Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка — Енциклопедія Сучасної України

Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ ТЕА́ТР О́ПЕРИ ТА БАЛЕ́ТУ УКРАЇ́НИ ім. Т. Шевченка 27 жовтня 1867 оперою «Аскольдо­ва могила» О. Верстовського розпочав діяльність третій у Рос. імперії (після С.-Пе­тербурга й Мос­кви) стаціонар. опер. театр у Києві. Ще до його відкриття в міському театрі виступали муз.-драм. трупи антрепренерів І. Штейна, Л. Мло­т­ковського, гастролювали польс. танц. та італ. оперні трупи, які знайомили глядачів із творами Дж. Верді, Дж. Россіні, Ґ. Доніцетті, В. Белліні та ін. Основу репертуару театру складали твори рос. композиторів (М. Глінки, О. Дар­гомижського, П. Чайковського, А. Рубінштейна, М. Мусоргського, О. Бородіна, М. Римського-Корсакова), а також опери зх.-єв­роп. авторів. П. Чайковський досить часто приїздив до Києва на прем’єри своїх опер, зокрема «Євгенія Онєгіна», постановка якої відбулася у Києві 1884 (раніше, ніж у С.-Пе­­тербурзі). Композитор від­значив диригент. майстерність Й. Прибика, цікаве режисер. вирішення вистави І. Прянишникова, виконавців М. Медведєва (одного з найкращих інтерпретаторів партії Ленського), а також В. Зарудну (Тетяна) та І. Тартакова (Онєгін). Був композитор і на прем’єрі «Мазепи» (1886), де заголовну партію співав І. Тартаков. С. Рахманінов приїздив на пре­м’єру «Алеко» (1893), а М. Римський-Корсаков – «Снігуроньки» (1895). Тут розпочинали свій твор. шлях Ф. Стра­винський, Н. Забєла-Врубель, А. Секар-Рожанський. Великий успіх у глядачів мала опера «Різдвяна ніч» М. Лисенка (1874) у виконанні муз.-драм. трупи М. Старицького (автор лібрето і реж.; диригент І. Альтані, художник Ф. Вовк). 4 лютого 1896 приміщення театру згоріло. Проект нової будівлі було замовлено арх. В. Шретеру. Під час буд-ва італ. оперна трупа виступала в літньому театрі «Шато де Флер», а восени й узимку – в театрі «Соловцов». У цьому ж приміщенні йшли вистави Харків. опери (антреприза О. Церетелі, диригент В. Сук). 16 вересня 1901 оперою «Життя за царя» М. Глінки відкрили новозбуд. театр. 3-ярус. зал для глядачів мав прекрасну акустику, кількість місць зросла з 800 до 1665-ти. Уже в першому сезоні 1901/02 було показано 28 опер, серед яких – «Князь Ігор» О. Бородіна, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Царева наречена» М. Римського-Корсакова, «Пікова дама» П. Чайковського, «Трубадур», «Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Кармен» Ж. Бізе, «Пророк» Дж. Ме­й­єрбера, «Тангейзер» Р. Ваґнера. Виставами диригували І. Паліцин, Е. Купер, пізніше Л. Штейнберг, А. Пазовський, В. Бердяєв. Художником-постановником працював С. Евенбах. У сезоні 1916/17 поставлено укр. оперу «Пан сот­ник» Г. Козаченка (диригент О. Ко­шиць, реж. О. Улуханов). Балетну трупу збільшили, що підвищувало худож. рівень вистав, зокрема з великими хореогр. сценами: «Руслан і Людмила» М. Глінки, «Фауст» Ш. Ґуно, «Пікова дама» П. Чайковського. У репертуарі наступ. сезонів з’яви­лися й балетні вистави: «Коппелія» Л. Деліба, «Жізель» А. Адана, «Мрії» на музику Ф. Шопена, «Марна пересторога» П. Гертеля, в яких гол. партії виконували арт. з театрів Москви і С.-Пе­тербурга – Т. Карсавіна, М. Кшесінська, М. Рей­зен, М. Мордкін, згодом Б. Ні­жинська, О. Сталінський та ін. На опер. сцені виступали Ф. Стра­винський, В. Лоський, О. Мишуга, Ф. Орешкевич, І. Алчевський, П. Цесевич, К. Брун-Каміонська, К. Воронець-Монтвід, гастролювали Ф. Шаляпін, Л. Собінов, Т. Руффо та багато ін. відомих співаків.

1919 розпочав роботу Київ. держ. опер. театр УСРР ім. К. Лібкнехта. У 1-му сезоні поставлено лише 3 опери – «Фауст» Ш. Ґуно, «Аї­да» Дж. Верді та «Севільський цирульник» Дж. Россіні, а в 1922/23 – 18 вистав, зокрема «Садко», «Казка про царя Салтана» М. Римсь­кого-Корсакова, «Лоенґрін» Р. Ваґнера, «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера, «Джоконда» А. Понкієллі, оперети «Прекрасна Єлена» Ж. Оффен­баха, «Гейша» Ш. Лекока. 1926 виставою «Аїда» Дж. Верді (вперше укр. мовою; диригент А. Маргулян, реж. Я. Гречнєв, заголовну партію виконала О. Петляш, партію Радамеса – О. Мосін) розпочала діяльність Київ. держ. академ. укр. опера. 1927 у Києві вперше поставлено оперу «Тарас Бульба» М. Лисенка (диригент О. Орлов, реж. Г. Юра, художник А. Петрицький). 1937 нову муз.-літ. ред. опери здійснили композитори Б. Лятошинсь­кий, Л. Ревуцький і поет М. Рильський (диригент В. Дранишников, реж. Й. Ла­пи­цький, художник А. Петрицький). Уперше на сцені в Києві в сезоні 1927/28 глядачам представлено балет «Блазень» С. Прокоф’єва (диригент О. Орлов, хореограф М. Дисковський, художник І. Курочка-Армашевський), 1928 – перший балет на сучасну тему «Червоний мак» Р. Ґлієра (диригент Л. Брагінсь­кий, хореограф М. Дисковський, художник О. Хвостенко-Хвостов), 1931 – перший нац. балет «Пан Каньовський» М. Вериківського (хореограф В. Литвиненко, консультанти – знавці укр. нар. танцю В. Верховинець та М. Соболь, диригент М. Радзієвський, художник І. Курочка-Армашевсь­кий). У 1930-х рр., окрім рос. і зх.-єв­роп. класич. творів, постійно виконували опери сучас. укр. композиторів: «Беркути» (1930), «Щорс» (1938) Б. Лятошинського, «Карме­люк» В. Костенка (1931), «Яблуневий полон» О. Чишка, «Розлом» В. Фемеліді (обидві – 1932), «Перекоп» Ю. Мейтуса, В. Рибальченка, М. Тіца (1939). Від 1934 – Держ. столич. академ. театр опери та балету УСРР. Із Харкова запроше­но співаків В. Борищенка, М. Лит­виненко-­Воль­гемут, І. Па­то­р­жин­ського, М. Гришка, В. Гужову, диригента В. Тольбу. У цей період у театрі працювали співаки О. Петрусенко, З. Гайдай, Н. Захарченко, Л. Руденко, М. Бем, А. Іванов, М. Донець, Ю. Кипоренко-Доманський, М. Частій, П. Білинник, Н. Гончаренко; арт. балету О. Гаврилова, З. Лур’є, О. Бердовський, О. Соболь, В. Литвиненко, Б. Степаненко, М. Іващенко, Н. Скорульська; диригенти А. Пазовський, В. Дранишников, В. Йориш, В. Пірадов, Я. Розен­штейн, Я. Карасик, Л. Брагінсь­кий, А. Маргулян, О. Орлов, Н. Рах­лін; хормейстер М. Тараканов; реж. М. Смолич, В. Манзій, Й. Лапицький, О. Колодуб, С. Каргальський, Ю. Лішанський, О. Улуханов. До 125-річчя від дня народж. Т. Шевченка композитор К. Данькевич написав балет «Лілея» за його творами (1940, хореограф Г. Бе­резова, виконавиця заголов. партії – А. Васильєва). Цей балет мав декілька сценіч. інтерпретацій: Г. Березової (1945, художник А. Петрицький), В. Вронського (1956, художник П. Злочевсь­кий), А. Шекери (1975, художник З. Васіна), В. Ковтуна (2003, художник В. Окунєв). 1935 група со­лістів балету (10 осіб) під кер-вом Г. Лерхе вперше виступила на Міжнар. фестивалі танцю в Лондоні, глядачів вразило виконання «Гопака». 1936 поставлено перший комед. балет в Україні «Міщанин з Тоскани» В. Нахабіна (диригент Я. Розенштейн, хореограф П. Вірський, реж. М. Болотов, художник Г. Кігель). 1936 після Першої декади укр. літ-ри і мист-ва в Москві театр нагороджено орденом Леніна. Від 1939 – Держ. академ. театр опери та балету УРСР ім. Т. Шевченка.

Під час 2-ї світ. вій­ни Київ. і Харків. театри об’єднано в Укр. театр опери та балету, що працював в евакуації в Іркутську (РФ). У репертуарі – опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовсь­кого, «Іван Сусанін» М. Глінки, «Єв­геній Онєгін» П. Чайковського, «Се­віль­ський цирульник» Дж. Россіні, «Травіата» Дж. Верді; балети «Бах­чисарайський фонтан» Б. Аса­ф’є­ва, «Коппелія» Л. Деліба, «Ше­хе­резада» М. Римського-Корсакова, «Штрауссіана» на музику Й. Штраусса. У сезоні 1942/43 поставлено дві нові вистави – оперу М. Вериківського «Наймичка» і балет В. Йориша «Бісова ніч». Водночас в окупов. німцями Києві частина трупи опер. театру, що не евакуювалася, працювала в Київ. Великій опері (існувала від 19 вересня 1941 до 6 листопада 1943; худож. кер.: від листопада 1941 – М. Тараканов, від лютого 1942 – В. Брюкнер). Перший повоєн. сезон у Києві відкрився виставою «Наймичка» М. Ве­риківського (1944, диригент В. Тольба, реж. В. Манзій, художник О. Хвостенко-Хвостов, у гол. партії Ганни – М. Литвиненко-Вольгемут). Кожного сезону в ре­пертуарі з’являлися прем’єри опер укр. композиторів: «Честь» Г. Жуковського (1946), «Молода гвардія» Ю. Мейтуса (1947), нові ред. «Наталки Полтавки» (1948), «Утопленої» (1950), «Тараса Буль­би» (1954) М. Лисенка) та балетів («Маруся Богуславка» А. Свєчникова (1951), «Ростислава» Г. Жуковського (1955), «Чорне золото» В. Гомоляки (1960), «Тіні забутих предків» В. Кирейка (1963). У 1949 відзначено Сталін. премією оперу «Іван Сусанін» М. Глінки (диригент В. Тольба, реж. М. Стефанович, художник О. Хвостенко-Хвостов, виконавці М. Роменський (Сусанін), Г. Шоліна-Панченко (Антоніда), Ю. Кипоренко-Доманський (Собінін), Е. Томм (Ваня). У повоєнні роки в театрі працювали диригенти В. Тольба, Б. Чистяков, С. Столерман, Я. Карасик, К. Симеонов, В. Пірадов, О. Климов, В. Кортацці; реж. В. Манзій, М. Смолич, Й. Лапицький, О. Колодуб, Д. Смолич, М. Стефанович. У цей період зав. літ. частини театру став поет М. Рильський, який перекладав опери укр. мовою («Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Іоланта», «Пікова дама» П. Чайковського, «Кармен» Ж. Бізе, «Корневільські дзвони» Р. Планкетта, «Руслан і Людмила» М. Глінки, «Снігуронька» М. Римського-Корсакова), ре­дагував тексти в операх «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч» М. Лисенка. Київ. сцена для багатьох укр. композиторів була першою, де народжувалися муз.-сцен. інтерпретації їхніх творів. Тут відбулися прем’єри опер «Милана» (1957), «Арсенал» (1960), «Тарас Шевченко» (1963), «Ярослав Мудрий» (1975) Г. Майбороди, «Загибель ескадри» (1967), «Мамаї» (1970), «Ніжність» (1972) В. Губаренка, «Полководець» Б. Лятошинського («Щорс», 1969), «Прапороносці» О. Білаша (1984), «Анна Ярославна – королева Франції» А. Рудницького (1995). Оригін. режисер. рішення муз. прочитання партитури мала опера «Абесалом і Етері» З. Паліашвілі, яка відзначена Держ. премією Груз. РСР ім. З. Паліашвілі (1972, диригент С. Турчак, реж. Д. Смолич, художник Ф. Нірод, виконавці заголов. партій Г. Ципола та Я. Головчук). Держ. премією України ім. Т. Шевченка відзначено постановку опери «Катерина Ізмайлова» (1976, автор музики Д. Шостакович, диригент К. Симеонов, хормейстер Л. Венедиктов, виконавці Є. Колесник (Катерина) та О. Загребельний (Борис Тимофійович). На київ. сцені формувалися засади укр. оперно-вокал. виконавства і нац. муз. режисури. 1951 на Другій декаді укр. літ-ри і мист-ва у Москві кияни представили нову оперу К. Данькевича «Богдан Хмельницький» (диригент В. Пірадов, реж. М. Стефанович, художник О. Хвостенко-­Хвостов, у гол. партії – М. Гришко). Виставу було піддано критиці у центр. пресі, 1953 підготовлено 2-у ред. (реж. М. Крушельницький, художник А. Петрицький). Один із найпоетичніших укр. балетів «Лісова пісня» М. Скорульського, написаний за однойм. драмою-феєрією Лесі Українки, став унікал. явищем в історії хореогр. мист-ва. Постановка балетмейстера В. Вронського й художника А. Волненка (1957) залишається у репертуарі вже багато десятиліть і є школою актор. майстерності для кількох поколінь виконавців. Вистава й нині хвилює глядачів щирістю почуттів героїв, яскравими муз. образами. Її постановка, художнє оформлення лише оновлюються (1972 – Н. Скорульською, 1991 – В. Литвиновим). У 1950–80-х рр. у театрі працювали співаки М. Гришко, К. Огнєвой, В. Третяк, Ю. Гу­ляєв, М. Роменський, С. Козак, В. Тимо­хін, Д. Гнатюк, А. Солов’яненко, Л. Руденко, Б. Руденко, Н. Гончаренко, З. Христич, К. Радченко, Л. Лобанова, Н. Міссіна, Є. Міро­шниченко, Т. Пономаренко, Г. Шо­ліна-Панченко, Є. Чавдар, Є. Ози­мковська, Л. Чконія, Г. Туфтіна, М. Фокін, М. Ворвулєв, В. Матвєєв, К. Лаптєв, В. Любимова, А. Кікоть, А. Кочерга; арт. ба­ле­ту А. Васильєва, Л. Герасимчук, В. Калиновська, О. Потапова, А. Гавриленко, В. Потапова, Є. Єршова, А. Мінчин, Т. Боровик, Т. Та­якіна, Р. Хилько, Л. Сморгачова, Т. Литвинова, І. Лукашова, І. Задаянна, Е. Стебляк, А. Лагода, А. Кальченко, Н. Уманова, М. Апу­хтін, Р. Клявін-Візиренко, В. Круглов, В. Парсегов, С. Лукін, В. Рибій, В. Ковтун, А. Бєлов, А. Козлов, В. Федотов; балетмейстери С. Сергєєв, В. Вронський, А. Шекера; реж. В. Манзій, Д. Смолич, М. Стефанович, В. Скляренко, І. Молостова, Л. Силаєв, В. Бегма; диригенти Б. Чистяков, Я. Карасик, В. Тольба, О. Климов, В. Пі­радов, В. Кортацці, І.-Я. Гамкало. У театрі часто працювали запрошені реж., зокрема Л. Варпаховський («Бал-маскарад» Дж. Верді, 1956), Ю. Лєков («Іоланта» П. Чай­ковського, 1961; «Чіо-Чіо-Сан» («Мадам Баттерфляй») Дж. Пуччіні, 1962), Д. Алексідзе («Отелло» Дж. Верді, 1966; дебют у Києві С. Турчака), Е. Пасинков («Загибель ескадри» В. Губаренка, 1967). У 1967 театр нагороджено орденом Трудового Червоного прапора. Серед творів укр. композиторів варто відзначити балети «Камінний господар» В. Губаренка (1969), «Дівчина і Смерть» Г. Жуковського (1978), «Ольга» (1981), «Ніч перед Різдвом» (1992), «Вікінги» (1999) Є. Станковича, «Русалонька» О. Костіна (1993). У 1974 поставлено дит. балет «Чіполліно», який 1976 одержав Держ. премію СРСР (автор музики К. Хачатурян, хореограф Г. Майоров, диригент К. Єременко, художник А. Кириченко, виконавці гол. партій Л. Сморгачова і Є. Косменко). Під час реконструкції приміщення театру (1984–88) вистави йшли на сцені Жовтн. палацу; балетні пре­м’єри відбувалися в Палаці культури «Україна», зокрема «Ольга» (1981) і «Прометей» (1985) Є. Стан­ковича; відомий рос. хореограф О. Виноградов поставив балети «Марна пересторога» Ф. Герольда (1982) та «Коппелія» Л. Деліба (1983). У результаті реконструкції збільшено оркестр. яму, встановлено новий орган, вантаж. ліфт, зроблено на сцені «кишені» для декорацій, відкрито новий банкет. зал. Від 1992 – сучасна назва. У 1990-х рр. укр. митці активно спів­працювали із зарубіж. реж., балетмейстерами, художниками. Се­ред сучас. постановок – опери: «Паяци» Р. Леонкавалло (2001), «Турандот» (2003), «Манон Леско» (2006) Дж. Пуччіні, «Джоконда» А. Понкієллі (2004), «Фауст» Ш. Ґуно (2005), «Ярослав Муд­рий» Г. Майбороди (2006), «Мойсей» М. Ско­рика, «Норма» В. Белліні, «Макбет», «Бал-мас­карад» (усі – 2007), «Дон Карлос» (2012), «Набукко» (2016) Дж. Верді, «Алеко» С. Рахманінова, «Любовний напій» Ґ. До­ніцетті (обидві – 2009), «Іоланта» П. Чайковського (2011), «Севільсь­кий ци­рульник» Дж. Россіні (2019); балети: «Петрушка» (2001), «Весна священна» І. Стравинського, «Раймонда» О. Глазунова (обидва – 2003), «Сюїта в білому» на музику Е. Лало (2004), «Ранкова серенада» Ф. Пуленка, «Весілля Фіґаро» В.-А. Моцарта (обидва – 2005), «Даніела» М. Чембержі (2006), «Буратіно та чарівна скрипка» Ю. Шев­ченка, «Майстер і Маргарита» Й.-С. Баха, Г. Берліоза, Д. Шо­стаковича та ін. композиторів (оби­два – 2007), «Грек Зорба» М. Теодоракіса, «На хуторі біля Диканьки» (обидва – 2008), «Володар Борисфену» (2010) Є. Станковича, «Каприси» Н. Паґаніні, М. Скорика (2011), «Дафніс і Хлоя» М. Равеля (2014), «Трикутний капелюх», «Ночі в садах Іспанії» М. де Фальї (обидва – 2016), «Юлій Цезар» О. Рес­піґі (2018). У театрі працювали чи продовжують працювати співаки Т. Анисимова, Л. Гревцова, І. Даць, Л. Монастирська, О. Нагорна, М. Стеф’юк, Л. Забіляста, С. Добронравова, Н. Николаїшин, В. Кочур, І. Семененко, К. Стращенко, С. Чахоян, Т. Пімінова, А. Швачка, В. Ченська, О. Ярова, О. Крамарева, І. Борко, О. Востряков, О. Гурець, О. Дяченко, М. Дідик, М. Киришев, Д. Кузьмін, С. Магера, Р. Майборода, Т. Кузьмінова, В. Пивоваров, Павло Приймак, Петро Приймак, А. Романенко, С. Фіцич, М. Шуляк, В. Опенько, В. Лупалов, М. Шопша, Б. Тарас, І. Пономаренко, Т. Штонда; арт. балету О. Філіп’єва, Г. Дорош, Т. Голякова, Т. Білецька, Д. Матвієнко, М. Мотков, М. Прядченко, Я. Ваня, А. Гура, В. Іщук, Д. Недак, К. Кухар, О. Стоянов, М. Сухоруков, К. Алаєва, О. Голиця, Н. Лазебникова, Т. Льозова, Н. Мацак, А. Шевченко, Х. Шишпор; хореографи В. Яременко, А. Рехвіашвілі, В. Литвинов; реж. М. Третяк, В. Река; диригенти В. Кожухар, О. Баклан, Г. Макаренко, А. Власенко, А. Кульбаба, В. Олійник; хормейстери Л. Венедиктов, А. Семенчук, М. Шевер, О. Тарасенко; художники Ф. Нірод, М. Левитсь­ка. Нині ген. дир.-худож. кер. – П. Чуприна (2002–11, від 2018), гол. реж. – А. Солов’яненко (від 2011), худож. кер. балету – О. Фі­ліп’єва (від 2020), гол. диригент – М. Дядюра (від 2015), гол. художник – М. Левитська (від 1989), гол. хормейстер – Б. Пліш (від 2013). 2011–16 худож. кер. був М. Скорик.

На сцені театру відбувається багато мист. акцій, зокрема фестивалі «Молоді оперні зірки України», «Ballet open space», «Ave Ver­di!», «Серж Лифар де ля данс», Лифаря Сержа імені Міжнародний кон­курс артистів балету і хореографів, урочисті концерти на відзначення істор. подій в Україні, ювілеїв композиторів (Дж. Верді, В.-А. Моцарта, М. Лисенка), співаків (А. Солов’яненка, Є. Мірошниченко, Д. Гнатюка), балерин (О. Фі­ліп’євої, Г. Кушнеревої, О. Потапової, В. Калиновської, А. Лагоди). У репертуарі театру залишаються найкращі постановки класич. опер та балетів зх.-європ. і укр. нац. музики, серед останніх – «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Лісова пісня» М. Скорульського. Не одне десятиліття на київ. сцені успішно йдуть постановки хореографа А. Шекери – «Спартак» А. Хачатуряна, «Легенда про любов» А. Мелікова, «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва. Багато вистав за участі відомих арт. театру стали худож. надбанням мист. скарбниці України, зокрема образи, створені Є. Мірошниченко (Віолетта в «Травіаті» Дж. Верді, Лючія в «Лючії ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті), М. Литвиненко-Вольгемут (Одарка в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), М. Гришком (Богдан в «Богдані Хмельницькому» К. Данькевича), вокал.-оркестр. звучання партитури опери «Тарас Бульба» М. Ли­сенка в інтерпретації диригента С. Турчака, яка вперше з тріумфом прозвучала за кордоном на Міжнар. опер. фестивалі у Вісбадені (Німеччина). Перша в Україні нар. арт. СРСР серед арт. балету В. Калиновська захоплювала глядачів не лише блискучою технікою виконання, а й актор. майстерністю, створюючи образи Зареми («Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф’єва) та Кітрі («Дон Кіхот» Л. Мінкуса). Театр гастролює в багатьох країнах світу, найчастіше в Італії, Іспанії, Німеччині. Одні з перших гастролей балет. трупи відбулися у Швеції, Норвегії, Данії. 1963 у Югославії кияни виступили з балетом «Лебедине озеро» П. Чайковського й оперою «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовсь­кого. На 2-му Міжнар. фестивалі в Парижі балетну трупу нагороджено «Золотою зіркою» за високу виконав. майстерність (1964). Уперше укр. співачка Г. Ципола виборола на Міжнар. конкурсі в Токіо найвищу нагороду «Краща Чіо-­Чіо-Сан світу» (1979). Під час гастролей театру в Японії (1991) відзнято на відеокасети декілька ви­став, зокрема й «Лісову пісню» М. Скорульського (гол. партію Мавки виконувала Г. Кушнерева, а Лукаша – К. Костюков). 2017 у Києві видано енциклопедію «Національна опера України» (т. 1–2).

Літ.: Чечотт В. 25-летие Киевской русской оперы (1867–1892). 1893; Стефанович М. Київський театр опери та балету: Істор. нарис. 1966; Станішевський Ю. Балетний театр радянської України. 1925–1985. Шляхи і проблеми розвитку. 1986; Туркевич В. Хореографічне мистецтво України у персоналіях. 1999; Станішевський Ю. Національна опера України. Історія і сучасність. 2002; Його ж. Балетний театр України. 225 років історії. 2003; Станішевський Ю., Швачко Т. Національна опера України. 2001–2011. Т. 2. 2013 (усі – Київ).

Т. О. Швачко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Т. О. Швачко . Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70805 (дата звернення: 17.10.2021)