Народний дім — Енциклопедія Сучасної України

Народний дім

НАРО́ДНИЙ ДІМ – культурно-освітній заклад на зразок клубу, створений громадськими організаціями чи земствами для здійснення просвітницької роботи. Були поширені в Європі: найдавніший, під назвою «Читаліште», засн. 1856 у Болгарії. В Італії вони мали назву «Casa del Popolo» (перший засн. 1893), Бе­ль­гії, Франції, Швейцарії – «Maison du people», Німеччині – «Volkhaus», Нідерландах – «Volkshuis». На укр. землях Н. д. став осередком формування на демократ. засадах громад.-політ. і культ.-осв. життя, що відповідало прогресив. тенденціям культур. поступу в 2-й пол. 19 ст. і тодіш. європ. культур. практиці. В умовах тогочас. бездержавності в ньому відбувалися найважливіші події нац.-культур. життя міст, м-чок, усього краю. При Н. д. діяли б-ки, читальні, книгарні, лекц. і театр. зали, укр. культ.-осв. т-ва, працювали численні курси й гуртки, зокрема муз.-театр. і муз.-­хорові. Найстаріший Н. д. засн. 1849 у Львові, загалом у Сх. Галичині до 1-ї світ. вій­ни збудовано понад 500 Н. д. Наприкінці 19 – на поч. 20 ст., особливо після вій­ни, муз.-концертне життя отримало дедалі більший розмах і відповід. сусп.-­культур. резонанс. У Н. д. у Львові відбувалися виступи хор. колективів, оркестрів, музикантів-­солістів; прем’єри нових творів львів. композиторів; щорічні свят­кування шевченків. (вечорниці), а також ін. ювілей. дат; ушанування пам’яті видат. українців і різних подій у духов. і світському культур. житті краю. Так, 1888 тут урочисто відзначено 50-річчя виходу в світ «Русалки Дністрової» М. Шаш­кевича, 1895 проведено прощал. концерт С. Крушельницької перед її від’їздом до Італії, 1926 – хор. концерт з нагоди 25-річчя перебування на митрополичому престолі у Львові Андрея Шептицького (хор Львів. «Боян» під кер-вом С. Людкевича виконав два 8-голосі концерти Д. Борт­нянського). 1912 до роковин М. Ли­сенка муз. т-во його імені провело в Н. д. академію пам’яті композитора (хори Львів. «Боян» і «Бандурист» уперше виконали його твір «Камо піду од лиця твоєго, Господи»). На сцені Н. д. розпочалася муз. кар’єра С. Людкевича (1-й виступ – 1898), відбулися сольні концерти М. Менцин­ського (1902), Л. Колесси (1926). У зв’язку з оголошенням 1 грудня 1900 укр. студентами Львів. ун-ту сецесії, академ. громада влаштувала у великому залі Н. д. прощал. вечір-концерт за присутності І. Франка, М. Грушевського, К. Студинського, С. Дністрянської та ін.

У малих містах Сх. Галичини Н. д. ставали центрами нац.-культур. життя, зокрема в м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.) 1880 Перше руське літ.-драм. т-во звернулося до громадськості із закликом збирати пожертви на буд-во Н. д. (ініціатор і організатор – о. Й. Кобринський, відкрито 1906). Невдовзі в Коломий. Н. д. розгорнулося потужне громад., політ. і культурне життя Покуття: працювали т-ва «Рідна школа», «Родина», «Просвіта», «Боян»; у театр. залі проводили різні муз. заходи, вечори, вечорниці тощо. 1908 відбулася зустріч із М. Лисенком. Виступала С. Крушельницька, неодноразово бували О. Кобилянська й В. Стефаник. 1921 у Н. д. відкрито Муз. школу, що стала філією Вищого муз. ін-ту ім. М. Лисенка. У м. Броди (нині Львів. обл.) 1899 засн. Літ.-­драм. т-во «Руський театр», на виручку від аматор. вистав і концертів якого планували зібрати кошти для спорудження Н. д. До відкриття 1901 Н. д. у м. Стрий (ни­ні Львів. обл.) О. Нижанківський написав кантату «Витайте нам, гості» в супроводі фортепіано (сл. о. О. Бобикевича) й виконав із чол. складом хору Стрий. «Бо­ян» (у святк. концерті взяв участь О. Ми­шуга). Окрім вистав місц. те­атр. колективу під кер-вом О. Нижанківського, до Стрия часто приїздили укр. театр. трупи зі Львова, Коломиї, м. Бережани (нині Терноп. обл.); 1905 виступала трупа М. Садовського з М. Заньковецькою; 1913 до 40-річчя літ. дія­льності І. Франка влаштовано концерт Стрий. «Бояна» (ювіляр прочитав «Пролог» до своєї поеми «Мойсей»); 1914 відзначено 100-­річчя від дня народж. Т. Шевченка й 50-річчя галиц. театру під кер-вом Леся Курбаса; 1919 за часів ЗУНР у Н. д. львів. Новий театр під кер-вом К. Рубчакової дав виставу для січових стрільців і вояків УГА, на якій були присутні Президент ЗУНР Є. Петрушевич і Гол. Отаман УНР С. Петлюра. У тому ж році там виступила Укр. респ. капела під кер-вом О. Кошиця. 1904 на громад. кошти з ініціативи Т. Кормоша споруджено укр. Н. д. у м. Перемишль (нині Польща). Після 1-ї світ. вій­ни там розміщено театр. т-во «Українсь­ка бесіда», Т-во наук. викладів ім. П. Могили, місц. філію т-ва «Просвіта». 1909 із великим концертом виступив М. Менцинський, 1925 – Укр. наддніпрян. хор під кер-вом Д. Котка; 1933 громадськість Перемишля влаштувала святк. заходи з нагоди 40-річчя муз. діяльності О. Ціпановської.

На Буковині Н. д. виникли в 2-й пол. 19 ст. У Чернівцях рішення про заснування ухвалено 1875 на зібранні т-ва «Руська бесіда». 1881 обрано ком-т із розроблення статуту т-ва «Народний дім» (очолили І. Окуневський та І. Вин­ницький), 1884 його затвердила крайова влада. Перший голова т-ва – Є. Пігуляк, 1886–87 – С. Во­робкевич. Згідно зі статутом гол. метою визначено «підпирати й боронити матеріальні і моральні інтереси русинів на Буковині», зокрема заснувати бурсу для бідних учнів-русинів (українців) і виплачувати стипендії. План буд-ва Н. д. передбачав спорудження театр. зали, читальні, розміщення в ньому буковин.-руських т-в. 1888 т-во разом із редакцією часопису «Буковина» (ред. Ю. Федькович) розташувалося у влас. приміщенні. Відтоді в Н. д. почали регулярно проводити урочисті муз.-літ. вечори на честь видат. представників укр. культури – Т. Шевченка, М. Шашкевича, Ю. Федьковича, С. Воробкевича, І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської. У театр. залі Н. д. ставили аматор. вистави, проводили концерти Буковин. «Бояну» (від 1920 – «Буковин­ський кобзар»), співац. т-ва «Русь­кий міщанський хор». За прикладом галичан традиц. у Буковині стало відзначення шевченків. роковин і ювілей. дат, зокрема 1901 Буковин. «Боян» влаштував концерт до 40-річчя від дня смерті Т. Шевченка (співали укр. нар. пісні в обробці Ф. Колесси та в аранжуванні М. Кумановського). 1903 відбувся великий концерт пам’яті С. Воробкевича, на якому виконано хор. твори композитора (диригенти А. Коллер і М. Левицький). 1903 Чернівці відвідав М. Лисенко. З нагоди 35-річчя його твор. діяльності у Н. д. проведено святк. урочистості й великий концерт за участі Буковин. «Бояна» (диригент М. Левицький). До програми святк. концерту ввійшли твори М. Лисенка та галиц. і буковин. композиторів. 1907 із лекцією-концертом про бандуру, укр. кобзарів і кобзарство тут виступив Г. Хоткевич. 1911 за актив. участі т-ва «Руський міщанський хор» у Чернівцях відзначено 100-річчя від дня народж. М. Шашкевича й Т. Шевченка, 1922 відбувся муз.-декла­матор. концерт до 35-річчя твор. діяльності О. Кобилянської. 1932 у Н. д. відкрито театр. зал, що започаткувало нову сторінку в громад.-культур. житті Буковини. Там постійно виступав Укр. театр Чернівців і театр. студія т-ва «Буковинський кобзар». У Чернівцях також діяли євр., польс., нім. і румун. Н. д. У залі нім. Н. д. 1912 відбувся концерт М. Менцинського (на той час – соліст Кельн. опери), який виконав арії з опер Дж. Верді, Р. Ваґнера, а також твори М. Лисенка (зокрема «Гетьмани», «Минають дні») та нім. нар. пісні. 1905 у приміщенні Н. д. у Чернівцях відкрито Муз. школу ім. М. Лисенка (ініціатор і дир. – М. Левицький), де функціонувала б-ка з найповнішим у Австро-Угорщині комплектом муз. творів М. Лисенка (проіснувала до 1916). Напередодні 1-ї світ. вій­ни майже всі укр. т-ва Сх. Галичини й Буковини розміщувалися в будівлях Н. д. У 1920-х рр. Н. д. виникли і на Закарпатті. Зі встановленням у Зх. Україні рад. влади 1939 Н. д. було закрито, частково їхні функції перебрали будинки культури.

Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. зав­дяки зусиллям громад., земських та ін. культ.-осв. орг-цій Н. д. з’я­вилися й на укр. землях у складі Рос. імперії: у м. Ніжин (нині Черніг. обл.), Одесі (обидва – 1893), Ки­є­ві (1900), Харкові (1903), а також Житомирі, Полтаві, м. Єлисаветград (нині Кропивницький), Прилуки (нині Черніг. обл.) тощо. При Ніжин. Н. д. (під назвою «Народні зібрання») діяли б-ка-читальня, театр. трупа, недільна школа, нар. хор. 1899 виступали М. Кропивницький, М. Садовський, М. Зань­ко­вецька, І. Карпенко-Карий. Муз.-­культур. роботою опікувався культ.-­осв. і громад. діяч Ф. Проценко – організатор і багатоліт. кер. нар. хору (1893–1919). До його репертуару входили нар. пісні, муз. твори укр. композиторів-класиків і тогочас. авторів. За рад. влади на базі ніжин. Нар. хору 1927 організовано Ніжин. хор. капелу, що проіснувала до 1930. На Київщині ідея створення Н. д. і аудиторій, де могли навч. та реалізувати свої культурні потреби широкі верстви міського й сільс. насел., належала громад. об’єднанням: Київ. т-ву сприяння початк. освіті, Т-ву поширення в народі грамотності (обидва – засн. 1882), Т-ву піклування про нар. тверезість (1896). Так, 1895 за їхнім клопотанням було споруджено будинок, де розмістилася т. зв. Нар. аудиторія. При ньому почало діяти Т-во сприяння нар. освіті, що влаштовувало щонедільні нар. читання, проводило популярні лекції та концерти тощо. Активну участь у цих заходах брав М. Лисенко, Я. Яци­невич, Л. Старицька-Черняхівсь­ка, Ф. Блуменфельд, О. Мишуга та ін. Подібні заг.-доступні осередки культур. життя створ. у багатьох містах, зокрема 1900 у с-щі Ка­м’янське (нині місто Дніпроп. обл.) також діяла Нар. аудиторія з доб­ре облаштованим залом зі сценою. Там відбувалися муз. гастролі, влаштовували вистави театр. гуртки, що об’єднували робітників і місц. інтелігенцію. 1907 до рос. і польс. театр. гуртків долучився також український. У Києві завдяки діяльності згаданих т-в збудовано Лук’янів. і Троїц. Н. д. При них діяли б-ки-читальні, безкоштовні курси писемності; видавали наук.-популярну й масову художню літ-ру. Через залучення нар. мас до освіти й культури демократично налаштована частина сусп-ва намагалася боротися проти поширеного в тодіш. сусп-ві алкоголізму, низького рівня культури, занепаду морал. засад населення. Лук’янів. Н. д. засн. 1897 Пд.-зх. відділом Т-ва тверезості з ініціативи викл. Ун-ту св. Володимира. Його відкриття відбулося 1902 в новому приміщенні для театр. вистав і концертів із концерт. залом на 600 місць. Після 1905 виникли сприятливіші умови для розвитку укр. культури, що дозволило активізувати працю укр. муз. діячів – М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, М. Леонтовича. Так, із Лу­к’я­нів. Н. д. активно співпрацювала Муз.-драм. школа М. Лисенка, зокрема відділ укр. драми на чолі з М. Старицькою, що мав укр. театр. репертуар, популяризував його серед київ. громади й здобував необхід. профес. досвід. К. Стеценко організував Нар. хор і 1905–06 активно з ним концертував, зокрема влаштував виставу пам’яті Т. Шевченка, концерт за участі хору й бандуриста Т. Пархоменка та здійснив концертне виконання 1-ї дії своєї опери «Полонянка». 1917 Н. д. передано Укр. робітн. клубові, де певний час виступав Молодий театр Леся Курбаса, від 1919 діяв самодіял. театр, від 1920 – Клуб трамвайників, згодом – Будинок культури Київ. трамвайно-тролейбус. управління. Троїц. Н. д. споруджено 1901–02 на благодійні кош­ти київ. громади. Т-во поширення в народі писемності здавало в орен­ду залу для різних театр. труп. 1907–17 там діяв 1-й укр. профес. стаціонар. театр на чолі з М. Садовським (до театр. трупи входили М. Старицький, П. Саксаганський, І. Мар’яненко, М. Заньковецька та ін.). Крім вистав І. Кар­пенка-Карого, М. Кропивницького, М. Старицького та ін., М. Са­дов­ський інсценізував твори рос. кла­сиків і зарубіж. авторів, а також увів до репертуару оперні постановки у влас. перекладі укр. мовою, зокрема «Продану наречену» Б. Сметани, «Гальку» С. Монюшка та «Сільську честь» П. Масканьї. В основі репертуару – опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Катерина» М. Аркаса, «Чорноморці», «Утоп­ле­на», «Енеїда», «Різдвяна ніч» М. Ли­сенка та ін. Серед виконавців сопранових опер. партій Наталки Пол­тавки, Гальки, Сантуцци, Ок­са­ни, Маженки вирізнялася О. Пет­ляш, на сцені цього театру розпочала свою кар’єру М. Литвиненко-­Вольгемут, у кількох опер. виставах співав М. Микиша. До 1912 оркестр очолював Ґ. Єлінек, згодом – О. Кошиць; спочатку співаком, а пізніше хормейстером і постановником нар. танців був В. Вер­ховинець; автором декорацій до вистав – І. Бурячок. 1904 у театрі Троїц. Н. д. проведено ювілей. концерт до 35-річчя твор. діяльності М. Лисенка, 1918 – концерт із творів К. Стеценка у виконанні Першого нац. хору під кер-вом О. Приходька. У вересні 1917 у Троїц. Н. д. відкрито Укр. нац. театр (відомий також як Нац. зразк. театр) на чолі з І. Мар’я­нен­ком і М. Вороним. Від 1918 – Держ. нар. театр, від 1919 – Укр. нар. театр, згодом – Нар. театр, яким керував П. Саксаганський за актив. участі М. Заньковецької (1922 відзначено 40-річчя її твор. діяльності). Після того там недов­го існували Держ. драм. нар. театр Губполітпросвіти, від поч. 1923 – Театр ім. М. Заньковецької. 1934 у Троїц. домі відкрито стаціонар. Держ. театр муз. комедії, що ставив класичні оперети (від 1966 – Київ. держ. театр оперети, від 2004 – академ., від 2009 – Київ. нац. ака­дем. театр оперети).

На поч. 20 ст. значну культ.-осв. роботу здійснювала одна з найдавніших орг-цій – Т-во поширен­ня в народі грамотності (засн. 1869 у Харкові). Завдяки його зусиллям на Слобожанщині почали створювати Н. д., зокрема 1903 – у Харкові. Т-во мало філії в Сумах, м. Сло­в’янськ (нині Донец. обл.), Вовчанськ, Богодухів (нині обидва – Харків. обл.), Старобільськ (нині Луган. обл.). Незважаючи на певну регламентацію діяльності т-ва (а отже, й Н. д.) щодо укр. ініціатив, його чл. (Х. Алчевська, Г. Хоткевич та ін.) вели активну просвітн. діяль­ність серед мешканців Харкова. У Н. д. були книгарня, б-ка, велика сцена з належ. освітленням для театр. вистав. При ньому діяв аматор. театр. гурток робітників паровозобуд. з-ду на чолі з Г. Хоткевичем, під кер-вом якого упродовж 9-ти місяців 1903 поставлено 19 вистав, серед них – «Бурлаки», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Розумний дурень» І. Карпенка-Карого; «Чмир», «Наймичка», «Олеся», «Дві сім’ї» М. Кропивницького та ін. В умовах русифікації така діяльність була обмеженою й нетривалою, але мала позитивні наслідки. Наступні численні аматор. колективи, що працювали на сцені Н. д. Харкова, хоча й зіштовхувалися з труднощами й обмеженнями щодо театр. репертуару, все ж 1903–13 поставили понад 200 п’єс укр. драматургів. При Н. д. діяла «комісія нар. читань», яка проводила заг.-доступні читання творів укр. красного письменства – з нагоди 50-х роковин Т. Шевченка (1911) прочитано поеми «Катерина» й «Наймичка», виконано пісні бандуристами. Крім того, відбувалися муз.-літ. вечори, на яких виконували укр. нар. пісні й твори укр. композиторів. З метою поширення муз. грамоти 1916–17 діяли Курси співац. грамоти й хор. співу, де викладали теорію та історію музики, основи методики навч. співу, студіювали й практично засвоювали церк. і світську музику, навчали гри на муз. інструментах (працювали В. Ступницький, П. Кравцов, С. Богатирьов, С. Дрімцов, О. Городцов та ін.). 1920 Н. д. припинив свою діяльність, у рад. часи у його будівлі розташовувався Палац культури Харків. електромех. з-ду. Культурниц. діяльність українців-емігрантів за кордоном – у Канаді, США, Австралії – також розпочи­на­лася і розгорталася у рамках Н. д. За структурою, способом орг-ції та здійснення культ.-осв. роботи вони дублювали подібні установи Зх. України до 1939. У повоєн. пе­ріод цей процес у середовищі укр. діаспори значно активізувався: гро­мади намагалися придбати або збудувати власні приміщення, де споруджували сцени для проведення концертів і театр. вистав, працювали хори, інструментал. ан­самблі, танц. і театр. гуртки, ор­ганізовували виставки, діяли суботні школи. На сучас. етапі в умо­вах деукраїнізації за кордоном і підсилення глобалізац. процесів у світі Н. д. втратили ознаки культур. центрів і перетворилися здебільшого на розважал. товариські клуби. Натомість на тер. Зх. Украї­ни актив. процес нац.-культур. і сусп.-політ. відродження, що роз­почався на поч. 1991, засвідчив актуальність тих форм сусп. життя, що асоціювалися з функціонуван­ням Н. д., і тим приміщенням, які до 1939 належали Н. д., було справедливо повернуто первіс. гро­мад.-­культур. статус.

Літ.: Левицький І. Бібліотека «Дому Народного» у Львові // Зоря. 1880. № 13; Закладини «Народного Дому» (згадка з року 1851) // Там само. 1880. № 17; Барвінський О. Спомини з мого житя. Ч. 2. Л., 1913; Десятилѣтіе Народнаго дома Харьковскаго общества грамотности 1903–1913. Х., 1913; Домет [Садовський В.]. Ювилейна Академія в честь Митрополита Андрея // Нива. 1926. Ч. 2; Ілюстрована хроніка товариства «Український Народний Дім» у Чернівцях 1884–1934. Чц., 1934; Садовський М. Мої театральні згадки. К., 1956; М. В. Лисенко у спогадах сучасників. К., 1968; Добржанський О. Українські культурні товариства на Буковині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття // Україна ХХ століття: культура, ідеологія, політика. К., 1996. Вип. 2; Коломієць Т. Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869–1920 рр.). Х., 1998; Кротюк О. 100-річчя Народного Дому в Коломиї // НТЕ. 1998. № 5–6; Орлевич І. Боротьба між українофілами та русофілами за «Народний дім» у Львові // Вісн. Львів. ун-ту. 2007. Вип. 7; Її ж. Товариство «Народний дім» у Львові в 1914–1921 роках // Україна: культура, спадщина, національ­на свідомість, державність. Л., 2008. Вип. 16.

О. В. Шевчук

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. В. Шевчук . Народний дім // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71313 (дата звернення: 16.10.2021)