Нараєвський Станіслав — Енциклопедія Сучасної України

Нараєвський Станіслав

НАРАЄ́ВСЬКИЙ Станіслав (17. 01. 1860, с. Куровичі, нині Золочів. р-ну Львів. обл. – 23. 02. 1943, Львів) – церковний діяч РКЦ. Д-р теології (1892), д-р габіліт. (1893). Закін. Бережан. г-зію (нині Терноп. обл., 1879). Вивчав право (1879–83) і теологію (1884–88) у Львів. ун-ті. 22 липня 1888 висвяч. на священика. Продовжив теол. студії в Іннсбруці (Австрія, 1889–92). У 1892–99 – префект Львів. духов. семінарії, 1892–97 – катехит жін. школи св. Антонія (Львів). Також від 1893 – у Львів. ун-ті: 1897–1933 – зав. каф. морал. теології, водночас 1903–05 і 1911–12 – декан теол. ф-ту, 1922–23 – ректор, 1923–24 – проректор. Осн. напрям наук. дослідж. – морал. тео­логія. Ред. місячника «Adoracja» (1901–02).

Пр.: Moralność chrześcijańska a etyka najnowsza: Studium krytyczne. Lwów, 1901; Katechetyka w teorii i praktyce: Podręcznik dla katechetów w szkołach pospolitych ludowych. Lwów, 1902. Cz. 1; Lex dubia non obligat // Przegląd Teologiczny. 1924. № 5; O aktach moralnie dobrych // Там само. 1926. № 7; Akty moralnie dobre // Там само. 1929. № 10; Główne podstawy etyki. Odczytyz zakresu etyki ogólnej. Lwów, 1929. Cz. 1.

Д. А. Парубець


Покликання на статтю