Направник Едуард Францович — Енциклопедія Сучасної України

Направник Едуард Францович

НАПРА́ВНИК Едуард Францович (24. 08. 1839, м. Бишть, нині Чехія – 10(23). 11. 1916, Петроград, нині С.-Пе­тер­бург) – диригент, композитор, музично-громадський діяч. Від 1861 мешкав у С.-Пе­тербурзі: капельмейстер оркестру князя М. Юсупова, від 1863 – пом. капельмейстера, від 1867 – 2-й, від 1869 – 1-й капельмейстер (гол. диригент) Маріїн. театру. Диригував прем’єрами опер: «Вільям Раткліф» (1869), «Анджело» (1876), «Сарацин» (1899) Ц. Кюї, «Ворожа сила» (1871), «Псковитянка» (1873), «Майська ніч» (1880), «Снігуронька» (1882), «Ніч перед Різдвом» (1895) М. Римського-Корсакова, «Опричник» (1874), «Орлеанська діва» (1881), «Пікова дама» (1890), «Іоланта» (1892) П. Чайковського, «Демон» А. Рубінштейна (1875) та ін. Під його кер-вом відновлено оперу «Руслан і Людмила» М. Глінки (1871). Поставив тетралогію «Перстень нібелунґа» Р. Ваґнера (1900–05) та ін. Виступав і як симф. диригент. 1869–81 – кер. симф. концертів РМТ. Періодично працював з оркестром Одес. опер. театру. 1893–94 був присутнім на публ. іспитах учнів муз. класів при Одес. відділ. РМТ. Підтримував дружні стосунки з Ф. Блуменфельдом, М. Климовим (на його запрошення Н. виступав із концертами в Одесі) та ін. представниками укр. муз. культури. 1907 обраний почес. чл. Катеринодар. (нині Краснодар, РФ) відділ. РМТ на Кубані. Серед найвідоміших творів – опера «Дубровський» (1894). У твор. доробку, зокрема, – «Малоросійський козачок» (виконаний 31 січня 1876 у Києві), «Навгороді коло броду» для мішаного хору а капела (сл. Т. Шевченка у рос. перекл. М. Гербеля).

Тв.: опери – «Нижегородці» (1868), «Франческа да Ріміні» (1902); для симф. оркестру – 4 симф. (1866–79), «Урочиста увертюра» (1866), 2 поеми (1874, 1881), Сюїта (1890); для фортепіано з оркестром – Симф. концерт (1877), Фантазія на рос. теми (1882); для скрипки з оркестром – Фантазія на рос. теми (1879), Сюїта (1896); камерно-інструм. ансамблі – 2 Фортепіан. тріо (1876, 1897), 3 Струн. квартети (1873, 1878, 1898), Фортепіан. квартет (1882), Струн. квінтет (1874); для фортепіано – п’єси; для скрипки і фортепіано – Соната (1891); романси, балади.

Літ.: Веймарн П. Эдуард Францевич Направник. С.-Пе­тербург, 1888; Финдейзен Н. Эдуард Францевич Направник. С.-Пе­тербург, 1898; Энгель Р. 25-летие Одесского отделения ИРМО // РМГ. 1912. № 27–28; Вальтер В. Эдуард Францевич Направник. С.-Пе­тербург, 1914; Штерн Л. Э. Ф. Направник // Южный муз. вест. 1917. № 1; Направник Эдуард: Автобиогр., твор. мат., док., письма. Ленинград, 1959; J. Schánilec. Za slávou. Praha, 1961; Калашник П. З оцінкою «відмінно» [Опера Е. Направника «Дубровський» в оперній студії Харків. ун-ту мист-в ім. І. Котляревського] // КіЖ. 1980, 22 черв.; Михеева Л. Э. Ф. Направник. Москва, 1985; Направник В. Э. Ф. Направник и его современники. Ленинград, 1991.

Н. О. Костюк

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Н. О. Костюк . Направник Едуард Францович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71282 (дата звернення: 24.09.2021)