Народовладдя

НАРОДОВЛА́ДДЯ — приналежність усієї повноти су­спільної влади, зокрема державної, народу; вільне здійсне­н­ня цієї влади народом від­повід­но до його суверен­ної волі в інтересах як усього су­спільства, так і кожної людини та громадянина. Н. в Україні здійсню­ють у 2-х формах: прямої (без­посе­ред.) демократії, коли народ виражає свою волю у ви­знач. Кон­ституцією та законами процесуал. нормах, і пред­ставн. демократії — через пред­ставників, яких народ обирає до органів держ. влади та місц. самоврядува­н­ня. До ін­ститутів без­посеред. демократії, що забезпечують прийня­т­тя держ. ріше­н­ня прямим волевиявле­н­ням народу, від­носять референдум, обговоре­н­ня проектів норматив. актів, участь у виборах органів держ. влади, заг. збори громадян, звіти депутатів і виконав. органів перед громадянами. Пред­ставн. демократія — засіб реалізації волі народу через обраних ним пред­ставників до органів влади. Механізм Н. ґрунтується на орган. по­єд­нан­ні та взаємодії 2-х факторів: актив. і цілеспрямов. діяльності органів влади щодо формува­н­ня політики залуче­н­ня громадян до процесу прийня­т­тя рішень, її нормативно-правового забезпече­н­ня; готовності та здатності насел., ін­ститутів громадянського су­спільства брати без­посередню участь у вирішен­ні держ. і місц. справ. Функції Н.: установча — участь народу в процесі формува­н­ня органів держ. влади та місц. самоврядува­н­ня (її реалізують через вибори, заг. збори за місцем прожива­н­ня тощо); правотворча — прийня­т­тя, зміна або ж скасува­н­ня без­посередньо народом Кон­ституції, законів та ін. нормативно-правових актів (через проведе­н­ня всеукр. і місц. референдумів, нар. правотворчу ініціативу, місц. ініціативи, заг. збори громадян тощо); контрол. — інформува­н­ня народу про дії делегов. влади, зʼясува­н­ня реал. ступеня довіри до органів держ. влади та місц. самоврядува­н­ня (втілюють у життя шляхом референдумів, громад. слухань, роз­гляду звернень громадян, від­клика­н­ня депутатів, проведе­н­ня заг. зборів громадян за місцем прожива­н­ня); охорон­на — захист народом своєї влади та кон­ституц. ладу (мирні форми без­посеред. Н. — референдуми, мітинги, демонстрації тощо; немирні — акції громадян. непокори, голодува­н­ня, пікетува­н­ня, політ. страйки, протести, пов­ста­н­ня, революції); консультативна — зʼясува­н­ня органами держ. влади та місц. самоврядува­н­ня думки громад стосовно су­спільно важливих рішень, про­блем, проектів (осн. форми практ. здійсне­н­ня — всенар. і регіон. обговоре­н­ня, консультативні референдуми, опитува­н­ня громад. думки, громад. слуха­н­ня тощо). Рівень Н. (реал. ступінь впливу процедур волевиявле­н­ня та здійсне­н­ня волі народу на упр. держ. і сусп. справами) є ключовим фактором ви­значе­н­ня демократичності держави та су­спільства загалом.

Завантажити статтю