Напруга електрична

НАПРУ́ГА ЕЛЕКТРИ́ЧНА — пере­міще­н­ня одиничного позитивного електричного заряду ділянкою кола. У потенціал. електр. полі така робота не залежить від шляху, яким пере­міщується заряд, у цьому випадку Н. е. між двома точками дорівнює різниці потенціалів між ними. ЇЇ ви­значає інтеграл напруженості ефектив. електр. поля (разом із сторон. полями) вздовж за­даного контура, що зʼ­єд­нує дві точки (1, 2) кола: U = ʃ₁²E_ldl, де dl — елементарне пере­міще­н­ня вздовж контура, E_l — проекція напруженості електр. поля на dl. Н. е. на затискачах джерела струму вимірюють роботою електр. струму з пере­міще­н­ня одинич. додат. заряду вздовж шляху, що лежить ззовні джерела; в цьому випадку її називають паді­н­ням напруги на зовн. колі. Н. е. на затискачах джерела струму менша за електрорушійну силу (ерс) цього джерела на величину паді­н­ня напруги всередині нього і ви­значається законом Ома: U = x — Ir, де I — сила струму, r — внутр. опір джерела, R — електр. опір зовн. ділянки кола, а x — його електрорушійна сила. При ро­зі­мкненому колі (I = 0) напруга на затискачах джерела дорівнює його ерс. У випадку змін. струму роз­різняють мит­тєве значе­н­ня Н. е. і діюче (ефективне) — середнє квадратичне за період. Діюче значе­н­ня Н. е. виражається через амплітудне U_max через вираз U_åô = U_max / √2. Н. е. вимірюють у вольтах (1 В = 1 Дж/А·с).

Завантажити статтю