Наріманов Наріман Наджаф Оглу — Енциклопедія Сучасної України

Наріманов Наріман Наджаф Оглу

НАРІМА́НОВ Наріман Наджаф Оглу (Nərima­nov Nəriman Nəcəf Oğlu; 02(14). 04. 1870, м. Тифліс, нині Тбілісі – 19. 03. 1925, Москва) – азербайджанський письменник, драматург, громадський і державний діяч. Навч. в Горій. учит. семінарії (нині Грузія, 1882–90), учителював. Переїхавши 1892 до Баку, займався культ.-осв. діяльністю, уклав кілька шкіл. підручників, заснував б-ку-читальню (1894) з літ-рою рідною мовою, що стала просвітниц. центром для мусульман. насел. всього Кавказу. Від 1902 – в Одесі, де закін. мед. ф-т Новорос. ун-ту (1908). У 1903 студенти 2-го курсу поставили в торг. порту для матросів і вантажників викривал. комедію «Холостяк» І. Тургенєва, постановником і виконавцем гол. ролі якої був Н. Чл. нелегал. політ. орг-ції «Hümmət» («Гуммет», від 1905), що означає «совість, ініціатива, поступ». Від 1908 працював лікарем у Тифлісі й Баку. У березні 1909 заарешт. за рев. агітацію й висланий до Астрахані (Росія). 1917–18 редагував бакин. більшов. г. «Hümmət», 1919 очолив відділ Близького Сходу в Наркоматі закордон. справ РСФРР. 1920–22 – голова Раднаркому Азербайджану. Загинув за загадк. обставин, похов. на Крас. площі. Літ. творчість Н. розпочав у 1890-і pp. Його драма «Nadanlıq» («Невігластво», 1894), комедія «Dilin bəlası» («Шамден-бек», 1895), повість «Bahadır və Sona» («Бахадир і Сона», 1896) та перша в азерб. літ-рі істор. трагедія «Nadir şah» («Надіршах», 1899) реалістично відтворюють атмосферу родового ладу мусульман із його феодал.-деспот. традицією та патріарх. звичаями. У центрі низки творів – повість «Pir» («Банкет», 1913), оповідан­ня «Bir kəndin sərgüzəşti» («Події одного села», 1915) та ін. – життя маленької людини. Переклав азерб. мовою комедію «Ревізор» М. Гоголя (1892). Виступав із публіцист. та літ.-крит. статтями, зокрема: «Sahibimiz kim olacaq» («Хто буде нашим володарем»), «Cavabaınız nə olacaq» («Яка буде ваша відповідь»), «Güc birlikdədir» («Сила в єдності»), «İdilboyu tatarı» («Волжські татари») та ін.

Літ.: Агасиев В. А. Одесские страни­цы. 1981; Ахмедов Т. Нариман Нариманов. 1988; Nərimanov Nəriman: Seçilmiş əsərləri. 2004; T. Əhmədov. Nəriman Nəri­manov. 2018 (усі – Баку).

Ф. Ґ. Туранли

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Ф. Ґ. Туранли . Наріманов Наріман Наджаф Оглу // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71255 (дата звернення: 23.10.2021)