Нафтохімія
НАФТОХІ́МІЯ — науковий напрям, повʼязаний із вивченням хімічного складу нафти, процесів отримання нафтопродуктів і кінцевих хімічних продуктів, а також матеріалів із нафтової сировини. Див. Нафтопереробна промисловість та Нафтохімічна промисловість. Зародження Н. розпочалося наприкінці 19 ст., коли світ. видобування продуктів нафтогаз. галузі досягло 4–5 млн т на рік. Згодом були вперше проведені хлорування та гідрохлорування нафт. вуглеводнів, вивчено процеси їхнього нітрування, рідинофаз. окиснення, каталітич. перетворення висококиплячих вуглеводнів, одержання ізопропілового спирту, що суттєво розширило розвиток нафтохім. досліджень. Знач. внесок у становлення Н. зробили науковці: укр. — Л. Гурвич, рос. — Ф. Бельштейн, К. Лисенко, В. Марковников, рос. і амер. — В. Іпатьєв, чечен. — С. Хаджиєв. Остаточно як наук. напрям виокремилася із органіч. хімії у серед. 20 ст.
Нині з нафти виробляють автомобіл. дизел., авіац., реактивне, котел. і пічне палива, а також різні мастила. Хім. продуктами, отриманими унаслідок перероблення нафти, називають функціонал. похідні вуглеводнів: спирти, альдегіди, кетони, кислоти, галоїд- та нітропохідні. Матеріали з нафт. сировини — це пластмаси, каучуки, волокна, миючі засоби, духмяні речовини, ліки, засоби боротьби з с.-г. шкідниками. Осн. завдання Н. — створення наук. основ технології нафтохім. процесів. Нафтохім. галузь належить до таких, що нині найдинамічніше розвиваються у світі. Нафтохім. ринок стає все більш глобалізованим як у питаннях створення та впровадження нових технологій у галузі, так і щодо користувачів продукції, доступності сировин. бази, що завдяки сучас. технол. рішенням розширена розчинним у нафті газом, природ. газом і газовим конденсатом. На Н. припадає понад 1/2 світ. виробництва органіч. речовин і понад 1/3 продукції всієї хім. промисловості. В індустр. країнах вона є ключовою галуззю економіки. Хоча кількісні показники розвитку Н. уже відійшли на 2-й план, однак світ. обʼєм осн. нафтохім. продукції невпинно зростає, збільшується її асортимент і покращується якість. У нафтохім. дослідж. широко застосовують комплексні методи, що поєднують досягнення різних наук, зокрема й фіз. хімії, математики та фізики. Їх пріоритет. завданням є пошук нових способів і реакцій, що, ставши основою новіт. технол. процесів, можуть призвести до підвищення рівня виробництва.
Споживачами нафтохім. продукції є практично всі галузі промисловості: енергетика, с. госп-во, будівництво, електроніка, житл. і пром. будівництво, автобудівництво, торгівля та ін. Тому сучасні нафтохім. виробництва формують з огляду на наявність та доступність в регіоні вуглеводневих ресурсів і технол. можливостей для одержання базової продукції; з її заг. кількості у Зх. Європі виготовляють 32 %, в азіат. регіоні та Пн. Америці (США — 26 %) — по 30 %. Зх.-європ. компанії переважно виробляють наукоємну високовартісну продукцію — синтет. барвники, лаки, спец. хімію. Остан. часом і япон. компанії нарощують її виробництво, скорочуючи, натомість, випуск дешевих нафтохім. продуктів. Швидкими темпами розвивається Н. в Китаї, де постійно зростає виробництво пластмас, хім. волокон і синтет. каучуку. В країнах Перської затоки — Саудів. Аравії, ОАЕ, Ірані, Кувейті — побудовані забезпечені влас. сировиною потужні нафтохім. комплекси. Тривалий період нафтохім. пром-сть України займала провідні позиції у світі. Нині через відсутність або недостатність важливих сировин. продуктів, заг. спад пром. виробництва, низький тех. і технол. рівень, високу матеріало- та енергоємність й ін. чинники ситуація суттєво погіршилася. За рівнем технол. розвитку підприємства укр. Н. на 20–25 р. відстають від подібних у розвинених країнах, абсолютна їх більшість потребує інновацій. Водночас в Україні залишається потужна пром. база, створена ще в рад. період у Дніпрі, Кривому Розі (Дніпроп. обл.), Харкові, Сумах, Бердянську (Запоріз. обл.), Маріуполі (Донец. обл.), Одесі, Києві, Білій Церкві (Київ. обл.), Ніжині (Черніг. обл.), Львові, Бориславі (Львів. обл.) та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
