Набережна — Енциклопедія Сучасної України

Набережна

НА́БЕРЕЖНА – укріплений підпірною стіною та іншими спорудами берег природних і штучних водоймищ (річки, лиману, озера, моря тощо); вулиця, прогулянкова зона чи проїзд уздовж берегової лінії. Здавна Н. будували з дерева, ни­ні – найчастіше з каменю, бетону та залізобетону. Призначені для зміцнення берегів, зокрема від розмивання, надання їм правил. форми й естетичності; полегшен­ня причалювання суден, їх завантаження та розвантаження, переходу пасажирів (порт. Н.); зручного проїзду транспорту та руху пішоходів. У насел. пунктах Н. можуть бути обмежені з одного боку забудовою або парком, а з ін. – пляжем. Найдовша Н. у Єв­ро­пі – у м. Дніпро. Вона проходить уздовж правого берега р. Дніп­ро від житл. масиву Парус (на Зх.) до Пд. мосту, складається з 3-х частин: Заводська (9000 м), Січе­славська (Центр., 4700 м) й Перемоги (6900 м). Там розташ. готель «Дніпропетровськ» (1974, арх. В. Зуєв), Дніпров. цирк (1977–80, арх. П. Нірінберг), найдовша (т. зв. китайка) і найвища (28-поверх. житл. комплекс «Башти», 2007 автор. колектив був удостоєний Держ. премії України у галузі арх-ри) будівлі в місті. Дамбу зведено з металург. відходів у 1950-х рр., а безпосередньо Н. – у 1960–70-х рр. (кер. буд. робіт – Б. Мільман, арх. В. Зуєв). 1996 відкрито пам’ятник будівельникам дніпров. Н. (скульптор В. Наконечний, арх. В. Мірошниченко). 2005–07 проведено масштабну ре­конструкцію (2008 Д. Волик, І. Пі­дорван, С. Пікаш, М. Смирнов, В. Товстик відзначені Держ. премією України у галузі арх-ри). На лівий берег прокладено 5 мостів, зокрема й Мерефо-Херсонський, що є єдиним у Європі залізнич. мостом з криволіній. конструкцією (споруджено 1912–32, у післявоєнні роки відновлено, 1952 М. Мо­ло­канов за удосконалення відбудови отримав Сталін. премію). Архіт. й містобуд. цінність має Н. Дніпра у Києві (серед. 19 – 20 ст.), що пролягає від Пошт. площі до моста ім. Є. Патона правим узбережжям Дніпра та з’єднує істор. місцевості Поділ і Видубичі. Сучас. вигляду вона почала поступово набувати від 1-ї пол. 20 ст. 1936–38 реалізовано 1-у чергу (кер. – В. Беспалий; консультанти: арх. В. Осьмак, фахівець у галузі механіки ґрунтів М. Герсеванов і фахівець у галузі буд. конструкцій В. Келдиш) між Пошт. площею та мостом ім. Є. Бош (1941 зруйнов. рад. військами під час відступу), зокрема збудовано підпірну стіну з каменю на дере­в’яних палях, двобічні парадні сходи, що неподалік води завершувалися чавун. огорожею з граніт. стовпами, створ. нижній майданчик. На поч. 1950-х рр. водночас із реконструкцією автомобіл. шляху зведено до Наводниц. парку 2-у чергу підпір. стіни із застосуванням збір. залізобетон. конструкцій. 1957–61 споруджено річк. вокзал (арх. В. Гопкало, В. Ладний, Г. Слуцький), 1956–57 – Парк. міст на о-в Труханів, 1960 – станцію метрополітену «Дніпро» (арх. С. Павловський, Г. Гра­нат­кін, А. Ігнащенко, П. Красицький, С. Крушинський), 1965 – міст Метро (за його проект інж. Г. Фукс отримав премію РМ СРСР). Знач­ні реконструкції проведено в 1980-х та 2010-х рр. На київ. Н. є один із символів міста – пам’ят­ник засн. Києва (1982, скульптор В. Бородай, арх. Н. Фещенко); встановлено пам’ят. знак «Сонце-­хрест Шевченкової правди» (1989, скульптор Р. Петрук). Збереглися колона Маґдебур. права (1802–08, арх. А. Меленський), підпірна нижня стіна Нової Печер. фортеці (1856), берег. насосна станція Пд.-Зх. залізниці (кін. 19 ст.), стара (1890-і рр.) та нова (1902–08) спо­руди електростанцій Київ. трамвая (повністю трамвай. рух у цій частині міста припинено 2011).

Н. вздовж річок облаштовано й в ін. обл. центрах і великих містах України: на березі Дніпра – в Ка­м’янському, Нікополі (обидва – Дніпроп. обл.), Запоріжжі, Ржищеві (Київ. обл.), Горішніх Плавнях (Полтав. обл.), Херсоні, Черкасах, Каневі (Черкас. обл.); Бахмутки – в Бахмуті (Донец. обл.); Бистриці-Солотвинської – в Івано-Фран­ків­ську; Ворскли – в Полтаві; Горині – в Нетішині (Хмельн. обл.); Десни та Стрижня – у Чернігові; Дністра – в Могилеві-Подільському (Вінн. обл.) та Новодністровську (Чернів. обл.); Дунаю – в Ізмаїлі (Одес. обл.); Зх. Бугу – в Червонограді (Львів. обл.); Ікопоті та Случі – в Старокостянтинові (Хмельн. обл.); Інгулу – в Кропивницькому та Миколаєві; Кальміусу – в Донецьку; Латориці – в Мукачевому (Закарп. обл.); Пд. Бугу – у Вінниці, Южноукраїнську (Микол. обл.), Хмельницькому; Пруту – в Чернівцях; Псла – у Сумах; Росі – в Білій Церкві (Київ. обл.); Салгиру – в Сімферополі; Самари – в Новомосковську (Дніпроп. обл.); Серету – в Тернополі; Сіверського Дінця – в Святогірську (Донец. обл.); Стиру – в Луцьку та Вараші (Рівнен. обл.); Тетерева – в Житомирі; Турії – в Ковелі (Волин. обл.); Ужа – в Ужгороді; Уманки (Осташів. став) – в Умані (Черкас. обл.); Усті – в Рівному; Харкова – у Харкові. На березі Чорного моря, його заток і лиманів Н. створ. у Ялті (2010 за її реконструкцію Л. Бурда, О. Дорохіна, Ю. Іванченко, В. При­сту­па, Н. Старикова відзначені Держ. премією України у галузі арх-ри), Севастополі, Алушті, Єв­паторії, Керчі, Судаку, Саках, Феодосії (усі – АР Крим), Білгороді-Дністровському, Очакові, Чорно­мор­ську, Южному (усі – Одес. обл.), Одесі, Скадовську (Херсон. обл.); на узбережжі Азов. моря, його заток і лиманів – у Маріуполі (Донец. обл.), Бердянську (Запоріз. обл.) та Генічеську (Херсон. обл.).

А. І. Шушківський

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
А. І. Шушківський . Набережна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70832 (дата звернення: 20.10.2021)