Національний художній музей України

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ ХУДО́ЖНІЙ МУЗЕ́Й УКРАЇ́НИ Засн. на­прикінці 19 ст. зуси­л­лями укр. інтелігенції як перший заг.-до­ступ. музей Києва. Група любителів старовини та мистецтва (учені, громад. діячі) 1888 порушила клопота­н­ня про створе­н­ня музею, 1896 міська Дума виділила ділянку на вул. Олександрівська (нині М. Грушевського). Будівлю споруджено в неокласич. стилі (спроектував 1896 арх. П. Бойцов; 1897–99 В. Городецький доопрацьовував проект і керував роботами). Скульптурне оздобле­н­ня фасаду виконано майстернею братів Саля. У центр. порталі встановлено 6 колон класич. давньогрец. дорич. ордеру та дві фігури левів, горельєф у фронтоні — «Тріумф мистецтв». Першу ви­ставку з нагоди 11-го Всерос. археол. зʼ­їзду від­крито 1899 у недобудов. приміщен­ні Київ. міського музею старожитностей і мистецтв; у 1904 — офіц. від­кри­т­тя та освяче­н­ня закладу під на­звою Київ. худож.-пром. та наук. музей ім. імператора Миколи Олександровича. Після націоналізації 1919 — 1-й держ. музей, від 1924 — Всеукр. істор. музей ім. Т. Шевченка, від 1936 — Держ. укр. музей, від 1939 — Держ. музей укр. мистецтва. Під час нім. окупації 1942 обʼ­єд­нано з колекцією рос. мистецтва під заг. на­звою Держ. музей сх.-європ. мистецтва, 1944 від­новлено поперед. статус. Від 1994 — сучасна назва. Осн. види діяльності: зберіга­н­ня, комплектува­н­ня, фонд., екс­позиц., н.-д., видавнича, ре­ставрац., інформ., просвітницька. Важливим зав­да­н­ням Музею є викори­ста­н­ня інформатив. простору для популяризації укр. худож. культури.

В екс­позиції пред­ставлено укр. іконопис 12–19 ст., укр. живопис 19 — поч. 20 ст. і 20 ст. У колекції — понад 40 тис. од.: шедеври укр. живопису, скульптури й графіки, декор.-ужитк. мистецтва від часів Київ. Русі до сьогоде­н­ня. У музеї зберігається одна з найкращих в Україні збірка іконопису, в якій пред­ставлено раритет 12 ст. — поліхром. деревʼяний рельєф візант. походже­н­ня «Св. Ге­­оргій з житієм». Перлина колекції — Березнян. іконостас (Чернігівщина, 1760-і рр.). Наявні твори видат. укр. порт­ретистів Д. Левицького і В. Боровиковського, а також невелика збірка живопис. та графіч. творів Т. Шевченка. Колекція творів М. Пимоненка демонструє роз­шире­н­ня жанр. тематики й транс­формації живопис. манери від реалізму до ім­­пресіонізму. Самобутньо презентовано одес. школу живопису на чолі з К. Ко­станді. Уявле­н­ня про роз­виток укр. живопису роз­ширюють класичні зразки порт­рета (роботи Г. Васька, А. Мокрицького, О. Рокачевського) і пейзажу (картини В. Штернберга, В. Орловського, С. Світославського, С. Васильківського). Великий інтерес пред­ставляє збірка творів поч. 20 ст. реформатора живопису О. Мурашка. До яскравих здобутків укр. авангарду належать роботи скульптора О. Архипенка, живописців О. Екс­тер, О. Грищенка, О. Богомазова, В. Пальмова. Належне місце в музей. екс­позиції від­ведено непересіч. явищу укр. мистецтва 1910–30-х рр. — бойчукізму. Золотий фонд укр. мистецтва пред­ставлено роботами Ф. Кричевського, А. Петрицького, Т. Яблонської, С. Григорʼєва, М. Глущенка. На поч. 1990-х рр. засн. фондозбереже­н­ня укр. мистецтва зарубіж­жя. 1989 подаровано роботи В. Хмелюка; Канад.-укр. мист. фундація 1994 пере­дала 48 творів (стали основою ви­ставк. екс­позиції «Поверне­н­ня»). У роз­ділі укр. митців 1960–90-х рр. — твори шістдесятників Г. Неледви, В. Реунова, В. Рижих, Ю. Луцкевича, В. Спиридонової, О. Орябинського; живопис сімдесятників Т. Сільваші, В. Будникова, Л. Маркосяна, М. Кривенка, А. Криволапа і вісімдесятників О. Бабака, братів О. та С. Животкових, М. Гейка, П. Бевзи, П. Лебединця, Г. Сидоренка. На поч. 2000-х рр. створ. групу зберіга­н­ня «Mixed Media» (твори сучас. укр. митців, які працюють з різними медіа).

Проведено ви­ставки: декор.-ужитк. мистецтва (1906), з нагоди 40-річчя худож.-пед. діяльності М. Мурашка (1908), посмертну ви­ставку М. Врубеля (1910), першу ви­ставку творів Т. Шевченка, першу укр. артист. ви­ставку (обидві — 1911), «Укр. порт­рет 17–20 ст.» (1925), «Укр. малярство 17–20 ст.» (1929); до ювілеїв класиків укр. мистецтва — С. Світославського, О. Мурашка, В. Кричевського (усі — 1940), М. Пимоненка (1947), К. Трутовського (1951) та П. Левченка (1956); «Зх.-європ. та амер. живопис і малюнок з колекції А. Хам­мера» (1973), «Франц. гобелен з 15 ст. до наших днів» (1974), «Скарби гробниці Тутанхамона» (1975), «Золото доколумбової Америки» (1977), «М. Бойчук і його школа» (1990), «Укр. авангард 1910–30-х рр.» (1991), «Амазонка авангарду» (2008), «Укр. нова хвиля» (2009), «Ім­пресіонізм і Україна» (2009–10), «Поверне­н­ня майстра. М. Епштейн» (2010–11), «Гнилицький. Cadavre exquis» (2011), «Укр. лінія модерну (на лінії вогню)» (2014), «Спецфонд. Графіка» (2016), «Майстер і Час. Ф. Кричевський» (2017), «Явле­н­ня. Па­мʼятки Братського монастиря» (2018–19), «О. Богомазов: творча лабораторія» (2019).

Організовують наук. конф. «Чита­н­ня памʼяті М. Ф. Біляшівського» (2005, 2007, 2009, 2011, 2019). Серед музей. вид.: «Український живопис XIX — початку XX столі­т­тя», «Український іконопис XII — початку XIX столі­т­тя», «Сергій Васильківський» (усі — 2004), «Олександр Мурашко: Альбом», «Матеріали наукової конференції “Перші чита­н­ня памʼяті М. Ф. Бі­ля­шівського”» (обидва — 2005), «Український живопис XX — початку XXI столі­т­тя», «Український порт­рет XVII–XVIII ст.», «Микола Пимоненко», «Володимир Орловський», «Сергій Світославський», «Український модернізм» (усі — 2006), «Матеріали наукової конференції “Другі чита­н­ня памʼяті М. Ф. Біляшівського”» (2009), «Явле­н­ня. Памʼятки Київського братського монастиря: Альбом-каталог», «Матеріали наукової конференції “Треті та четверті чита­н­ня памʼяті М. Ф. Біляшівського”» (обидва — 2019). У різний час Музей очолювали: М. Біляшівський (1902–23), І. Врона (1928–29), Ф. Кумпан (1931–32), І. Волянський (1941), М. Дерегус (1944–46), Я. Затенацький (1946), Ф. Деряжний (1949–52), О. Кнюх (1952–66), П. Говдя (1966–70), В. Яценко (1970–86), М. Романишин (1986–2000), А. Мельник (2000–12); від 2016 — Ю. Литвинець.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю