Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки — Енциклопедія Сучасної України

Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ ТЕА́ТР РОСІ́ЙСЬКОЇ ДРА́МИ ім. Лесі Українки Розташ. у приміщенні «Дому Берґоньє» (Київ), у якому від 1891 діяв стаціонар. рос. театр «Соловцов». Засн. 1926 як Київ. держ. рос. драм. театр. Відкрився виставою «Кінець Криворильсь­ка» Б. Ромашова. У довоєн. період у театрі працювали актори Є. Азарх-Опалова, В. Аристов, Є. Балієв, М. Бєлоусов, К. Богданова, М. Болдуман, М. Висоць­кий, Н. Волховська, О. Гранатов, Р. Данилевська, Л. Добржанська, Г. Долгов-Куніс, В. Драга-Сумарокова, Д. Зеркалова, П. Значковський, Л. Карташова, П. Ки­янсь­кий, Ю. Лавров, Г. Лазарев, В. Освецимський, М. Розін, М. Романов, О. Саламанова, Є. Самой­лов, М. Свєтловидов, О. Смирнова, М. Соснін, М. Стрєлкова, В. Халатов, А. Чистяков, С. Юренєв, А. Ячницький; реж. В. Вільнер, В. Неллі, П. Рудін, Ю. Соболєв; художники Г. Руді, І. Федотов. Репертуар театру склали вистави за творами рад., класич., зарубіж. драматургії, зокрема «Зойчина квартира» М. Булгакова, «Кохання під в'язами» Ю. О'Нілла, «Приборкання норовливої» (усі – 1926), «Дванадцята ніч» (1927) В. Шекспіра, «Бронепоїзд 14-69» В. Іванова, «Собор Паризької Богоматері» за В. Гюґо (обидві – 1928), «Воскресіння» за Л. Толстим, «Горе з розуму» О. Грибоєдова (обидві – 1929), «Темп» (1930), «Мій друг» (1932), «Кремлівські куранти» (1940) М. Погодіна, «Підступність і кохання» Ф. Шіллера (1932, 1940), «Єгор Буличов та інші» (1933), «Діти сонця» (1937), «Зикови» (1940) М. Горького, «Оптимістична трагедія» В. Вишневського (1933), «Вовки та вівці» О. Островського, «Шоколадний солдатик» Б. Шоу (обидві – 1935), «Діти Ванюшина» С. Найдьонова, «Мачуха» О. де Бальзака (обидві – 1937), «Камінний господар» Лесі Українки (1939). Театром керували П. Рудін (1926–28), В. Вільнер (1928–31), В. Неллі (1931–34), Л. Прозоровський (1934–36), Б. Вершилов (1936–38), К. Хохлов (1938–54).

Від 1941 – ім. Лесі Українки. Під час 2-ї світ. війни перебував на евакуації. 1944 відновив діяльність у Києві. 1946 театр нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У післявоєн. період репертуар поповнився виставами: «Місія містера Перкінса в країну більшовиків» (1944), «Загибель ескадри» (1953) О. Корнійчука, «Піґмаліон» Б. Шоу (1945), «Російське питання» (1947), «Четвертий» (1961) К. Симонова, «Ходіння по муках» за О. Толстим (1947), «Овід» за Е.-Л. Войнич (1948), «Всі мої сини» А. Міллера (1949), «Учитель танців» Лопе де Веґи, «Директор» С. Альошина (обидві – 1950), «Вороги» (1951), «На дні» (1963) М. Горького, «Мертві душі» за М. Гоголем (1952), «Маскарад» М. Лермонтова (1953), «Дочка прокурора» Ю. Яновського (1954), «В добрий час!» (1955), «У пошуках радості» (1958), «Перед вечерею» (1962), «У день весілля» (1964) В. Розова, «Роки блукань» (1955), «Іркутська історія» (1960) О. Арбузова, «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956), «У пущі» Лесі Українки (1958), «Соло на флейті» І. Микитенка, «Юність Полі Вихрової» за романом Л. Леонова «Російський ліс», «Комедія помилок» В. Шекспіра (усі – 1959), «Ліс» О. Островського (1962) та ін. У театрі працювали актори О. Ануров, О. Борисов, Г. Будиліна, А. Галєєв, К. Деревщикова, В. Добровольський, В. Дуклер, Г. Литвинова, Ю. Мажуга, О. Метакса, Г. Ніколаєва, Г. Пекарська, В. Предаєвич, А. Решетников, А. Роговцева, М. Рушковський, О. Смолярова, І. Павлова, С. Петров, О. Таршин, С. Філімонов, Д. Франько, А. Шестопалов, М. Швідлер; реж. Л. Варпаховський, Б. Вершилов, Б. Норд, В. Неллі, Л. Прозоровський, М. Соколов; художники Л. Альшиць, Д. Боровський-Бродський, М. Духновський, В. Меллер, А. Петрицький, М. Умансь­кий, І. Федотов; композитори І. Віленський, М. Коваль, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, О. Сандлер, Ю. Шапорін, В. Шебалін. Театром керували М. Романов (1954–61), Ю. Лавров (1965–­67).

1966 театр отримав звання «академічний». До поч. 1990-х рр. на сцені театру ставили вистави за найвідомішими п'єсами рад., зарубіж., класич. драматургії: «Дядя Ваня» (1960), «Іванов» (1976), «Вишневий сад» (1980) А. Чехова, «Хто за? Хто проти?» (1965), «І земля скакала мені нав­стріч» (1974), «Межа спокою» (1982) П. Загребельного, «Дон Карлос» Ф. Шіллера (1965), «Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна (1966), «Варшавська мелодія» Л. Зоріна (1967), «Камінний господар» Лесі Українки (1971), «Безприданниця» (1973), «Без вини винні» (1991) О. Островсь­кого, «Російські люди» К. Симонова, «Інтерв'ю в Буенос-Айресі» Г. Боровика (обидві – 1975), «Як важливо бути серйозним» О. Вайлда (1976), «І відлетимо з вітрами» (1977), «П'ять днів у липні» (1980) М. Зарудного, «Казка про Моніку» С. Шальтяніса, Л. Яцинавічуса (1978), «Сподіватися» Ю. Щербака (1979), «Віяло» К. Ґольдоні (1980), «Тема з варіаціями» С. Альошина (1981), «Переможниця» О. Арбузова (1983), «ОБЕЖ» Б. Нушича (1985), «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта (1986), «Священні чудовиська» Ж. Кокто (1987), «Ціна» А. Міллера (1988), «Самогубство» М. Ердмана (1989), «Дама без камелій» Т. Реттіґена (1991). У театрі працювали реж. Р. Віктюк, К. Дубинін, В. Малахов, Е. Митницький, І. Молостова, В. Неллі, М. Резнікович, М. Соколов; художники І. Іванов, Д. Лідер, М. Улановський, М. Френкель. У цей період трупу театру поповнили актори: Д. Бабаєв-Кальницький, Н. Батуріна, Л. Бакштаєв, В. Бродський, І. Буніна, Б. Вознюк, Ю. Гребельник, І. Дука, В. Жмакін, В. Заклунна-Мироненко, О. Ігнатуша, Л. Кадочникова, А. Карпенко, Н. Ко­в'язіна, О. Комаров, Н. Кондратовська, Л. Куб'юк, Н. Кудря, Т. Назарова, А. Пазенко, О. Парра, А. Подубинський, М. Рєзниченко, В. Сівач, І. Славинський, А. Хостікоєв, В. Шестопалов, Л. Яремчук та ін. Театром керували Д. Алексідзе (1967–69), Б. Ерін (1969–74), В. Ненашев (1975–78), І. Молостова (1978–80), М. Резнікович (1980–84), Г. Кононенко (1984–87), В. Петров (1988–92), Е. Митницький (1993–94). Від 1994 – сучасна назва. Від 2000 у театрі діє Профес. студія молодих акторів. Зберігаючи традиції, театр експериментує, звертається до нових форм та методів. У репертуарі – «Школа скандалу» Р. Шерідана, «Шалені гроші» О. Островського (обидві – 1995), «Тойбеле і її демон» І. Ба­шевіса-Зінґера, І. Фрідмана, «Фернандо Крапп написав мені цього листа» Т. Дорста, У. Елер (обидві – 1996), «Банківські службовці страшенно темпераментні...» І. Тердзолі, Е. Вайме, «Осінні скрипки» І. Сургучова (обидві – 1997), «Різдвяні мрії» Н. Птушкіної (2000), «У полоні пристрастей (Камінний господар)» Лесі Українки (2002), «Дерева вмирають стоячи» А. Касони, «Вовки та вівці» О. Островського (обидві – 2003), «Валентинів день» І. Вирипаєва, «Маскарад» М. Лермонтова, «Наполеон і корсиканка» І. Губача (усі – 2004), «Заповіт цнотливого бабія» А. Крима (2006), «Бабине літо» А. Менчелла (2007), «Дядечків сон» за Ф. Достоєвським (2008), «Вишневий сад» А. Чехова (2010), «Жирна свиня» Н. Лабута (2011), «Уявно хворий» Ж.-Б. Мольєра (2012), «Нахлібник» І. Тургенєва (2013), «Джульєтта і Ромео» за В. Шекспіром, «Всюди один... Свічка на вітрі» М. Резніковича за творами Т. Шевченка (обидві – 2014), «Вид з мосту» А. Міллера (2016), «Оголена зі скрипкою» Н. Коварда, «Ворог народу (Лікар Стокманн)» Г. Ібсена (обидві – 2017), «Актрисі завжди вісімнадцять...» Дж. Маррелла, «Загадкове нічне вбивство собаки» С. Стівенса за романом М. Геддона, «Підступність та кохання» Ф. Шіллера (усі – 2018), «Іграшка для мами» А. Ніколаї, «Фальшива нота» Д. Карона, «Пасажир без багажу» Ж. Ануя (усі – 2019). Постановку вистав здійснюють реж. І. Барковська, О. Гаврилюк, К. Кашликов, Д. Морозов, О. Нікітін, Л. Остропольсь­кий, М. Резнікович, а також запрошені реж. Ю. Аксьонов, Й. Вайткус, Ґ. Жено, Г. Зискін, А. Кац, О. Котлер, В. Малахов, Е. Перріґ, А. Рибікова. Трупа театру разом із Профес. студією молодих акторів налічує понад 100 акторів, серед них – В. Алдошин, Б. Вознюк, О. Гетьманський, Ю. Гребельник, Г. Гринчак, Н. Доля, І. Дука, Ю. Дяк, О. Єна, О. Замятін, Л. Кадочникова, О. Когут, Н. Кондратовська, Н. Кудря, Н. Кудрявцева, О. Кульчицька, Є. Лунченко, Ю. Мажуга, С. Москвін, Т. Назарова, Н. Ніжерадзе, М. Нікітін, І. Новак, С. Озіряний, О. Поліщук, І. Пономаренко, В. Ращук, О. Савкін, Д. Савченко, В. Сарайкін, О. Силантьєва, Н. Шевченко, Є. Щербань, Ю. Яковлєв, Л. Яремчук та ін. У виставах також беруть участь запрошені актори А. Варпаховська, В. Єзепов, П. Панчук, А. Сеїтаблаєв, А. Хостікоєв, Г. Хостікоєв. Оформлення вистав здійснюють художники О. Дробна, О. Вакарчук, В. Плавун, а також запрошені – Д. Боровський-Бродський, М. Левитська, І. Несміянов. Муз. частину очолює композитор О. Шимко. 2009 у фойє театру відкрито виставку «Простір Боровського», де розміщено макети декорацій вистав минулих років, реквізит, костюми та фотографії з життя художника театру Д. Боровського-Бродсь­кого. Є 3 сценічні майданчики: Велика сцена (734 місця), Сцена під дахом (від 2003, 65 місць), Нова сцена (від 2006, 136 місць). Ген. дир.-худож. кер. – М. Резнікович (від 1994).

Літ.: 20 лет. Государственный русский драматический театр имени Леси Украинки. К., 1946; Зюков Б., Сенникова Р. Театр имени Леси Украинки. К., 1977; Рощин С. Круги сердца // Elite Club. 2007. № 4(26); Маркова Э. Остров высокой культуры // Иные берега. 2011. № 3(23); Исмаилова Н. Связь поколений // Красота. 2011. № 9–10; Вергелес О. Голубки // ЗН. 2016, 13 окт.

Є. О. Посполітак


Покликання на статтю