Нагірний Василь Степанович — Енциклопедія Сучасної України

Нагірний Василь Степанович

НАГІ́РНИЙ Василь Степанович (11. 01. 1848, с. Гірне, нині Стрий. р-ну Львів. обл. – 25. 02. 1921, Львів) – архітектор, громадський діяч. Батько Є. Нагірного. Навч. у Львів. тех. академії (1870–71), Федерал. політехніці в Лозанні (Швейцарія, 1871–75). Жив у Цюриху, працював у проект. конторах і держ. установах Швейцарії. 1882 повернувся до Львова. Співзасн. т-в «Нар. торгівля» (1883), «Дні­стер» (1892), «Сокіл» (1894), першої профес. орг-ції укр. художників Львова – Т-ва для розвою руської штуки (1898, разом із Ю. Панькевичем та І. Трушем). Виставив свої архіт. роботи на «Першій руській виставці штуки», організов. 1898 у Львові. Побудував понад 200 церков (переважно муров.), де застосовував форми неороман. та неовізант. стилів і прийоми нар. дерев’яної арх-ри. Від 1905 будував із сином. Автор проектів церк. споруд у м-ку Олесько (1891, нині смт Буського р-ну), с. Тухля (1895, нині Сколів. р-ну), м. Яворів (1902), с. Перегноїв (1907, нині Золочів. р-ну), с. Суховоля (1912, нині Городоц. р-ну; усі – Львів. обл.); церков св. Василія Великого у с. Лисичинці (1903) та Покрови Пресвятої Богородиці в с. Гнилиці (1905; нині обидва – Підволочис. р-ну), Нар. дому в м. Борщів (1908; усі – нині Терноп. обл.).

Літ.: Слободян В. Церкви Василя Нагірного // Вісн. ін-ту «Укрзахідпроект­реставрація». 1994. № 2; Лев Х., Слободян В., Філевич Н. 100 церков Нагірних. Ч. 1: Церкви В. Нагірного. Л., 2013.

Ю. О. Бірюльов

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Ю. О. Бірюльов . Нагірний Василь Степанович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70848 (дата звернення: 17.09.2021)