Національна екомережа

НАЦІОНА́ЛЬНА ЕКОМЕРЕ́ЖА — система просторово повʼязаних біо­топів (ділянок з біо­ценозами) на місцевому, регіональному чи іншому рівні, що має ви­значений правовий статус та від­новлює природний каркас території. Ідея екомережі повʼязана із під­трима­н­ням та від­новле­н­ням біо­геохім. циклів, забезпече­н­ням панміксії, неперервності природ. ділянок території, збереже­н­ням (від­новле­н­ням) еко- та біо­топів, з одного боку, та гармонізацією такої діяльності з су­спільно-економічною — з іншого. Створе­н­ня екомережі є втіле­н­ням екосистем. під­ходу в процесі просторово-планувал. діяльності, гол. інструментом екологічно збалансованого роз­витку на ландшафтно-екосистем. рівні. Історично сучасна ідея екомережі має європ. корі­н­ня. Низка європ. країн ви­значила пер­спективи роз­витку екомереж правовим чином. Після Всесвіт. саміту в м. Йоган­несбурґ (2002) та 7-ї Конф. Сторін Конвенції про біол. різномані­т­тя (м. Куала-Лумпур, 2004) концептуал. положе­н­ня про екомережу уві­йшли до документів світ. екополітики. Осн. засади теорії та практики формува­н­ня екомережі: здатність природ. систем до саморегуляції, актив. та адаптив. від­новле­н­ня й роз­витку, забезпече­н­ня екосистем. функцій. Концепція екомережі оз­начає від­мову від охорони природи у вузькому ро­зумін­ні та заміну її макс. збереже­н­ням природ. обʼєктів і процесів, а також локалізацію й мінімізацію антропоген. впливу на природу. Вона реалізується у роз­роблен­ні схем екомереж, адаптованих до конкрет. умов, що враховують пріоритети, повʼязані з біо­тою, і можуть стати основою для просторово-планувал. діяльності, у формуван­ні пере­ліків територій та обʼєктів екомережі на основі біол., екол., геоботан., зоол. та ландшафт. досліджень. При цьому слід зважати на характеристики природ. цін­ності ділянок і комплексів та їх потенцій. статус як ключових, від­новлюваних, сполучних чи буфер. територій, забезпечуючи просторово-функційну цілісність екомережі. Разом із тим необхідно враховувати і соц.-екон. особливості при забезпечен­ні впровадже­н­ня екоімперативу — пріоритетності збереже­н­ня та від­новле­н­ня біо­тич. та ландшафт. компонентів і комплексів. Результатом впровадже­н­ня концепції екомережі має бути від­новле­н­ня природ. каркасу території, збереже­н­ня екосистем. та ландшафт. комплексів і компонентів, втіле­н­ня ідеології невиснажливого викори­ста­н­ня природ., зокрема біо­тич., ресурсів. Важливими актами створе­н­ня необхідного нормативно-правового під­ґрунтя формува­н­ня Н. е. України є прийня­т­тя Законів України «Про Червону книгу України» (2002), «Про екологічну мережу України» (2004), введе­н­ня поня­т­тя «екомережа України» до від­повід. нормативно-законодав. актів земел., територ.-планувал. законодавства. 2000 прийнято Заг.-держ. про­граму формува­н­ня Н. е. на 2000–15, 2004 — роз­порядже­н­ня КМ України «Про схвале­н­ня Концепції Загальнодержавної про­грами збереже­н­ня біо­різномані­т­тя на 2005–2025 роки». З метою збереже­н­ня природ. комплексів, екосистем, окремих видів флори й фауни, унікал. і типових ландшафтів, формува­н­ня роз­галуженої мережі територій та обʼєктів природно-заповід. фонду КМ України 2006 прийняв роз­порядже­н­ня «Про схвале­н­ня Концепції Загальнодержавної про­грами роз­витку заповід­ної справи до 2020 року», від­повід­но до якого створ. ко­ординаційні ради формува­н­ня екомережі на заг.-держ. та місц. рівнях, роз­почато формува­н­ня Н. е. на нац. та місц. рівнях, укр. складової Всеєвроп. мережі. Роз­роблено схеми екомереж Дністров. та Поліс. природ. коридорів нац. (біо­мно-зонал.) рівня.

Завантажити статтю