Настінний розпис

НАСТІ́Н­НИЙ РО́ЗПИС — вид народної творчості; оздобле­н­ня житлових та господарчих споруд засобами кольору. До 1-ї третини 20 ст. укр. Н. р. був тісно повʼязаний із календар. обрядовістю. Традиційно селяни роз­писували («квітчали») хату або поновлювали роз­пис до великих християн. свят — Різдва, Великодня, Покрови, Зелених свят. У синкретич. цілісності різних видів мистецтва композиція Н. р. — чітко продумана система, під­порядк. уявле­н­ням про нар. житло як певний сакрал. про­стір, що по­єд­нував християн. цін­ності з дохристиян. міфологією. Одночасно із пофарбува­н­ням хати зовні та всередині майже в усіх регіонах України знач. пошире­н­ня набуло під­веде­н­ня, яким роз­межовували просторові рівні, роз­діляли площини, під­креслювали кон­структивні особливості та деталі будівель. У хаті прикрашали стіни, піч, стелю, сволок, двері, долівку. Осн. орнам. декор світлиці зосереджували біля покуті та на печі — найважливіших просторових центрах хати. Для Н. р. характерні різноманітні композиц. структури (стрічк., сітчасті, концентричні) та орнам. мотиви (пере­важно рослин­ні, а також геом., орніто-, зрідка зоо- та антропоморфні). В особливостях поліхром. орнаментації хат і госп. будівель від­ображено естет. по­гляди нар. майстринь, їхнє інтуїтивне прагне­н­ня гармонізувати житло з довкі­л­лям. Художні особливості Н. р. зумовлені ґрунтом стіни, асортиментом і способами нанесе­н­ня фарб. Здебільшого барвники виготовляли з природ. матеріалів (глин, вугі­л­ля, соків рослин) за рецептами, виробленими тривалою практикою. Виразність малюва­н­ня залежала від прила­д­дя (саморобні пензлі, щітки, ганчірки, штампи) і різноманіт. технік нанесе­н­ня зображень на поверх­ню (бризка­н­ня, ката­н­ня, від­битки колос­сям, штампува­н­ня тощо). Напр., для штампува­н­ня використовували буряк, картоплю, листя клена чи дуба.

Традиція Н. р. побутувала в осередках Над­дні­прянщини (Київщина, Черкащина), Слобожанщини, Полтавщини, Поді­л­ля, Пн. Буковини та Пів­дня України (Катеринославщина, Херсонщина, Миколаївщина), а також у Карпат. регіоні — в окремих селах Бойківщини, Лемківщини та Закарпа­т­тя. У кожному регіоні стінописи мали місц. особливості, повʼя­зані з буд. традиціями та за­стосува­н­ням певних матеріалів. Для зовн. орнаментації житл. будівель Над­дні­прянщини характерне пофарбува­н­ня тильних стін, під­веде­н­ня призьби, виділе­н­ня кольором наличників вікон. Серед вираз. осередків хатнього малюва­н­ня 1-ї чв. 20 ст. було містечко Козин Білоцерків. округи (нині село Миронів. р-ну Київ. обл.). Типові мотиви місц. малюва­н­ня — «дерево», «вазон», «кривоніг», «зірка», «квітка», «квітка-хрест», «палки», «гадючка». Великою різноманітністю вирізнялися малюнки «під шпалер» («шпалер просто», «шпалер у палки», «шпалер у клетки», «рясний шпалер»). Своєрід. були Н. р. у селах Уманщини (нині Черкас. обл.), де у зовн. хатній орнаментації найбільшу увагу приділяли малюван­ню зовн. фасад. і тильної стін, на яких виділяли світлим тоном фриз, наріжні кути або кутові пілястри. Для Н. р. характерні мотиви «вазона», «галузки», «птаха на гілці», а також парні мотиви птахів, обʼ­єд­нані у композицію вінком, квіткою, деревом. Особливого пошире­н­ня набули мальовані імітації «під рушник» (облямовували вікна та між­вікон­ні простінки, дзеркала, родин­ні фото) та «під килим» (по­вторювали композиції тканих виробів із характерним виділе­н­ням центр. поля та облямівки). У 1920–30-х рр. на Уманщині працювало чимало талановитих майстринь Н. р., лише у с. Городецьке — М. і Т. Божки, Д. Жупанкова, Г. Журовська, Г. Забудська, М. Зарицька, М. Канцир, Г. Катрич, С. та Я. Королі, Є. Коронкова, М. Кузьменко, К. Можаєва, Х. Поліщук, І. Рибак та ін. Для стінописів сіл Кримки та Лебедин Шевченків. округи (нині Шполян. р-ну Черкас. обл.) характерні різноманітні рослин­ні мотиви «вінка», «гілки», «вазона». Серед місц. особливостей — під­кресле­н­ня темним кольором граней, зокрема карнизів печі (комина), малюва­н­ня поверх цієї основи світлих рослин. візерунків. У с. Кримки фасадні площини печі оздоблювали великими мотивами багатопелюстк. квіток-ро­зеток Виразні зразки хатнього Н. р. зафіксовано в с. Соснівка на Чигиринщині (нині Олександрів. р-ну Кіровогр. обл.). Для цієї місцевості типові рослин­ні мотиви («вазони», «вишеньки», «волошки», «соняшники», «вино­град»), різноманітні стрічк. й килимові композиції. На Поліс­сі пере­важало зрубне будівництво, здебільшого без обмазки глиною, кон­струкція та декор якого вирізнялися гранич. простотою, стриманістю. Серед типових регіон. рис — виділе­н­ня кольором невеликих вікон. прорізів: побілка площини стіни; мальована імітація вікон­ниць, облямува­н­ня отвору вікон. У фото­мате­ріа­лах екс­педицій 1928–32 зафіксовано кон­структивні та декор. особливості деревʼяних житл. споруд Житомир. та Київ. Поліс­ся: малюва­н­ня стін навколо вікон з чітко означеним, роз­митим або фігур. обрисом. Виділе­н­ня вікон. прорізу кольором по­єд­нували з декорува­н­ням площини стіни лаконіч. геом. візерунками. У 1920-х рр. на Черніг. Поліс­сі набули пошире­н­ня мальовані рушники, що імітували ткані й вишивані вироби. Їх виготовляли з тонкого паперу («папироси»), по краю оздоблювали ажур. витина­н­ням.

Для Полтавщини характерні миті рублені та глинобитні хати з виділеною яскравим кольором призьбою. В оздоблен­ні житла сут­тєве значе­н­ня мали різноманітні смуги під­веде­н­ня, обрамле­н­ня вікон і дверей. Під­веде­н­ня зовн. стін хати часом сягало нижнього краю вікон. Наличники й вікон­ниці фарбували зеленими, коричн., блакит. кольорами, іноді доповнювали візерунком із ромбів. Декорува­н­ня вікон по­єд­нували з пофарбов. лиштвою під стріхою. Типові місця Н. р. в ін­терʼєрі — стіни, сволок, піч. На Слобожанщині деревʼяні будівлі обмазували зовні та всередині (або лише зовні) білою крейдою, глиною, фарбували жовтою вохрою, синькою. Вікна хати були невеликими, з деревʼяними наличниками та вікон­ницями, що фарбували, часом декорували квітк. візерунками («цвітками», «ружами», «пі­воніями»). За матеріалами екс­педицій у регіоні пд.-сх. Слобожанщини (колиш. Старобіл. пов.) найвиразніші зразки хатнього Н. р. зафіксовано в селах Осинове, Писарівка, Нова Астрахань (нині Луган. обл.). Малюва­н­ня побутувало пере­важно в інтерʼєрі житла, де на стінах поряд із мотивами «вазонів» поширені орніто-, зоо- та антропоморфні зображе­н­ня. Особливою графіч. своєрідністю характеризується роз­пис хатніх вікон­ниць сіл Валків. та Богодухів. пов. (нині Харків. обл.). Виразні кон­структивні та декор. особливості притаман­ні селян. житлу пд. Слобожанщини (нині Ізюм. та Зміїв. р-нів Харків. обл.). На Катеринославщині у 1-й третині 20 ст. зафіксовано понад 50 осередків укр. хатнього Н. р., роз­таш. на тер. прав­обережних Верх­ньодні­пров., Катеринослав. і лів­обережних Новомоск., Павлогр., Бахмут. пов. Зовн. поліхромне декорува­н­ня хатніх стін, за спо­стереже­н­ням дослідників, траплялося рідше, ніж в інтерʼєрі. Червоною, жовтою або рудою фарбами малювали призьбу, обводили вікна. У Криворіз. окрузі набули пошире­н­ня роз­писи «під килим» із концентрич. схемами, а також з одноряд. і багаторяд. роз­міще­н­ням мотивів. Особливо ві­доме своїми Н. р. с. Петриківка (нині смт Дні­проп. обл.), де ця традиція побутувала в різних формах понад столі­т­тя. В інтерʼєрі декорували печі, сволок, про­стір навколо вікон і дверей. Серед осн. мотивів — «вазони», «букети», «гілки», «вінки». У творчості ві­домих майстринь петриківського роз­пису П. Глущен­ко, В. Павленко, Т. Пати, Я. Пилипенко, Н. Білокінь зна­йшли від­ображе­н­ня традиц. місц. схеми орнаментува­н­ня.

Знач. пошире­н­ня стінопис набув у нар. традиції Поді­л­ля — краю, багатого на поклади глин. Фасадні стіни хат фарбували у світлі кольори, використовували різноманітне кольор. під­веде­н­ня. Кольором декорували призьбу, поріг, наріжні кути, пілястри, частину стіни під звісом даху, навколо вікон і дверей. У заг. системі хатньої поліхромії простінки між вік­нами в екс­терʼєрі та інтерʼєрі хати роз­писували мотивами «вінків», «вазонів», «букетів». У декоруван­ні тильної стіни за­стосовували різноманітні при­йоми оздобле­н­ня: від простого пофарбува­н­ня до малюва­н­ня «під килим». На Хмельнич­чині в 1-й пол. 20 ст. малювали невеликі символічні двері («напільні», «затильні», «городні»). В інтерʼєрі хати піч була центром стінописів оселі. Особливості поліхромії ви­значали форма архіт. площин комина, груби та арки, що їх зʼ­єд­нувала. Карнизи декорували різними кольоровими лініями й стрічк. візерунками. В ансамблі поділ. хати сут­тєвого значе­н­ня набули роз­писи «під килим», що наслідували місця роз­ташува­н­ня тканих виробів: «над полом» (біля ліжка), уздовж лав під вікнами, на під­лозі (під скринею, біля столу). Пере­важно це були поземні мальовані зображе­н­ня, що по­вторювали композиції від­повід. типів килимів, виробництво яких занепало. Стінописом «під шпалер», що здебільшого імітував папер. вироби, прикрашали одну чи всі стіни хати, найчастіше стіну біля поку­т­тя. Таке малюва­н­ня побутувало у приміських селах, зокрема Балт. р-ну Одес. обл. Серед числен. осередків Н. р. найбільшого значе­н­ня поліхромія набула на пів­дні, пд. заході та сході Поді­л­ля. Особливо виразними були роз­писи Поділ. Над­дністрянщини, зокрема в селах Бандишівка, Борщівці, Букатинка, Буша, Вила Ярузькі, Воєводчинці, Гайворон, Ізраїлівка (нині Грабарівка), Карпівка, Коси, Озаринці, Садки, Садова, Сказинці, Слобода Яришівська та Шлишківці (нині Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл.), у яких використовували до 10-ти кольорів. На тер. Пн. Буковини було роз­винене зрубне будівництво з обмаза­н­ням глиною та побілкою, поліхромне хатнє оздобле­н­ня характерне для під­гір. і центр. місцевостей регіону. В зовн. опоряджен­ні особливу увагу приділяли фасад. стіні, облямовували кольором вікна та двері, фарбували глиною високу призьбу. У селах Сторожинец. і Вижниц. р-нів Чернів. обл. призьбу та стіну до вікон фарбували у блакит. колір. Вираз. вінками та гірляндами з рослин. мотивами роз­писували стіну під стріхою, навколо вікон і дверей, фарбованих у синій, зелений або білий кольори. Для хат Пн. Буковини характерне оздобле­н­ня роз­писом кутових пілястрів. В інтерʼєрі житл. споруд білили стіни, стелю, мастили глиною долівку, фарбували сволок, під­водили та малювали комин, грубу.

На від­міну від центр. і пд. теренів України, у Карпат. регіоні роз­писом оздоблювали здебільшого зовн. поверх­ні зрубів. Для традиц. житл. будівництва кін. 19 — поч. 20 ст. характерні монохромність, пере­важа­н­ня в оздоблен­ні декор. різьбле­н­ня. На Гуцульщині Н. р. як мист. явище не мав особливого роз­витку. У житл. та госп. деревʼя­них спорудах 2-ї пол. 19 — 1-ї чв. 20 ст. частково білили глиною стіни, обводили вікна. Мащені та білені хати траплялися при гол. дорогах пн.-сх. та зх. по­гранич­чя регіону. У традиц. інтерʼєрі 1950–60-х рр. набуло роз­по­всюдже­н­ня малюва­н­ня на папері — «шовкові косиці» («мальовані косиці»), а також «лиштви», серветки, рушники. Побілка глиною та вапном житл. споруд побутувала в низин. місцевостях Бойківщини, малюва­н­ня — лише в окремих селах Старосамбір. і Турків. р-нів Львів. обл. Зовн. стіни іноді білили лише в житл. частині хати, білим кольором виділяли місця стику дере­вʼяних брусів, одвірки, торці випусків замків на кутах, обводили вікна, подекуди роз­писували вхідні двері. Різноманітні варіації монохром. оздобле­н­ня геом. візерунками рам вікон та дверей типові для хат сіл Турків. р-ну Львів. обл. Найбільшої виразності в Карпат. регіоні традиція роз­пису набула на Лемківщині, автентична тер. якої нині пере­буває в межах України, Польщі та Словач­чини. У різних осередках Лемківщини побутували самобутні способи зовн. оздобле­н­ня стін. На пів­дні (Великоберезнян. і Пере­чин. р-ни) та на пів­ночі регіону (Горлиц. р-н) під­креслювали горизонт. лініями місця стику деревʼяних брусів, без виділе­н­ня вікон, дверей, даху. На заході (по­гранич­чя зі Словач­чиною) стіни декорували вертикал. смугами, нанесеними вапном. Найпоширеніше зовн. оздобле­н­ня житл. споруд було в Ліському та Сяноц. пов., де роз­писували одвірки, двері, кути хат, обля­мовували вікна та роз­мальовували простінки між ними. Центром композиції роз­писів були збиті з грубих дощок низькі вхідні двері з широкими одвірками. На площині дверей, фарбов. нафтовою ропою, білим вапном малювали велике гі­л­лясте дерево — «квіт» («лист», «квіт новітній»), що мало стільки галузок, скільки членів родини живе в хаті від прадіда. Одвірки оздоблювали стрічк. композиціями («кривулька», «кривулька з лапчатами», «зубката кривулька»). Мотиви «галузки», «ялиці», «кривульки», «драбинки», «вишиванки», «промін­них коліс» малювали на профільов. частинах брусів — «вуглах» («ву­глинах-клинах»), що ви­ступали назовні та залежно від форми колоди мали прямокутну або квадратну форми. На фасад. стіні хати оздоблювали широкі рами навколо вікон та про­стір між ними. Декорували госп. частину споруди, зокрема на воротах стодоли малювали поземно роз­таш. стрічк. композиції. В ін­терʼєрі кольором під­креслювали стики деревʼяних брусів, кон­структивні частини печі. 1930–44 роз­писи побутували в пд.-сх. селах Лемківщини, роз­таш. уз­довж р. Ослава (притока Сяну): Зубраче, Довжиця, Смільник, Со­линка, Мигова Воля, Команча, Репедь Туринське, Щавне.

Традиція зовн. пофарбува­н­ня житла в синій колір характерна для Закарпа­т­тя, поселень у долинах р. Тересва, Теребля, Ріка, у Хуст. і Тячів. р-нах Закарп. обл. Стіни хат, спорудж. із дубових брусів, обмазували глиною та фарбували зовні в інтенсивні блакитні кольори, виділяли стики де­ревʼяних брусів. Н. р. побутував у традиц. буд-ві ін. етносів, які проживають на території України: росіян, болгар, поляків, волохів, молдован, греків, німців, крим. татар. Проте його ви­вче­н­ня не було системним, зокрема окремі ві­домості про Н. р. молдован зафіксовано в поліетніч. за складом населе­н­ня середовищі Поділ. Над­дністрянщини (колиш. Балт. та Ольгопіл. пов. Поділ. губ.), волохів — Пів­дня України (Катеринослав., Херсон. губ.). Етнокультурні взаємо­впливи у стилістиці Н. р. особливо характерні для тер. укр.-молд. по­гранич­чя. Н. р. мав значне пошире­н­ня в багатьох регіонах України в 1-й чв. 20 ст. У 1930–40-х рр. матеріали для роз­пису (природні глини та соки рослин), а згодом і синтетичні (анілінові) барвники — в 2-й пол. 20 ст. замінили олій. фарбами, що зумовило тенденцію до поліхромності, під­кресленої звучності кольору. З часом ця художня практика по­ступово занепадала, транс­формуючись у практичніший різновид декору — орнам. пластику. Надалі нові при­йоми декор. оздобле­н­ня (штучні фактури з інтенсив. пофарбува­н­ням) у транс­формов. ви­гляді наслідували традиц. місця роз­ташува­н­ня та орнам. структури роз­пису.

На­прикінці 20 — на поч. 21 ст. Н. р. від­творено в музей. сфері, побутує в нових «вторин. формах» традиції — в міському просторі, повертається до сут­тєво транс­формов. селян. середовища через профес. і самодіял. творчість. Серед неординарних проектів із від­новле­н­ня хатнього роз­пису на Поділ­лі є симпозіум «Мальована хата» (2012–19, ідея М. Кри­жанівського), творча діяльність родини Альошкіних, художниці Ю. Гушул (Вінн. обл.), осередку майстрів с. Самчики (Старокостянтинів. р-н Хмельн. обл.), а також арт-проект «Мальоване село» Л. Гарбузенко в Кіровогр. обл. У цих сучас. автор. стінописах ви­окремлюють декілька осн. напрямів: від­творе­н­ня регіон. традицій, інтер­претації заг.-укр. орнаментики декор.-ужитк. мистецтва, наслідува­н­ня сюжетів і стилістики нар. картини, європ. ідей пост­модернізму. Н. р. нині — багато­гран­не явище, що від­ображає осн. тенденції, притаман­ні сучас. візуал. мистецтвам.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю