Народний комісаріат фінансів УРСР — Енциклопедія Сучасної України

Народний комісаріат фінансів УРСР

НАРО́ДНИЙ КОМІСАРІА́Т ФІНА́НСІВ УРСР (НКФ) – центральний галузевий орган державного управління. У більшов. Нар. секретаріаті фінанс. справами завідували В. Ауссем (грудень 1917 – лютий 1918), С. Ко­сіор (березень–квітень 1918), Й. Ва­цетіс (квітень–вересень 1918); у період від 28 листопада 1918 до 29 січня 1919 існував Тимчас. робітн.-селян. уряд України (т. зв. Рад. УНР), у якому фінанс. справами керували М. Боголєпов (листопад 1918), Ф. Земіт (січень–червень 1919), Ю. Новаковський (1919), М. Литвиненко (червень–жовтень 1919). Після об'єднання укр. наркоматів з наркоматами РСФРР змінено порядок фінансування об'єднаних наркоматів, що почали одержувати кошти безпосередньо та без санкції РНК РСФРР; не об'єднані наркомати фінансували із заг. сум, виділених укр. урядом згідно із затвердженими кошторисами. Структуру НКФ УСРР у той час складали: секретаріат, що завідував діловодством і всім листуванням; 4 відділи (контрольно-касовий, податк., банків., кооп. кредиту); спец. кредитна канцелярія; експедиція заготовки держ. паперів. У віданні НКФ перебувало також Центр. упр. держ. ощад. кас. З метою формування єдиної фінанс. політики та створення відповід. механізму в лютому 1919 РНК ухва­лила декрет «Про організацію фінансових відділів губернських і повітових виконавчих комітетів рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів», що здійснювали податк., кошторисну та касову політику на відповід. територіях. У січні 1919 в Україні відкрито відділ. Нар. (згодом – Держ.) банку РСФРР, в обіг уведено рос. валюту. Відповідно до угоди, укладеної 1 червня 1919 між урядами УСРР і РСФРР, передбачено спіл. грош. обіг і бюджет, усі фінанс. органи України реформовано в єдиний фінанс. відділ губерн. і повіт. виконкомів – НКФ РСФРР. У грудні 1919 для ведення фінанс. справ в УСРР організовано колегію уповноважених НКФ РСФРР. У березні 1920 рос. рад. кер-во ліквідувало цю колегію, а натомість запровадило посаду уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УСРР та сформувало його апарат. На засіданні ВУЦВК, що відбулося 23 травня 1920 у Харкові, були обрані президія ВУЦВК і РНК УСРР, до складу якої увійшов уповноважений НКФ М. Туманов. РНК УСРР затвердив положення про Упр. уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УСРР, що як центр. орган пов'я­зувало НКФ РСФРР з РНК УСРР у питаннях фінанс. управління. Воно складалося з 3-х відділів: заг.-­адм. (завідував особовим складом, канцеляр. й госп. частинами, одержував і доводив до відома працівників респ. декрети й розпорядження уряду, вів протоколи засідань, скликаних уповноваженим, і листування заг. характеру); ревіз.-інструктор. (відповідав за орг-цію фінанс. установ, їхній інструктаж із фінанс. та кошторис. питань, нагляд за діяльністю фінанс. установ, проведення ревізій, розробляв проекти законів, циркулярів, інструкцій та спец. форми); кошторисно-бухгалтерського. Постановою Всеукр. рев. ком-ту від 30 січня 1920 усі нормативні акти уряду УСРР, що стосувалися фінанс. сфери, замінено законодав. актами РСФРР. Фінанс. відомство, очолюване упо­в­новаженим НКФ РСФРР при уряді УСРР, розпочало орг-цію апарату й операц. діяльності на основі законодавства РСФРР. Поступово масштаб діяльності уповноваженого зростав, у серпні 1921 він мав уже 4 відділи (приєднано відділи транспортування й розподілу грош. знаків). У цей період до його функцій додано розгляд бюджетів і кошторисів усіх галузей пром-сті та ліс. і сільс. госп-в. Після реорганізації 1922 при колегії Упр. уповноваженого Наркомфіну РСФРР при РНК УСРР організовано фінанс.-екон. бюро, що готувало огляд. доповіді про розвиток госп-ва та роботу створених фінанс. інституцій. У жовтні 1922 постановою НКФ затв. «Положення про взаємовідносини уповноваженого Наркомату фі­нансів при РНК УСРР з Народним комісаріатом фінансів РСФРР», згідно з яким уповноважений був одночасно й повноваж. представником Наркомату фінансів РСФРР в УСРР. Водночас він виконував функції центр. фінанс. органу уряду УСРР. Усі наркомати, губерн. і повіт. фінанс. органи УСРР спів­працювали з Наркоматом фінансів РСФРР лише через уповноваженого. Така жорстка централізація фінанс. системи УСРР і підпорядкування її моск. кер-ву свідчила про намагання останнього позбавити республіку ресурсів та не дати можливості здійснювати самост. екон. політику. Тогочас. держ. бюджет УСРР був складовою частиною заг.-федератив. бюджету РСФРР. До нього надходили всі держ. прибутки, отримані на тер. УСРР, з усіх необ'єднаних нар. комісаріатів. Після затвердження бюджет разом із виснов­ками уповноваженого РНК УСРР подавали до НКФ РСФРР і заносили до федерал. розпису держ. видатків окремими параграфами – доходи, надходження і видатки. Заг.-федератив. бюджет РСФРР і самост. рад. респ., що знаходилися разом із нею у союз. об'єднанні, складався з 3-х частин: спільні доходи й витрати всіх федератив. частин РСФРР і респ. з об'єднаних нар. комісаріатів; прибутки й витрати РСФРР та кожної частини союз. об'єднання з необ'єднаних наркоматів згідно із союз. робітн.-селян. договором; бюджетні статті РСФРР щодо наркоматів та ін. установ, що мали свої центри в межах кожної частини федерації. Оскільки тривалий час не існувало окремого декрету щодо бюджет. взаємовідносин між РСФРР та ін. частинами федерації, зокрема УСРР, укр. уряд встановив власні правила формування бюджету. Не­об'є­д­нані наркомати формували бюджет, який затверджувала РНК УСРР, а профільні наркомати РСФРР надавали висновки та корегували йо­го. Доходи й видатки об'єднаних наркоматів обох респ. фіксували в кошторисах наркоматів РСФРР.

1923 створ. об'єднаний (союзно-респ.) НКФ СРСР, що централізовано складав і виконував держ. бюджет СРСР, а НКФ союз. респ. (зокрема й УСРР) керували складанням бюджету республік. На основі постанови ВУЦВК про реорганізацію центр. установ Упр. уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УСРР реорганізовано в НКФ УСРР, а також упорядковано організац.-структурну роботу фінанс. апарату. Відділи продовжували перетворювати в упр. і навпаки, але вже було сформовано й запроваджено осн. принцип побудови фінанс. органів – згори донизу, також визначено розподіл за їхніми функціями та компетенцією. НКФ УСРР мав у підпорядкуванні широку мережу фінанс. органів, що до поч. районування охоплювала 9 губерн. і 49 окруж. фінанс. відділів, НКФ Автоном. Молдав. Соціаліст. Рад. Респ. і 717 фінанс.-податк. частин райвиконкомів. Піс­ля районування ліквідовано губерн. фінанс. відділи, кількість окруж. скорочено до 41, рай. – до 632-х. У цей період при райвиконкомах діяли фінанс.-податк. частини, що після ліквідації округів 1930 були реорганізовані у фінанс. відділи. 31 грудня 1925 затв. положення про міжвідомчу бюджетну нараду при НКФ УСРР з розгляду місц. бюджетів. 1929 до структури НКФ УСРР уведено спец. роз'їзну комісію, що контро­лювала діяльність та інструкту­вала місц. фінанс. органи. Постановою ВУЦВК від 12 червня 1929 затв. Положення про НКФ УСРР. У зв'язку із переходом до пла­нування нар. госп-ва за п'яти­річками й поч. першої п'ятирічки (1929–33) до його функцій додано й розроблення єдиного фінанс. плану (в структурі створ. планово-екон. упр.). Апарат НКФ УСРР загалом складався із 7-ми упр., крім того, при ньому діяли: Упр. держ. фінанс. контролю, Упр. держ. страхування УСРР, Всеукр. трудова ощадна каса, Пробірне упр., кошторисно-бюджетна нарада, нарада у справі банків, Валютна нарада, ревізійна комісія держ. страхування. 1930 засн. і н.-д. підрозділ – каф. фінансо­знавства. Внаслідок черг. реорганізації 1931 апарат НКФ поділено на 10 секторів, що стали осн. структур. підрозділами, від 1937 їх було 14. У 1937 організовано Контрольно-ревізійне управління. Після нападу Німеччини на СРСР у червні 1941 НКФ УРСР разом з іншими центр. респ. установами евакуйовано спо­чатку до Харкова, а пізніше, з наближенням нім. військ, – до м. Ворошиловград (нині Луганськ) і Саратов (РФ). До вій­ни в апараті НКФ УРСР працювало 290 співроб., із них було евакуйовано 46 (до кін. 1943 кількість скоротилася до 20-ти осіб). Наприкінці 1942 оперативну групу РНК УРСР, куди входили 10 працівників НКФ, переведено до Мос­кви, де вона діяла до лютого 1943. НКФ керував роботою фінанс. органів на звільнених тер. УРСР і вносив відповідні зміни до Держ. бюджету УРСР. 15 березня 1946 наркомати перейм. в мін-ва. НКФ УСРР (від 30 січня 1937 – УРСР) очолювали: С. Кузнецов (1923–25), М. Полоз (1925–31), К. Коваль (5 січня 1931 – 16 липня 1932), О. Ре­кіс (1932–37), М. Василенко (липень–серпень 1937), М. Ку­рач (1938–44), Г. Сахновський (від 1944). У 1937–38 за звинуваченням у належності до націоналіст. орг-ції були розстріляні В. Аус­сем, С. Кузнецов, М. Полоз, К. Ко­валь, О. Рекіс, М. Василенко (реабіліт. у 1950-х рр.).

Літ.: Доброгаев В. Финансовые взаимоотношения Союза и союзных республик // Хозяйство Украины. 1926. № 5–6; Гай-Нижник П. П. Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР (1917–1930 рр.). К., 2006; Цимбал В. О. Організація та правові засади діяльності Управління уповноваженого НКФ РСФРР при РНК УРСР (1919–1923) // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту. Сер. Економіка і право. 2011. Вип. 16; Чеберяко О. В. Особливості формування державного бюджету УСРР 1922/23 рр. // Гілея. 2011. № 8; Сокирська В. В. Економічний чинник у російсько-українських відносинах 20-х рр. ХХ ст. // Там само. 2013. № 78.

ДА: ЦДАВО України. Ф. 1, оп. 2, спр. 3149.

П. П. Гай-Нижник


Покликання на статтю