Нахлік Євген Казимирович

НА́ХЛІК Євген Казимирович (22. 01. 1956, м. Судова Вишня Судово-Вишнянського р-ну Дрогобицької обл., нині Мостиського р-ну Львівської обл.) — літературо­­знавець, критик, славіст, компаративіст. Доктор філологічних наук (2009), професор (2011), дійсний член НТШ (2017), академік НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (2016). Премії ім. С. Єфремова (2003), ім. І. Франка НАНУ (2007), ім. Г. Костюка (2011), літ.-мистецькі премії ім. М. Коцюбинського (2010) та ім. П. Куліша (2012), обласні премії ім. І. Котляревського та ім. М. Возняка (обидві — 2015), Між­народна літературна премія ім. Г. Сковороди «Сад божествен­них пісень» (2016).

Закінчив Львівський університет (1979). Від 1984 працював в Ін­ституті літ-ри НАНУ (Київ): від 1991 — за­ступник директора з наукової роботи й водночас керівник Львівського від­діле­н­ня Ін­ституту, яке 2011 реорганізоване в Ін­ститут І. Франка НАНУ: від 2012 — директор. Досліджує історію української літератури 18–20 ст. у звʼязках, порівнян­ні й типології з польською, російською та ін. європейськими літературами, сучасний український літературний процес, біо­графії і творчість окремих письмен­ників, теоретичні пита­н­ня літератури. Упорядник, автор перед­мови й коментарів до ви­да­н­ня «Твори» П. Куліша (т. 1, 1994; 1998). За його науковою редакцією ви­дано додаткові 51-й і 53-й (обидва — 2008) та 54-й (2011) томи до зі­бра­н­ня творів І. Франка у 50-ти т., «Покажчик купюр» до 50-томника (2009; усі — Київ), румун.-український науковий збірник «Taras Şevcenko — un apostol al neamului ucrainean. Tapac Шевченко — апостол українського народу» (Bucures­ti, 2013). Автор роз­ділів у колективній моно­графії «Теми і мотиви поезії Тараса Шевченка» (2008), низки статей до ви­да­н­ня «Шевченківська енциклопедія» (т. 2–6, 2012–15), «Шевченківська енциклопедія. Літературні твори» (2016; усі — Київ). Науковий редактор, упорядник й автор багатьох гасел у «Франківській енциклопедії» (т. 1, Л., 2016), редактор, упорядник та один з авторів статей у науковому збірнику «Іван Франко: Текс­ти. Факти. Інтер­претації» (К.; Л., 2011, вип. 1). Брав участь в укла­дан­ні «Історії української літератури» (К., 1987, т. 1; 1995–96, кн. 1–2; 2005–06, кн. 1–2), «Історії Львова» (Л., 2007, т. 2), академічної «Історії української літератури» у 12-ти т. (2016), а також шкільного посібника «Євген Маланюк» (2001, спів­­авт.; обидва — Київ).

Публікації Нахліка сприяли повернен­ню в сучасну українську культуру чимало не­справедливо забутих, замовчуваних та заборонених письмен­ницьких по­статей. Упорядник ви­да­н­ня з коментарями «Українська новелістика кінця ХІХ — початку ХХ ст. Оповіда­н­ня. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі)» (К., 1989), «Образки з життя: Оповіда­н­ня, новели, нариси» (Л., 1989), «Літературна Львівщина: Хрестоматія для ви­вче­н­ня літератури рідного краю» (2004; спів­­упорядник І. Гургула). Пере­клав з польської мови моно­графію В. Мокрого «Література і філософсько-релігійна думка українського романтизму. Шевченко, Костомаров, Шашкевич» («Київ. полоніст. студії», К., 2015, т. 25, кн. 2). Автор статей в ЕСУ.

Завантажити статтю