Нахтіґал Райко — Енциклопедія Сучасної України

Нахтіґал Райко

НА́ХТІҐАЛ Райко (Nahtigal Rajko; 14. 04. 1877, м. Ново-Место, нині Словенія – 29. 03. 1958, Любляна) – словенський мовознавець. Дійс. чл. (1938), перший президент (1939–42) Словен. АН і мист-в, чл.-кор. Серб. королів. АН (1930), Юго­слав. АН та мист-в (1931). Закін. філос. ф-т Віден. ун-ту (1900), де 1901 захистив доктор. дис. 2 р. перебував у наук. відрядженні в Росії. Потім викладав рос. мову у навч. закладах Відня, зокрема в Ін-ті сх. мов. Від 1913 – екстраординар. проф., від 1917 – ординар. проф. слов'ян. філології Ун-ту в м. Ґрац (нині Австрія). Від 1919 – ординар. проф. слов'ян. філології, водночас 1919–20 та 1934–35 – декан філос. ф-ту, 1927–28 – ректор Люблян. ун-ту. Засн. і голова Наук. т-ва гуманітар. наук в Любляні (1921–39). Наук. дослідження: старослов'ян. і рос. мови, порівнял. граматика слов'ян. мов, історія слов'ян. писемності. Автор посібника «Slo­vanski jeziki» (Ljubljana, 1938; 1952; нім. мовою – Вестбаден, 1961; рос. мовою – Москва, 1963). Опублікував давньорус. епос «Slo­vo o polku Igoŕevě» (Ljubljana, 1954), в якому подав текст першого вид. 1800, реконструкцію давньорус. тексту; лат. транскрипцію твору та переклад пам'ятки словен. мовою (за ритмікою наближений до оригіналу). Праця містить також коментарі, словник, родовід давньорус. князів та геогр. карту з об'єктами, згаданими в тексті.

Пр.: Akzentbewegung in der russis­chen Formen- und Wortbildung I. Substan­tiva auf Konsonanten. Heidelberg, 1922; Starocerkvenoslovanske študije. Ljub­lja­na, 1936; Ruski jezik v poljudnoznanstveni luči. Ljubljana, 1946.

Н. С. Стаценко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю