Нагоряни — Енциклопедія Сучасної України

Нагоряни

НАГОРЯ́НИ – село Заліщицького району Тернопільської області. До 1960-х рр. Н. постійно мали свою місц. управу, а відтоді підпорядк. Нирків. сільс. раді. Село знаходиться за 23 км від райцентру та 6 км від залізнич. ст. Ворвулинці. У нирків. урочищах Вила та Стави з джерел бере початок р. Поросячка, що неподалік впадає у Джурин (притока Дністра). За бл. 2 км дністров. водами проходить межа з Івано-Фр. обл. На пд. і пд.-сх. околицях Н. ростуть мішані ліси. Побл. села охороняються пам'ят­ки природи місц. значення Джурин. водоспад і карст. печера Нагірянська. Пл. 2,17 км2. За переписом насел. 2001, проживали 593 особи; станом на 2019 – 435 осіб; переважно українці. Виявлено пам'ятки трипіл. та черняхів. культур і давньорус. часу. Між Н. і с. Нирків – урочище Червоне, де розташ. руїни Червоногород. замку, довкола якого в минулому існувало м. Червоногород. Наприкінці 14 ст. воно було резиденцією князів. роду Коріятовичів, від 1778 належало князю К. Понінському; тривалий час виконувало функції центру Червоногород. пов. Поділ. воєводства (після закінчення 2-ї світ. вій­ни майже спорожніло, відтоді до 1970 формально існувало як с. Червоне). Н. вперше згадані у писем. джерелах 1493. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. відійшли до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1789 тут проживали 106, 1820 – 95 родин. 1900 насел. становило 1115 (з них 904 українці, 192 поляки та 19 євреїв), 1910 – 1148 осіб. Під час 1-ї світ. вій­ни значна кількість будівель була зруйнована. 1920–39 – знову під польс. владою. Тоді ж функціонував осередок т-ва «Просвіта» та ін. укр. т-в. За даними перепису 1921, було 209 дворів, мешкали 900 осіб. У вересні 1939 у Н. увійшли рад. війська. Жит. зазнали сталін. репресій. Від липня1941 до березня 1944 – під нім. окупацією. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. Околиці Н. багаті на глину, пісок, червоний і білий буд. камінь, алебастр, вапняк. Деякий час у с. Поросячка (нині у межах Н.) працював колгосп. гіпс. з-д. Нині у Н. – початк. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Збереглася церква св. Миколая з дзвіницею (1730), що нині є пам'яткою арх-ри нац. значення та належить УГКЦ. Храм. ансамбль споруджено у традиціях нар. арх-ри. Його кілька разів реконструювали та дещо перебудовували. Сучас. вигляду набув після капітал. ремонту в 1989. Муров. церква складається з 3-х частин однак. висоти, вкритих спіл. двосхилим дахом з главками. В інтер'єрі нава та притвор об'єднані у спіл. простір. Дзвіниця, що має конструкцію типу четверик на четверику, розташ. на Сх. від храму. Її перший ярус є кам'яним і вкритий широким дахом; другий – дере­в'яний меншого розміру з відкритою аркадою та шатр. дахом. 2000–04 однойм. цегл. храм для влас. потреб збудувала православна громада. Встановлено погруддя Т. Шевченка та насипано символічну могилу вояків УПА.

Літ.: Сіреджук П. Першовитоки: нариси історії заселення Заліщанщини від найдавніших часів до наших днів. К., 1994; Дрозд В. Село Нагоряни на тлі історії України: Істор.-краєзн. нарис. Т., 2008.

І. П. Мелешко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
І. П. Мелешко . Нагоряни // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70859 (дата звернення: 26.10.2021)