Народне оповідання — Енциклопедія Сучасної України

Народне оповідання

НАРО́ДНЕ ОПОВІДА́ННЯ – усний прозовий твір про події суспільно-історичного та побутового життя. Жанр неказк. фольк­лор. прози, позбавлений фантастики. Персонажі – реальні, дія відбувається у теперіш. часі, оповідач – безпосеред. свідок, очевидець події, розповідь ведеться від 1-ї особи. Для Н. о. характерні конкретність, крупний план зображення, емоційність викладу, імпровізація, відносно стала форма, певна стереотипізація. Матеріал умовно поділяють на дві великі темат. групи – сусп.-істор. та родинно-побут. оповідання, кожна з яких ділиться на певні цикли. Особливо цінним є матеріал, що стосується запороз. козаків та гайдамаків («Запорожці на ярмарку», «Запорожці на ловлі риби», «Гайдамацький скарб»). Взаємини між панами і кріпаками розкрито в оповіданнях «Жертва панських забав», «Не було кому за сироту заступитися». Про чумац. життя йдеться у творах «Чумацька доля», «Пригоди молодого чумака». Левову частку посідають розповіді, пов'язані з наймитами та заробітчанами («Як я виходив у люди», «Спогади діда Санька»). Достат­ньо цікавий цикл оповідань родинно-побут. життя, що мають переважно автобіогр. характер («Архип Никоненко про себе», «Казкар Михайло Фотул про себе»). Ін. твори зображують картини з приват. життя оповідача («Про батька і сина», «Як син-вчитель батька наймитом назвав»). В усній традиції побутують оповідання, що розкривають важливі новітні сусп.-істор. події – 1-у світ. вій­ну, боротьбу УСС, Закарп. Україну, особливо періоду ОУН–УПА. Ці останні ще мало фіксовані й досі немає академ. видання. Особливого значення набули оповідання про голодомори, в яких відтворено тему колективізації, пограбування та руйнацій, різні способи рятування та виживання людей у надзвичайно склад. ситуаціях, особливо вражає вимирання людей унаслідок штучно створеного голодомору («Вся Україна знає про цей голод», «Ковток супу», «Найгірше – з голоду вмирати»). У ме­жах теми варіюються мотиви: «людей силою заганяли в колгоспи», «люди падали з голоду на ходу», «діти їли сиру кінську кіру», «чоловік помер під тополею (під тином), на мураві», «возиками транспортували мертвих» та ін. Предметом зображення Н. о. можуть бути як звичайні побут. картини, так і значні сусп. події, що стосуються інтересів громади, регіону, нації. У них простежується тенденція до узагальнення і типізації, тяжіння до максимально точної передачі конкрет. фактів.

Літ.: Мишанич С. В. Усні народні оповідання: Питання поетики. К., 1986; Сокіл В. Народні легенди та перекази українців Карпат. К., 1995; Його ж. Фольклорна проза про голодомори ХХ ст. в Україні: парадигма тексту. Л., 2017.

В. В. Сокіл

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. В. Сокіл . Народне оповідання // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71204 (дата звернення: 22.10.2021)