Науменко Федір Іванович

НАУ́МЕНКО Федір Іванович (псевд.: Б. І. Фін, Ф. І. Горобець, Ф. І. Андронович, М. Ф. Фурс; 01. 05. 1901, с. Березівка, нині Талалаїв. р-ну Черніг. обл. — 13. 01. 1991, Львів) — педагог, історик педагогіки, журналіст. Кандидат педагогічних наук (1948). Навч. у Київ. худож.-архіт. ін­ституті (1921–24), Моск. університеті (1929–32). Учителював (1924–29); працював ст. н. с. Наркомосу РСФРР, водночас доцент Моск. пед. ін­ституту (1930–32); дир. НДІ педагогіки у м. Сталін­град (нині Волго­град, 1932–33); заст. дир. і завідувач кафедри педагогіки Астрахан. (1933–34), Ставроп. (1934–42; усі — РФ), Чимкент. (нині Шимкент, Казах­стан, 1942–43) пед. ін­ститутів; дир. і завідувач кафедри педагогіки Ставроп. пед. ін­ституту (1943–44); завідувач кафедри педагогіки Львів. університету (1944–50, 1954–70); проректор і завідувач кафедри педагогіки Чернів. університету (1950–54). Почес. д-р філософії Марбур. університету (Німеч­чина, 1983). Наукові дослідже­н­ня: історія укр. та зарубіж. освіти і пед. думки, про­блеми педагогіки ВШ. Досліджував пед. систему А. Макаренка, був ред. 10-ти макаренко­знав. збірників (1949–85). Серед ві­домих книг — «Школа Київської Русі: лекції з історії педагогіки для студентів університетів» (К., 1964), «Педагог-гуманіст і просвітитель Іван (Йов) Борецький» (1963), «Основи педагогіки О. В. Духновича» (1964), «Про предмет і принципи дидактики вищої школи» (1970), «Актуальні пита­н­ня дидактики вищої школи» (1974; усі — Львів). Упорядкував зб. для дітей «Українські народні казки» (К., 1949), «Казки словʼянських народів» (Уж., 1955); уклав під­ручники для шкіл з польс. мовою на­вча­н­ня.

Завантажити статтю