Національний архівний фонд

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ АРХІ́ВНИЙ ФОНД (НАФ) — сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням України. Поняття «НАФ» як єдиної цілісної категорії культури і права, складової віт­чизн. і світ. історико-культур. спадщини та інформ. ресурсів суспільства запроваджено до наук. і сусп. обігу Законом України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» (1993; 2-а ред. — 2001) — першим профіл. законодав. актом, що визначив правові принципи та організац. систему архів. справи в Україні.

Основу НАФ України склала укр. частина Держ. архів. фонду СРСР, що становила сукупність документів, які мали політ., наук., екон., соц. і культурне значення, були держ. власністю та підлягали централізов. обліку та держ. зберіганню. До складу Держ. архів. фонду СРСР входили архівні фонди республік, у пострад. країнах вони стали підґрунтям Архів. фонду (Вірменія, РФ), НАФ (Азербайджан, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна), Нац. докум. фонду (Литва). У визначенні держ. (нац.) архів. фонду як заг.-нар. спадщини в архів. законодавстві країн пост­рад. простору виявилася тенденція до розуміння архів. документів як нац. культур. спадщини. Поняття «НАФ» закріплено також у законодавстві Болгарії, Польщі, Румунії та ін. країн. Сутність понять «держ. архів. фонд» і «НАФ» у різних країнах із незнач. відмінностями полягає у розумінні їх як сукуп. архів. спадщини країни, маркерами якої є наук., культурне й практ. значення для держави і народу та відповідальність держави за її збереженість. Ще одна складова частина НАФ України — передані на держ. зберігання документи колишніх парт. архівів, де зберігалися документи КП(б)У та ЛКСМУ. На поч. 21 ст. він налічував бл. 55 млн од. зберігання. НАФ є глобальною складно струк­туров. інформ. системою, складовою вітчизн. і світ. культур. спадщини та інформ. ресурсів суспільства, що перебуває під охороною держави та признач. для задоволення інформ. потреб суспільства і держави, реалізації прав та закон. інтересів кожного громадянина. Це одна з ознак незалежності держави. Внесення документів до НАФ відбувається на підставі експертизи цінності незалежно від їхнього виду, місця та часу створення, виду матеріал. носія інформації, форми власності на них. Поняття «документ НАФ» відрізняється за своїм змістом від поняття «архів. документ» завдяки своєму значенню для держави і суспільства. Документ НАФ — архів. документ, що має визнану відповід. експертизою культурну цінність та підлягає держ. обліку і зберіганню. Їх постійно зберігають на території України у держ. архів. установах, однак архів. документам може бути надано статус документа НАФ, якщо він зберігається і за межами України. Повернення таких документів має відбуватися згідно з міжнар. договорами, згоду на обов’язковість яких надає ВР України. В інформ. суспільстві доступ до відповід. документів зарубіж. архівів забезпечують на інформ. рівні з використанням новіт. технологій.

У складі НАФ виокремлюють 3 осн. групи документів: докум. комплекси, утвор. в різні істор. періоди на тер. сучас. України у результаті діяльності органів держ. влади й місц. самоврядування, громад. і реліг. організацій, установ, підприємств усіх форм власності, окремих осіб, що зберігаються на території України; документи укр. походження, утвор. за межами України у результаті діяльності представників укр. політ. і труд. еміграції, укр. військ., культ.-осв. і наук. установ, громад. об’єднань та окремих осіб, що передані у влас­ність України чи її громадян у порядку реституції, на підставі дарування або зберігаються за ме­жами України та, відповідно до міжнар. угод, підлягають поверненню в Україну (в оригіналах або копіях); документи іноз. походжен­ня, утвор. на тер. ін. держав, що за різних обставин опинилися в Україні та стали невід’єм. частиною її нац. істор.-культур. спадщини. Відтак НАФ є своєрід. інформ. прообразом суспільно-політ. і культур. життєдіяльності укр. та ін. народів у її істор. ретроспективі, що на фіз. рівні знайшла прояв у документах офіц. та особового по­ходження. Документи НАФ, що становлять винятк. культурну цінність і мають важливе значення для формування нац. самосвідомості українського народу та визначають його внесок у всесвітню культурну спадщину, вважають унікальними. Вони належать державі, однак водночас можуть зберігатися у складі докум. комплексів, що належать територ. громадам, су­б’єктам господарювання недерж. походження, реліг. організаціям та об’єднанням громадян, приват. власникам.

Завантажити статтю