Нагорний Сергій Олександрович — Енциклопедія Сучасної України

Нагорний Сергій Олександрович

НАГО́РНИЙ Сергій Олександрович (23. 01. 1955, м. Інта, Респ. Комі, РФ) – графік, живописець. Чл. СХ СРСР (1988), НСХУ (1988–2004). Закін. Ленінгр. ін-т живопи­су, скульп­тури та арх-ри (нині С.-Пе­тер­бург, 1983). Працював оформлювачем на підпр-вах пром. і залізнич. транспорту (м. Крас­но­дар, РФ; 1972–76), у Ленінгр. ад­мі­рал­тей. об’єдн. (1976–77); викл. Кемеров. худож. уч-ща (РФ, від 1983). У 1990–94 мешкав у м. Фастів (Київ. обл.). Учасник міських, обл., міжнар. мист. виставок від 1981. Персон. – у Києві (1993, 1994), Москві (1995, 1996, 1997), Ґеттінґені (Німеччина; 1999), Краснодарі (РФ; 2000, 2001). Створює переважно пейзажі, працює у жан­рі «ню». Осн. стилі – абстракціонізм, сюрреалізм, реалізм з елементами романтизму та символізму. Окремі роботи зберігаються в Нац. музеї «Київ. картинна галерея», у приват. колекціях за кордоном.

Тв.: серії – «По Будапешту», «Балатон», «Угорські характери», «Місто печей», «Дача АМ Будапешта» (усі – 1981), «Російське село» (1983), «Сибірський пейзаж» (1985–86), «Сибір» (1986), «Район Шал­го­тар’ян» (1986–87), «Людина та екологія», «Королева» (обидві – 1980–2000-і рр.); живопис – «Люба», «Зимовий вечір» (обидва – 1985), «Околиця», «Набережна річки Томі восени» (обидва – 1986), «Згадуючи Модільяні», «Ранковий сон», «Альпійське повітря», «Розбите дзеркало», «Кішечка», «Ранок», «Золотий дощ», «Дівчина із птахом на голові», «Незнайомка», «Кармен», «У тенетах спогадів», «Спокуса», «Привиди і мрії» (усі – 1980–2000-і рр.).

Л. Б. Щербакова, С. І. Очеретянко


Покликання на статтю
Л. Б. Щербакова, С. І. Очеретянко . Нагорний Сергій Олександрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70857 (дата звернення: 17.09.2021)