Національний художній музей України — Енциклопедія Сучасної України

Національний художній музей України

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ ХУДО́ЖНІЙ МУЗЕ́Й УКРАЇ́НИ Засн. наприкінці 19 ст. зусиллями укр. інтелігенції як перший заг.-доступ. музей Києва. Група любителів старовини та мист-ва (учені, громад. діячі) 1888 порушила клопотання про створення музею, 1896 міська Дума виділила ділянку на вул. Олександрівська (нині М. Грушевського). Будівлю споруджено в неокласич. стилі (спроектував 1896 арх. П. Бойцов; 1897–99 В. Городецький доопрацьовував проект і керував роботами). Скульптурне оздоблення фасаду виконано майстернею братів Саля. У центр. порталі встановлено 6 колон класич. давньогрец. дорич. ордеру та дві фігури левів, горельєф у фронтоні – «Тріумф мистецтв». Першу виставку з нагоди 11-го Всерос. археол. з’їзду відкрито 1899 у недобудов. приміщенні Київ. міського музею старожитностей і мист-в; у 1904 – офіц. відкриття та освячення закладу під назвою Київ. худож.-пром. та наук. музей ім. імператора Миколи Олександровича. Після націоналізації 1919 – 1-й держ. музей, від 1924 – Всеукр. істор. музей ім. Т. Шевченка, від 1936 – Держ. укр. музей, від 1939 – Держ. музей укр. мист-ва. Під час нім. окупації 1942 об’єднано з колекцією рос. мист-ва під заг. назвою Держ. музей сх.-європ. мист-ва, 1944 відновлено поперед. статус. Від 1994 – сучасна назва. Осн. види діяльності: зберігання, комплектування, фонд., експозиц., н.-д., видавнича, реставрац., інформ., просвітницька. Важливим завданням Музею є використання інформатив. простору для популяризації укр. худож. культури.

В експозиції представлено укр. іконопис 12–19 ст., укр. живопис 19 – поч. 20 ст. і 20 ст. У колекції – понад 40 тис. од.: шедеври укр. живопису, скульптури й графіки, декор.-ужитк. мист-ва від часів Київ. Русі до сьогодення. У музеї зберігається одна з найкращих в Україні збірка іконопису, в якій представлено раритет 12 ст. – поліхром. дерев’яний рельєф візант. походження «Св. Ге­­оргій з житієм». Перлина колекції – Березнян. іконостас (Чернігівщина, 1760-і рр.). Наявні твори видат. укр. портретистів Д. Левицького і В. Боровиковського, а також невелика збірка живопис. та графіч. творів Т. Шевченка. Колекція творів М. Пимоненка демонструє розширення жанр. тематики й трансформації живопис. манери від реалізму до ім­пресіонізму. Самобутньо презентовано одес. школу живопису на чолі з К. Костанді. Уявлення про розвиток укр. живопису розширюють класичні зразки портрета (роботи Г. Васька, А. Мокрицького, О. Рокачевського) і пейзажу (картини В. Штернберга, В. Орловського, С. Світославського, С. Васильківського). Великий інтерес представляє збірка творів поч. 20 ст. реформатора живопису О. Мурашка. До яскравих здобутків укр. авангарду належать роботи скульптора О. Архипенка, живописців О. Екстер, О. Грищенка, О. Богомазова, В. Пальмова. Належне місце в музей. експозиції відведено непересіч. явищу укр. мист-ва 1910–30-х рр. – бойчукізму. Золотий фонд укр. мист-ва представлено роботами Ф. Кричевського, А. Петрицького, Т. Яблонської, С. Григор’єва, М. Глущенка. На поч. 1990-х рр. засн. фондозбереження укр. мист-ва зарубіжжя. 1989 подаровано роботи В. Хмелюка; Канад.-укр. мист. фундація 1994 передала 48 творів (стали основою виставк. експозиції «Повернення»). У розділі укр. митців 1960–90-х рр. – твори шістдесятників Г. Неледви, В. Реунова, В. Рижих, Ю. Луцкевича, В. Спиридонової, О. Орябинського; живопис сімдесятників Т. Сільваші, В. Будникова, Л. Маркосяна, М. Кривенка, А. Криволапа і вісімдесятників О. Бабака, братів О. та С. Животкових, М. Гейка, П. Бевзи, П. Лебединця, Г. Сидоренка. На поч. 2000-х рр. створ. групу зберігання «Mixed Media» (твори сучас. укр. митців, які працюють з різними медіа).

Проведено виставки: декор.-ужитк. мист-ва (1906), з нагоди 40-річчя худож.-пед. діяльності М. Мурашка (1908), посмертну виставку М. Врубеля (1910), першу виставку творів Т. Шевченка, першу укр. артист. виставку (обидві – 1911), «Укр. портрет 17–20 ст.» (1925), «Укр. малярство 17–20 ст.» (1929); до ювілеїв класиків укр. мист-ва – С. Світославського, О. Мурашка, В. Кричевського (усі – 1940), М. Пимоненка (1947), К. Трутовського (1951) та П. Левченка (1956); «Зх.-європ. та амер. живопис і малюнок з колекції А. Хаммера» (1973), «Франц. гобелен з 15 ст. до наших днів» (1974), «Скарби гробниці Тутанхамона» (1975), «Золото доколумбової Америки» (1977), «М. Бойчук і його школа» (1990), «Укр. авангард 1910–30-х рр.» (1991), «Амазонка авангарду» (2008), «Укр. нова хвиля» (2009), «Імпресіонізм і Україна» (2009–10), «Повернення майстра. М. Епштейн» (2010–11), «Гнилицький. Cadavre exquis» (2011), «Укр. лінія модерну (на лінії вогню)» (2014), «Спецфонд. Графіка» (2016), «Майстер і Час. Ф. Кричевський» (2017), «Явлення. Па­м’ятки Братського монастиря» (2018–19), «О. Богомазов: творча лабораторія» (2019).

Організовують наук. конф. «Читання пам’яті М. Ф. Біляшівського» (2005, 2007, 2009, 2011, 2019). Серед музей. вид.: «Український живопис XIX – початку XX століття», «Український іконопис XII – початку XIX століття», «Сергій Васильківський» (усі – 2004), «Олександр Мурашко: Альбом», «Матеріали наукової конференції “Перші читання пам’яті М. Ф. Бі­ля­шівського”» (обидва – 2005), «Український живопис XX – початку XXI століття», «Український портрет XVII–XVIII ст.», «Микола Пимоненко», «Володимир Орловський», «Сергій Світославський», «Український модернізм» (усі – 2006), «Матеріали наукової конференції “Другі читання пам’яті М. Ф. Біляшівського”» (2009), «Явлення. Пам’ятки Київського братського монастиря: Альбом-каталог», «Матеріали наукової конференції “Треті та четверті читання пам’яті М. Ф. Біляшівського”» (обидва – 2019). У різний час Музей очолювали: М. Біляшівський (1902–23), І. Врона (1928–29), Ф. Кумпан (1931–32), І. Волянський (1941), М. Дерегус (1944–46), Я. Затенацький (1946), Ф. Деряжний (1949–52), О. Кнюх (1952–66), П. Говдя (1966–70), В. Яценко (1970–86), М. Романишин (1986–2000), А. Мельник (2000–12); від 2016 – Ю. Литвинець.

Літ.: Національний художній музей України: Альбом. К., 2003.

О. М. Маричевська

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. М. Маричевська . Національний художній музей України // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70814 (дата звернення: 25.09.2021)