Нарушевич Віктор Володимирович — Енциклопедія Сучасної України

Нарушевич Віктор Володимирович

НАРУШЕ́ВИЧ Віктор Володимирович (24. 08. 1937, с. Сутиски Тиврів. р-ну Вінн. обл. – 05. 10. 2003, Одеса) – поет, перекладач. Чл. НСПУ (1983). Премія ім. С. Олійника (2003). Закін. Вінн. пед. ін-т (1963). Учителював; від 1964 – літпрацівник г. «Радянська Буковина» та ред. г. «Молодий буковинець», від 1972 – відп. секр. г. «Чорноморська комуна», від 1978 – зав. ред. худож. літ-ри вид-ва «Маяк» (Одеса). Кращу частину поет. спадщини Н. складає пейзажна та інтимна лірика. Писав також про трагічні події вій­ни та післявоєння, тривоги і надії відродження нац. свідомості укр. народу, становлення його державності. Упорядник зб. літ. казок рос. письменників «Два брата» (1990) та кн. «Казки українсь­ких письменників» (1996), спів­упорядник зб. віршів поетів Укра­їни та Угорщини «Веселка над берегами» (1981; усі – Одеса). Автор захопливих, суспільно значущих спогадів «Іменна левада», написаних у повістевій формі (опубл. у вінн. часописі «Собор», 2012, № 2).

Тв.: Літодень. 1975; Розповінь. 1979; Акваторія. 1983; Серпневе гроно. 1985; Пізнання ріки. 1991; Заболонь. 1997; У плавання. 2000; Іменна левада. 2001; Спростування Геракліта. 2002 (усі – Одеса).

Літ.: Стрельбицький М. Себе дослухатись на людях // Україна. 1983. № 47; Дячков В. Вікторові Нарушевичу – 60 // ЛУ. 1997, 11 верес.

А. М. Подолинний


Покликання на статтю