Наріжний Костянтин Григорович — Енциклопедія Сучасної України

Наріжний Костянтин Григорович

НАРІ́ЖНИЙ Костянтин Григорович (20. 04. 1927, с. Ковалівка Шишац. р-ну, нині Полтав. обл. – 03. 06. 2014, там само) – прозаїк. Чл. НСПУ (2001). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Полтав. пед. ін-т (1957). Учителював у рідному селі. Від 1985 – на пенсії. Від 1958 друкувався в рай. і обл. газетах («Сільське життя», «Трудова слава», «Зоря Полтавщини», «Кіровоградська правда», «Радянська освіта», «Сільські вісті», «Известия») та журналах («Україна», «Хлібороб України», «Тваринництво України», «Наука і суспільство», «Паросток», «Свет. Природа и человек»). Писав нариси-мініатюри, етюди, замальовки, оповідки, осн. їхня тематика – природа й охорона довкілля.

Тв.: Голоси молодих. Х., 1969; Стежина в дивосвіт. Х., 1987; Живий світ геральдики. К., 1997; Несподіванки в дорозі. Шишаки, 1998; Радість пізнання. Шишаки, 1999; Вовчиха. Шишаки, 1999; Загадки навколо нас. Шишаки, 2000; Струни пам'яті. Шишаки, 2000; Талісман «Сойчине перо». Шишаки, 2001; Парад суверенітетів. К., 2005.

Літ.: Проць Я. Ковалівський самородок // Гоголів. край. 2002, 22 трав.; Біла альтанка: Зб. тв. письменників Полтавщини. П., 2007.

М. І. Степаненко


Покликання на статтю