Народна творчість — Енциклопедія Сучасної України

Народна творчість

НАРО́ДНА ТВО́РЧІСТЬ – поняття, що вживають на позначення різних видів та жанрів художньої діяльності народу, його колективної духовної спадщини, в якій зібрано знання про природу, історію, важливі події, давні вірування, звичаї, традиції, побут, культуру тощо. Ін. назва – фольклор. До Н. т. зараховують народну архітектуру, народне мистецтво, іграшку народну, меморіальну народну скульптуру, народну інструментальну музику, народне оповідання, народні художні промисли, дитячий фольклор, зокрема забавлянки, масницю, пісню народну, танець народний, ігри та розваги народні, фольклор музичний, аматорський театр, аматорство художнє, нар. поет. творчість: епос (легенда, казка, прислів'я і приказки, дума, балада, билини), анекдот, голосіння, замовляння; цикли пісень, зокрема колядки, щедрівки, ліричні пісні, родинно-обрядові пісні, купальські пісні, колискові пісні, козацькі пісні, історичні пісні, заробітчанські пісні, жниварські пісні, жартівливі пісні, календарно-обрядові пісні, соціально-побутові пісні, рекрутські та солдатські пісні, стрілецькі пісні, пов­станські пісні, наймитські пісні, чумацькі пісні, коломийку.

О. В. Давиденко


Покликання на статтю