Нафтохімія — Енциклопедія Сучасної України

Нафтохімія

НАФТОХІ́МІЯ – науковий напрям, пов’язаний із вивченням хімічного складу нафти, процесів отримання нафтопродуктів і кінцевих хімічних продуктів, а також матеріалів із нафтової сировини. Див. Нафтопереробна промисловість та Нафтохімічна промисловість. За­­ро­дження Н. розпочалося наприкінці 19 ст., коли світ. видобування продуктів нафтогаз. галузі досягло 4–5 млн т на рік. Згодом були вперше проведені хлорування та гідрохлорування нафт. вуглеводнів, вивчено процеси їхнього нітрування, рідинофаз. окиснення, каталітич. перетворення висококиплячих вуглеводнів, одержання ізопропілового спирту, що суттєво розширило розвиток нафтохім. досліджень. Знач. внесок у становлення Н. зробили науковці: укр. – Л. Гурвич, рос. – Ф. Бельштейн, К. Лисенко, В. Марковников, рос. і амер. – В. Іпатьєв, чечен. – С. Хаджиєв. Остаточно як наук. напрям виокремилася із органіч. хімії у серед. 20 ст.

Нині з нафти виробляють автомобіл. дизел., авіац., реактивне, котел. і пічне палива, а також різні мастила. Хім. продуктами, отриманими унаслідок перероблення нафти, називають функціонал. похідні вуглеводнів: спирти, альдегіди, кетони, кислоти, галоїд- та нітропохідні. Матеріали з нафт. сировини – це пластмаси, каучуки, волокна, миючі засоби, духмяні речовини, ліки, засоби боротьби з с.-г. шкідниками. Осн. завдання Н. – створення наук. основ технології нафтохім. процесів. Нафтохім. галузь належить до таких, що нині найдинамічніше розвиваються у світі. Нафтохім. ринок стає все більш глобалізованим як у питаннях створення та впровадження нових технологій у галузі, так і щодо користувачів продукції, доступності сировин. бази, що завдяки сучас. технол. рішенням розширена розчинним у нафті газом, природ. газом і газовим конденсатом. На Н. припадає понад 1/2 світ. вироб-ва органіч. речовин і понад 1/3 продукції всієї хім. пром-сті. В індустр. країнах вона є ключовою галуззю економіки. Хоча кількісні показники розвитку Н. уже відійшли на 2-й план, однак світ. об’єм осн. нафтохім. продукції невпинно зростає, збільшується її асортимент і покращується якість. У нафтохім. дослідж. широко застосовують комплексні методи, що поєднують досягнення різних наук, зокрема й фіз. хімії, математики та фізики. Їх пріоритет. завданням є пошук нових способів і реакцій, що, ставши основою новіт. технол. процесів, можуть призвести до підвищення рівня вироб-ва.

Споживачами нафтохім. продукції є практично всі галузі пром-сті: енергетика, с. госп-во, буд-во, електроніка, житл. і пром. буд-во, автобудівництво, торгівля та ін. Тому сучасні нафтохім. вироб-ва формують з огляду на наявність та доступність в регіоні вуглеводневих ресурсів і технол. можливостей для одержання базової продукції; з її заг. кількості у Зх. Європі виготовляють 32 %, в азіат. регіоні та Пн. Америці (США – 26 %) – по 30 %. Зх.-європ. компанії переважно виробляють наукоємну високовартісну продукцію – синтет. барвники, лаки, спец. хімію. Остан. часом і япон. компанії нарощують її вироб-во, скорочуючи, натомість, випуск дешевих нафтохім. продуктів. Швидкими темпами розвивається Н. в Китаї, де постійно зростає вироб-во пластмас, хім. волокон і синтет. каучуку. В країнах Перської затоки – Саудів. Аравії, ОАЕ, Ірані, Кувейті – побудовані забезпечені влас. сировиною потужні нафтохім. комплекси. Тривалий період нафтохім. пром-сть України займала провідні позиції у світі. Нині через відсутність або недостатність важливих сировин. продуктів, заг. спад пром. вироб-ва, низький тех. і технол. рівень, високу матеріало- та енергоємність й ін. чинники ситуація суттєво погіршилася. За рівнем технол. розвит­ку підпр-ва укр. Н. на 20–25 р. відстають від подібних у розвинених країнах, абсолютна їх більшість потребує інновацій. Водночас в Україні залишається потужна пром. база, створена ще в рад. період у Дніпрі, Кривому Розі (Дніпроп. обл.), Харкові, Сумах, Бердянську (Запоріз. обл.), Маріуполі (Донец. обл.), Одесі, Києві, Білій Церкві (Київ. обл.), Ніжині (Черніг. обл.), Львові, Бориславі (Львів. обл.) та ін.

Літ.: Братичак М. М. Основи промислової нафтохімії. Л., 2008; Магеррамов А. М., Ахмедова Р. А., Ахмедова Н. Ф. Нефтехимия и нефтепереработка: Учеб. Баку, 2009; Костин А. А. Популярная нефтехимия. Увлекательный мир химических процессов. Москва, 2013.

В. І. Кашковський

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. І. Кашковський . Нафтохімія // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71095 (дата звернення: 24.09.2021)