Нападівка — Енциклопедія Сучасної України

Нападівка

НАПА́ДІВКА – село Липовецького району Він­ницької області. Нападів. сільс. раді підпорядк. с. Вікентіївка (до 1946 – Вінцентівка). Н. знаходиться на однойм. малій річці (притока Собу, бас. Південного Бугу), за 50 км від обл. центру та 10 км від райцентру. Пл. 4,4 км2. За переписом насел. 2001, проживали 772 особи; станом на 2019 – 672 особи; переважно українці. Тут досліджено поселення черняхів. і білогрудів. культур. Н. вперше згадується у писем. джерелах на поч. 18 ст. Тривалий час навколишні землі належали князям Острозьким, Сангушкам, Заславським і Любомирським. 1740 зведено дерев'яну Покров. церкву (не збереглася; нині функціонує однойм. парафія). Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. 1796–1923 – село Липовец. пов.; 1796–1925 – Київ. губ. У 2-й пол. 18 ст. власником Н. став польс. військ.-цивіл. комісар і королів. шамбелян В. Пшилуський, який спорудив невеликий (т. зв. жовтий) палац. На поч. 19 ст. його син Я. Пшилуський значно розширив родин. маєток. 1820 звів у стилі зрілого класицизму великий палац, що став головним, а жовтий палац почали використовувати як флігель. 1853 нападів. садибу успадкував Ю. Струтинський. Пізніше село купив підполковник М. Протопопов. 1883–1915 після одруження з його дочкою у Н. жив, вивчав побут, фольклор данський літературознавець, письменник, перекладач Т.-Н. Ланґе. 1885 у селі мешкали 1399, 1897 – 1845 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 – у складі Бердичів., 1925–30 – Вінн. округ; від 1923 – Липовец. р-ну; від 1932 – Вінн. обл. 1923 у Н. проживали 2203 особи. Жит. чинили опір насильниц. колективізації. Вони потерпали від голодомору 1932–33 (померли понад 300 осіб), зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули понад 120 воїнів-земляків. У брат. могилах поховано кілька сотень воїнів, які були вбиті під час визволення села. 1963 палац. комплексу (у напівзруйнов. стані, окрім гол. і жовтого палаців, збереглися в'їзна брама, округлий басейн, частина парку з рідкіс. насадженнями 18–19 ст.) надано статус пам'ятки арх-ри УРСР (нині нац. значення). У Н. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. За межами села здобув популярність жін. хор «Нападівчанка».

Літ.: Піорковскій А. В. Село Нападовка 31 декабря 1858 // Кіев. губерн. вѣдо­мости. 1859. № 9; Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіев­ской губерніи. К., 1864; Біла Церква, 2005; Томілович Л. Історичні садиби Він­ницької області. К.; Чг., 2011; Сегеда С. Палац Ланге – гордість і біль Нападівки // Вінниччина. 2011, 3 серп.; Смоляк В., Хороша І. Дослідження пам'ятки архітектури кінця XVIII – початку XIX ст. – палацу Тора Ланге в селі Нападівка, Липовецького району, Вінницької області // Сучасні пробл. арх-ри та містобудування. 2015. Вип. 40.

О. І. Кривошея, В. Я. Щербанюк

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. І. Кривошея, В. Я. Щербанюк . Нападівка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71300 (дата звернення: 25.10.2021)