Народовладдя — Енциклопедія Сучасної України

Народовладдя

НАРОДОВЛА́ДДЯ – приналежність усієї повноти суспільної влади, зокрема державної, народу; вільне здійснення цієї влади народом відповідно до його суверенної волі в інтересах як усього суспільства, так і кожної людини та громадянина. Н. в Україні здійсню­ють у 2-х формах: прямої (безпосе­ред.) демократії, коли народ виражає свою волю у визнач. Конституцією та законами процесуал. нормах, і представн. демократії – через представників, яких народ обирає до органів держ. влади та місц. самоврядування. До ін-тів безпосеред. демократії, що забезпечують прийняття держ. рішення прямим волевиявленням народу, відносять референдум, обговорення проектів норматив. актів, участь у виборах органів держ. влади, заг. збори громадян, звіти депутатів і виконав. органів перед громадянами. Представн. демократія – засіб реалізації волі народу через обраних ним представників до органів влади. Механізм Н. ґрунтується на орган. поєднанні та взаємодії 2-х факторів: актив. і цілеспрямов. діяльності органів влади щодо формування політики залучення громадян до процесу прийняття рішень, її нормативно-правового забезпечення; готовності та здатності насел., ін-тів громадянського суспільства брати безпосередню участь у вирішенні держ. і місц. справ. Функції Н.: установча – участь народу в процесі формування органів держ. влади та місц. самоврядування (її реалізують через вибори, заг. збори за місцем проживання тощо); правотворча – прийняття, зміна або ж скасування безпосередньо народом Конституції, законів та ін. нормативно-правових актів (через проведення всеукр. і місц. референдумів, нар. правотворчу ініціативу, місц. ініціативи, заг. збори громадян тощо); контрол. – інформування народу про дії делегов. влади, з'ясування реал. ступеня довіри до органів держ. влади та місц. самоврядування (втілюють у життя шляхом референдумів, громад. слухань, розгляду звернень громадян, відкликання депутатів, проведення заг. зборів громадян за місцем проживання); охоронна – захист народом своєї влади та конституц. ладу (мирні форми безпосеред. Н. – референдуми, мітинги, демонстрації тощо; немирні – акції громадян. непокори, голодування, пікетування, політ. страйки, протести, повстання, революції); консультативна – з'ясування органами держ. влади та місц. самоврядування думки громад стосовно суспільно важливих рішень, проблем, проектів (осн. форми практ. здійснення – всенар. і регіон. обговорення, консультативні референдуми, опитування громад. думки, громад. слухання тощо). Рівень Н. (реал. ступінь впливу процедур волевиявлення та здійснення волі народу на упр. держ. і сусп. справами) є ключовим фактором визначення демократичності держави та сусп-ва загалом.

Літ.: Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. K., 2001.

О. Д. Бойко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю