Національний музей Тараса Шевченка у Києві

Визначення і загальна характеристика

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ МУЗЕ́Й ТАРА́СА ШЕВЧЕ́НКА у Києві (НМТШ) — літературно-художній музей; один із найбільших закладів такого типу в Європі. Від­крито 1949 у виділеному РМ УРСР приміщен­ні на бульварі Т. Шевченка, № 12. Будинок споруджено 1842 (памʼятка архітектури). Перший власник — генерал від кавалерії П. Олферʼєв, пізніше — київ. міський голова П. Демидов. 1875 його при­дбав промисловець і меценат М. Терещенко, здійснивши повну рекон­струкцію за проектом арх. П. Федорова і Р. Тустановського. Будівля набула палацового ви­гляду у стилі Ренесансу (47 кімнат із 40 камінами й печами). 2-й поверх став анфіладою парад. залів і покоїв, стіни яких роз­писано альфрей. орнаментами чи об­бито такою ж тканиною, що й меблі; печі й каміни оздоблено роз­писами, а стелі — декор. ліпле­н­ням або роз­писами; паркетну під­логу викладено з цін­них порід дерева. У найкращих залах М. Терещенко роз­містив свою художню колекцію. Укр. громада в С.-Пе­тербурзі 1861 почала збирати шевченків. колекцію. Друзі поета доклали чимало зусиль, щоб зберегти без­цін­ну спадщину. Г. Честахівський склав опис мист. творів Т. Шевченка, що пере­бували в помешкан­ні поета у С.-Пе­тербур. АМ; 1888 пере­дав на збереже­н­ня В. Тарновському (молодшому). Значна частина твор. спадщини Т. Шевченка належала приват. особам і колекціонерам: С. Боткіну, С. Глазенапу, В. Горленку, Б. Залеському, В. Жуковському, А. Козачковському, В. Коховському, братам Лазаревським, М. Микешину, Д. Мордовцю, Є. Рейтерну, І. Цвєткову. По­стійно поповнюючись, шевченків. колекція В. Тарновського зро­стала; 1897 власник пере­дав її Черніг. земству, що від­крило Музей укр. старожитностей (згодом Черніг. істор. музей). 1926 у Харкові створ. Ін­ститут Т. Шевченка, гол. зав­да­н­ня якого — збирати рукописи, живописні твори, документи, прижит­тєві й посмертні вид. та ін. матеріали про життя і творчість Кобзаря. При від­ділі рукописів Ін­ституту Т. Шевченка від 1929 як під­роз­діл функціонував Музей Т. Шевченка. 1933 на базі Літ. музею при Ін­ституті Т. Шевченка утвор. Галерею картин Т. Шевченка, почала діяти 1934; до неї пере­дано 107 оригін. мист. творів художника. Долучено колекцію із Черніг. істор. музею. 1939 у Будинку АН УРСР у Києві організовано Респ. ювіл. Шевченків. ви­ставку, на якій (крім екс­понатів Галереї картин Т. Шевченка) пред­ставлено матеріали з архівів і музеїв Києва, Харкова, Москви, Ленін­града (нині С.-Пе­тербург), Саратова, Львова, Баку. 1940 РНК УРСР по­становила організувати в Києві на базі цієї ви­ставки Центр. держ. музей Т. Шевченка, зосередивши тут всі оригін. матеріали, по­вʼязані з жи­т­тям і творчістю Кобзаря. Матеріали з ви­ставки закріплено за Музеєм, екс­позицію якого від­крито у квітні 1941 в приміщен­ні Маріїнського палацу (зі­брано бл. 10 тис. екс­понатів). Діяльність Музею припинено з початком вій­ни; найцін­ніші екс­понати перед нім. окупацією евакуювали до м. Новосибірськ (РФ). 1943 по­становою РМ УРСР створ. Держ. літ.-худож. музей Т. Шевченка при Ін­ституті української мови та літ-ри АН УРСР, куди за­пропоновано пере­дати все майно, музейні та архівні матеріали шевченків. музеїв (не реалізовано). 1944 всі шевченків. екс­понати повернено до Харкова й роз­міщено в Музеї укр. мистецтва. 1945 по­становою РМ УРСР обʼ­єд­нано Центр. держ. музей Т. Шевченка та Галерею картин Т. Шевченка в єдиний Літ.-худож. музей (почав діяти 1949 у Києві). Фонд. базою стали обʼ­єд­нані колекції, оригін. шевченків. документи, матеріали з музеїв і установ Чернігова, Дні­пропетровська (нині Дні­про), а також оригін. твори Т. Шевченка, що зберігалися в музеях Мос­кви та Ленін­града. Заг. кількість екс­понатів осн. фонду Музею становила бл. 4 тис. од. У 24-х залах роз­горнуто екс­позицію, присвяч. життю і творчості Т. Шевченка. Серед екс­понатів — літ. й мист. твори, документи, мемор. речі поета, а також мист. твори його сучасників, полотна на шевченків. тематику. Деякі з остан­ніх виконували на замовле­н­ня тодіш. влади, що вже про­грамувала пред­ставле­н­ня в екс­позиції Т. Шевченка як революціонера-демократа, поборника рос. демократії. 1966 Київський літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка (провулок Т. Шевченка, № 8а) пере­творено на філію Держ. музею Т. Шевченка. 1989 від­крито від­окремлений від­діл — Мемор. музей Т. Шевченка (вул. Вишгородська, № 5). Осн. напрями діяльності Музею: н.-д., наук.-екс­позиц., ви­ставк.-екс­позиц., наук.-освітня, наук.-метод., наук.-фонд. робота, наук. комплектува­н­ня фонд. колекції. У 1980-х рр. наук. колектив Музею за участі А. Гайдамаки роз­робив нову екс­позицію за темат.-хронол. принципом. 1989 від­крито і ре­ставровано, від­новлено ви­гляд будівлі кін. 19 ст.: декор. прикраси, ліплені орнаменти, вишукані роз­писи, панно роботи художника В. Котарбінського. Під­бір екс­понатури (оригін. живописні твори і скульп­тура, авто­графи, прижит­тєві вид., документи, етногр. матеріали, меблі) здійснено з урахува­н­ням інтерʼєру кожної зали, що дало змогу створити цілісну картину склад. і трагіч. для народу України епохи, в яку жив і творив поет. Екс­понували полотна Т. Шевченка: «Катерина», «Селянська родина», «На пасіці», порт­рети Г. і П. Закревських, П. Куліша, І. Лизогуба, О. Лукʼяновича, В. Кочубея та ін.; в окремому залі пред­ставлено офорти художника. Указом Президента України 2001 Київ. держ. музею Т. Шевченка на­дано статус національного. 2002 у колекції Музею — 28 тис. екс­понатів осн. фонду (живопис, графіка, декор. мистецтво, скульптура, архів, друков. матеріали, книги, фото, мемор. речі); допоміж. фонду — понад 44 тис. В екс­позиц. залах пред­ставлено твори видат. художників, скульпторів, письмен­ників і композиторів, у яких від­ображено епоху Т. Шевченка, його життя і діяльність: художні твори К. Брюл­лова, І. Рєпіна, В. Тропініна, І. Крамського, В. Штернберга, І. Соколова, М. Башилова, К. Трутовського, Л. Жемчужникова, І. Сошенка, М. Микешина, С. Васильківського, М. Самокиша, О. Сластіона, Ф. Красицького, І. Їжакевича, В. Касіяна, М. Дерегуса, К. Трохименка, М. Хмелька, Б. Смирнова та ін.; твори скульпторів Ф. Каменського, П. Клодта, В. Беклемішева, Ф. Балавенського, І. Кавалерідзе, М. Лисенка, І. Макогона, П. Мовчуна, В. Зноби та ін. У кількох залах екс­поновано матеріали, що засвідчують світ. значе­н­ня творчості Т. Шевченка, пере­клади його творів багатьма мовами зарубіж. країн. 2003 під­порядк. Мін-ву культури України. 2006 від­крито оновлену екс­позицію у 15-ти залах, поряд з оригін. творами Т. Шевченка на банерах зʼявилися збільшені копії окремих його картин. Фонд. колекція Музею — понад 70 тис. од. Найцін­нішими є оригінали мист. творів Т. Шевченка (834), авто­графи вірша «Чи не покинуть нам, небого» та уривка з поеми «Царі», прижит­тєві вид. з дарчими написами, 11 фото­графій, понад 100 мемор. речей (мольберт, палітра, етюдник із прила­д­дям для малюва­н­ня, чорнильниця, ручка, офортні дошки, табакерка, предмети для викона­н­ня гравірувал. робіт, штамп-печатка, лінійки). 2009 до 60-річчя Музею НБУ випущено ювіл. монету. Щороку в Музеї з фонд. колекції влаштовують ви­ставки творів Т. Шевченка та ін. художників. Зуси­л­лями Музею організовано пере­сувні ви­ставки в РФ, Чехії, Словач­чині, Швейцарії, Індії, Латвії, Білорусі. Ви­ставк. діяльність полягає в під­готовці проектів наук., істор.-культур. й культурол. характеру, пред­ставлен­ні шевченкіани у широкому спектрі, доробку художників — шевченків. лауреатів, набутки сучас. митців. 1974 проведено ви­ставку «Художні твори у власній колекції Т. Шевченка»; у 1980-х рр. (через ка­премонт у Музеї) у Респ. ви­ставк. павіль­йоні під­готовлено ви­ставку «Шевченко-художник», у залах Музею історії міста Києва — ви­ставку «Т. Шевченко-порт­ретист». 1989 ви­ставк. робота значно активізувалася: влаштовано понад 500 стаціонар. і пере­сув. ви­ставк. екс­позицій. Однією з перших від­крито ви­ставку «Т. Шевченко в колі сучасників» (з колекції ДРМ, Ленін­град). Серед найважливіших проектів 1989–2012: «Скарби Шевченкового дому», «Т. Шевченко-пейзажист», «Т. Шевченко-художник», «Живопис Т. Шевченка», «Акварелі Т. Шевченка. 1845–57», «Осяяне щастям облич­чя...» (Т. Шевченко-порт­ретист; із колекції Музею), «Віч-на-віч із Т. Шевченком» (автопорт­рети), «Жива душа поетова святая...» (меморії та оригінали живопис. творів Т. Шевченка; шевченків. місця у творах художників 20–21 ст.), «У нашім раї на землі...» (жін. образи в творах Т. Шевченка-художника з колекції Музею), «В моїй Україні колись...» (Т. Шевченко та укр. дворян. роди), «Раритет» (до 75-річчя Ін­ституту літ-ри НАНУ, Київ), «Шевченкові реліквії», «Український краєвид 19–20 ст. із колекціїї НМТШ», «На незабудь Штернбергу...», «Таїна облич» (порт­рет. живопис 19 ст. із колекції Музею); ви­ставк. екс­позиції істор.-культур. характеру, присвяч. шевченків. Петербургу (із Т. Лебединською); ви­ставки, організовані з Нац. н.-д. ре­ставрац. центром України (Київ), зокрема «Дослідже­н­ня та наукова ре­ставрація раритетів Національного музею Тараса Шевченка». Екс­поновано ви­ставки скульптури М. Кардиналовської й П. Капшученка, укр. писанки С. Зєлик (США), творів Шевченків. лауреатів І. Марчука, М. Максименка, А. Антонюка, В. Франчука, В. Лопати, нар. художника України М. Стратілата; живопис на склі А. Рак, роз­пис на шовку М. Кирницької й О. Мороза, витинанки В. Корчинського, кераміку Л. Денисенко-Єременко. Мас­штабні проекти — «Шевченкіана Львова», «Голодомор 1933 р. в Україні», «Український рушник», «Художнє скло України», ви­ставка ікон «Образ Пресвятої Богородиці», «Світовид. Українці і природа», ви­ставка до 100-річчя від дня народж. композитора М. Вериківського; Всеукр. мист. проект «Наш час — наш про­стір», «Світ творчості Р. Таґора», «Сила волі. Провід­ники визвольного руху», фотови­ставка «Польські акценти Києва» (із польс. нац.-культур. громадою Києва), «Євреї на землі: Агро-Джойнт та сільськогосподарські колонії Пів­ден­ної України у 1920–30-і рр.», проект з етно­графом О. Долею «Українська традиційна іграшка та лялька» (згодом — «Українське Різдво»), екс­позиція творів М. При­ймаченко та О. Шевчука (2012). Із видавництвом «Софія-А» (Київ) пред­ставлено персон. ви­ставки художників сучасності, ви­ставку творів ві­домих укр. художників «Єдина Україна. Единая Украина», ви­ставки творів Д. Стецька, І.-В. Задорожного, Ю. Вінтаєва. Низку мист. проектів здійснено у спів­праці з Президент. фондом Л. Кучми «Україна», Академією творчості інвалідів. 2013 реалізовано спіл. проект із Домом-музеєм М. Волошина (смт Коктебель, АР Крим): у НМТШ екс­поновано ви­ставку «Акварелі Т. Шевченка і М. Волошина». 2013 проектом «Несподіваний Шевченко» Музей започаткував культурол. акцію «Щепле­н­ня від стереотипів» для зʼясу­ва­н­ня особливостей рецепції по­статі поета-художника від 19 до поч. 21 ст. та інтер­претації його образу митцями різних генерацій. До 200-ліття від дня народж. Т. Шевченка у Музеї проведено рекон­струкцію та ремонтно-ре­ставрац. роботи. Принцип. від­мін­ністю оновленої екс­позиції «Т. Шевченко: Божествен­не поклика­н­ня» став умов. поділ екс­позиц. площі 2-го поверху на 2 частини: у першій порушено про­блему адекват. часу моделюва­н­ня по­статі Т. Шевченка; у другій — створ. культурне поле для роз­кри­т­тя спів­від­ноше­н­ня традиції і новаторства в творах Т. Шевченка-художника. Істор., літ., худож. контекс­ти демонструють значе­н­ня Т. Шевченка для України, його вагоме місце в світ. культурі через історію життя геніал. людини. Фонд. колекція Музею (2019) — понад 90 тис. од. Після рекон­струкції 2013–14 зʼявили­ся додатк. ви­ставк. площі. 2014–19 реалізовано ви­ставк. проекти: «У пошуках Т. Шевченка», «Т. Шевченко-художник» (спільно з Нац. культурно-мист. та музей. комплексом «Мист. арсенал», Київ), ви­ставку «Шевченкіана в українській тонкій кераміці», «Dubia / Сумнівні» (твори, приписувані Т. Шевченку), «Вій­на. Шевченків вимір», «Культурний код України в художньому просторі пейзажу», «Споріднені душі. Ф. Ґойя. Т. Шевченко. К.-Ґ. Лаос», «Невидиме. М. Примаченко», «(Р)еволюція міфу: транс­формація кобзарства у 19–20 ст.», «Дворянські родини і Т. Шевченко», «Два голоси однієї родини» (до 145-річчя від дня народж. Ф. Красицького), «[Не]втрачений артефакт», «Пере­похова­н­ня = Пере­творе­н­ня». У спів­­праці з Вишгород. істор.-культур. заповід­ником (Київ. обл.), Музеєм історії Десятин. церкви та НМУНДМ (обидва — Київ) проведено ви­ставку «Забуте Межигірʼя». Сучасне мистецтво пред­ставлене проектами «Ми просто йшли» (П. Бевза та М. Журавель), ви­ставка ін­сталяцій З. Лихачової «Dakini», «Trading Illusions — Con­temporary Art from Northern Ger­many and Ukraine». У Музеї проведено фото­проекти «Пере­можці», фотови­ставку «Порт­рет солдата», присвяч. воїнам антитерорист. операції (спільно з громад. організацією «Нар. тил», благодій. фондом «Повернись живим»), фотови­ставку «Рани» Й. Сивенького. Музей започаткував Всеукр. мист. акцію «Мій Шевченко — мій світ»; від 2014 активізував між­нар. діяльність (мист., культурол., істор.-культурні проекти з посольствами Литви, Польщі, Австралії, Франції, Швейцарії, Китаю, Данії та ін.).

У Музеї проводять н.-д. роботу, спрямов. на ґрунт. ви­вче­н­ня та популяризацію спадщини Т. Шевченка. Наук. спів­роб. Музею брали участь у під­готовці вид. «Повне зі­бра­н­ня творів» Т. Шевченка (1939–63, т. 1–10; 2001–14, т. 1–12), «Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біо­графії» (1975; 1982), «Шевченківський словник» (1976, т. 1; 1978, т. 2), «Шевченківська енциклопедія» (2012–19, т. 1–6; усі — Київ), «Щедрість серця: Казах­стан у творчості Т. Шевченка» (Алма-Ата, 1982). Науковці Музею здійснили понад 20 видавн. проектів, зокрема альбом із коментарями «Т. Шевченко. Мистецька спадщина», атлас «Шляхами Великого Кобзаря» (обидва — 2013), «Шевченко-художник: Бібліо­графічний покажчик (1839–2012)» (2013, т. 1; 2014, т. 2), «Тарас Шевченко: І слово вічнеє, і образ невід­цвітний…», бібліогр. покажчик «Тарас Шевченко та Університет св. Володимира. Спогади сучасників» (спільно з Київ. університетом), альбом «“Ходімо дальше, дальше слава…”: Мистецька спадщина Тараса Шевченка 1847–1861 років: рисунок, акварель, сепія, гравюра» (усі — 2014), «“Згадайте, братія моя…”: Київ Тараса Шевченка» (2016), «Слідчо-на­глядові справи Тараса Шевченка. Корпус документів (1847–1859): Мета­графовані текс­ти» (спільно з Ін­ститутом історії України та Ін­ститутом літ-ри НАНУ, Центр. держ. істор. архівом України), «Тарас Шевченко та українські дворянські родини» (обидва — 2018; усі — Київ). У Музеї проведено першу Між­нар. наук.-практ. конф. «Святої правди голос новий» (2012, спільно з Київ. університетом), Між­нар. наук.-практ. конф., присвяч. 85-річчю Літ.-мемор. будинку-музею Т. Шевченка (2013), Всеукр. наук.-практ. конф. «Святий Київ наш великий» (присвяч. 170-річчю пере­бува­н­ня Т. Шевченка у столиці, 2016), Між­нар. наук.-практ. конф. з нагоди 90-річчя від­кри­т­тя Літ.-мемор. будинку-музею Т. Шевченка (2018). Музей став спів­організатором Наук.-практ. конф., присвяч. 170-річчю Кирило-Мефодіїв. братства (2015). Музеєм проведено Між­нар. наук. круглий стіл, присвяч. 200-літтю від дня народж. О. Бутакова (2016), наук. круглі столи до 200-річчя М. Костомарова (2017), присвяч. кн. «Щоден­ник» Т. Шевченка (2018), 30-річчю діяльності Мемор. музею Т. Шевченка (2019). Директор — М. Мацапура (1944–50), К. Дорошенко (1950–79), О. Поляничко (1979–2000); ген. дир. — С. Гальченко (2000–05), Н. Клименко (2005–12), Д. Стус (від 2012).

Літ.: Центральний державний музей Т. Г. Шевченка: Про­спект. 1941; Державний музей Т. Г. Шевченка: Корот. путівник. 1955; Київський державний музей Т. Г. Шевченка. 1961; Дорошенко К. П. Державний музей Т. Г. Шевченка Академії наук Української РСР // Пит. шевченко­знавства. 1962. Вип. 3; Державний музей Т. Г. Шевченка в Києві. 1963; Державний музей Т. Г. Шевченка: Каталог фондів. 1967. Вип. 1; Державний музей Т. Г. Шевченка. 1971; Державний музей Т. Г. Шевченка: Фотокнига. 1981; Поляничко О. І. Скарбниця соціалістичної культури // В сімʼї вольній, новій. 1984. Вип. 1; Державний музей Т. Г. Шевченка: Альбом. 1989; Національний музей Тараса Шевченка: [Альбом]. 2002; Національний музей Тараса Шевченка: Альбом-путівник: Нова екс­позиція. 2009; Стус Д. В., Чуйко Т. П. Національний музей Тараса Шевченка // Київ у нац. памʼяті. 2013 (усі — Київ).

Т. П. Чуйко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю