Наумич Валентина Іванівна — Енциклопедія Сучасної України

Наумич Валентина Іванівна

НАУ́МИЧ Валентина Іванівна (08. 01. 1942, с. Зубівщина Коростен. р-ну Житомир. обл. – 17. 07. 1998, Херсон) – поетеса. Чл. НСПУ (1999, посмертно). Закін. Львів. торг.-екон. ін-т (1967). Писати вірші почала у шкіл. роки. Працювала на шовк. комбінаті в Таджики­стані. 1972 повернулася до Коростеня, від 1991 – у Херсоні. Друкувалася в респ. періодиці, альманасі «Степ», канад. ж. «Промінь». Дебютувала 1993 поет. кн. «Є життя – лиш одне, без повтору…», 1996 видала зб. поезій «Голос журби» та поему про гетьмана І. Мазепу «Пісня волі над сивим Дніпром», 1997 – зб. «До калини на запросини», «Мелодії долини голубої», «Подих струни» та «Срібні луни». Часто у своїй ліриці зверталася до шевченків. творчості («Благослови, пророче!», «Чеченські акорди»). Писала також для дітей: кн. віршів «Ой сердитий наш гусак» (1996), «Абетка» (1997). Усі зазнач. твори опубл. у Херсоні.

Тв.: Повне зібрання творів: У 2 т. К.; Хн., 2018–19.

Літ.: Савченко К. Я точка вічності і часу… // Джерела. 2002, 14 берез.; Олексюк О. У вічність: світлій пам'яті Валентини Наумич: вірш // Арія струмка: лірика. 2-е вид. Хн., 2003; Каляка М. М. Кожен її твір – це сповідь серця: (поетеса Чорнобил. зони) // Вісн. Чорнобиля. 2010, 6 берез.

О. В. Олексюк


Покликання на статтю