Навроцький Василь Миколайович — Енциклопедія Сучасної України

Навроцький Василь Миколайович

НАВРО́ЦЬКИЙ Василь Миколайович (25. 08. 1929, с. Браниця Бобровиц. р-ну, нині Черніг. обл. – 16. 05. 2002, Київ) – живописець. Нар. художник України (1994). Чл. НСХУ (1999). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. Київ. худож.-ремісн. уч-ще № 17 (1949). Служив на флоті. Мист-ву навч. самотужки. Працював 1954–89 на буд-ві. Учасник міських, обл., всеукр., зарубіж. мист. виставок від 1960-х рр. Персон. – у Києві (1994). Писав переважно пейзажі, портрети, натюрморти у реаліст. стилі.

Тв.: «Садок вишневий коло хати. Браниця» (1965), «Ранок у селі Браниця» (1968), «Дружина» (1974), «Україно моя, Україно» (1978), «Шлях у рідне село» (1980), «Місячна ніч» (1983), «Автопортрет» (1984), «І на оновленій землі врага не буде, супостата» (1987), «На косогорі», «Актриса А. Роговцева» (обидва – 1988), «Золота осінь», «Балтика», «Батько», «Дари ланів», «Університет будується», «Будівництво», «Дуби», «Натюрморт із калиною», «Кавказький натюрморт», «У дозорі», «Після дощу», «Натюрморт із медом» (усі – 1990-і рр.), «Натюрморт із вишнями» (1991), «Онук Сашко» (1994), «Льодохід», «Шлях на Яремчу», «Натюрморт із червоною вазою» (усі – 1996).

Літ.: Полтавець Микола [Шудря М.]. Невідцвітня палітра життя // Україна. 1989. № 36; Дука Л. «Візитна картка» мистця В. Навроцького // Старожитності. 1993. Ч. 9–10; Янко Д. Вершини долають невтомні митці (про Василя Навроцького) // ДУ. 2014, 14 жовт.

І. Я. Пилипенко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
І. Я. Пилипенко . Навроцький Василь Миколайович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70837 (дата звернення: 17.09.2021)