому 2007 організував і очолив дит. театр-студію «Пролісок». Режисер. манера Н. вирізняється лаконічністю, емоційністю, вишуканим худож. смаком та безмеж. фантазією.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Морський вузол» Є. Жарковського (1975), «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра (1977), «Дядя Ваня» А. Чехова (1978), «Підкорення норовливої» В. Шекспіра (1979), «Рядові» О. Дударева (1980), «Талан» М. Старицького (1982), «Вестсайдська історія» Л. Бернстайна (1984), «Богдан Хмельницький» за П. Загребельним (1989), «Титарівна» М. Кропивницького (1992), «Кабаре» Дж. Кандера (1993), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1996), «Фіґаро» П.-О. Бомарше (1998), «Труффальдіно» за К. Ґольдоні (2012), «Заповіт цнотливого бабія» А. Крима (2013), «Кохання під в’язами» Ю. О’Ніла, «Дім, де все шкереберть» Ґ. Маркеса (обидві — 2015).
Людина 