Наумов Адольф Львович — Енциклопедія Сучасної України

Наумов Адольф Львович

НАУ́МОВ Адольф Львович (09. 02. 1900, м. Старокостянтинів Волин. губ., нині Хмельн. обл. – 15. 02. 1981, Київ) – фахівець у галузі механіки. Д-р тех. н. (1941), проф. (1947). Закін. Київ. ун-т (1922), Київ. політех. ін-т (1930). Від 1924 працював у Київ. політех. ін-ті, Харків. ін-ті залізнич. транспорту, Ленінгр. електротех. ін-ті (нині С.-Пе­тербург). Від 1930 (з перервою) – у Київ. ун-ті: 1951–54 та 1959–75 – зав. каф. теор. механіки; за сумісн. 1930–50 – у Київ. інж.-буд. ін-ті; 1941–44 – Електротех. ін-ті АН Узбец. РСР (Ташкент); 1932–41 – Ін-ті математики АН УРСР (Київ); 1945–60 – Київ. технол. ін-ті харч. пром-сті. Наук. дослідження: теорія взаємоперетворень між мех. та електр. енергією, теорія неліній. електромех. коливань, заг. теорія електр. машин.

Пр.: Математичні основи техніки сильних струмів. Загальні основи. 1935; Курс теоретической механики для физических специальностей. 1957; Теоретическая механика: Учеб. пособ. 1957; 1958; Теоретичні основи електротехніки: Навч. посіб. 1958 (усі – Київ).

Н. П. Пучко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю