Народний дім

НАРО́ДНИЙ ДІМ — культурно-освітній заклад на зразок клубу, створений громадськими організаціями чи земствами для здійсне­н­ня просвітницької роботи. Були поширені в Європі: найдавніший, під на­звою «Читаліште», засн. 1856 у Болгарії. В Італії вони мали назву «Casa del Popolo» (перший засн. 1893), Бе­ль­гії, Франції, Швейцарії — «Maison du people», Німеч­чині — «Volkhaus», Нідерландах — «Volkshuis». На укр. землях Н. д. став осередком формува­н­ня на демократ. засадах громад.-політ. і культ.-осв. життя, що від­повід­ало про­гресив. тенденціям культур. по­ступу в 2-й пол. 19 ст. і тодіш. європ. культур. практиці. В умовах тогочас. без­державності в ньому від­бувалися найважливіші події нац.-культур. життя міст, м-чок, усього краю. При Н. д. діяли б-ки, читальні, книгарні, лекц. і театр. зали, укр. культ.-осв. товариства, працювали числен­ні курси й гуртки, зокрема муз.-театр. і муз.-­хорові. Най­старіший Н. д. засн. 1849 у Львові, загалом у Сх. Галичині до 1-ї світової вій­ни збудовано понад 500 Н. д. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст., особливо після вій­ни, муз.-концертне життя отримало дедалі більший роз­мах і від­повід. су­спільно-­культур. резонанс. У Н. д. у Львові від­бувалися ви­ступи хор. колективів, оркестрів, музикантів-­солістів; премʼєри нових творів львів. композиторів; щорічні свят­кува­н­ня шевченків. (вечорниці), а також ін. ювілей. дат; ушанува­н­ня памʼяті видат. українців і різних подій у духов. і світському культур. житті краю. Так, 1888 тут урочисто від­значено 50-річчя виходу в світ «Русалки Дністрової» М. Шаш­кевича, 1895 проведено прощал. концерт С. Крушельницької перед її від­ʼ­їздом до Італії, 1926 — хор. концерт з нагоди 25-річчя пере­бува­н­ня на митрополичому престолі у Львові Андрея Шептицького (хор Львів. «Боян» під керівництвом С. Людкевича виконав два 8-голосі концерти Д. Борт­нянського). 1912 до роковин М. Ли­сенка муз. товариство його імені провело в Н. д. академію памʼяті композитора (хори Львів. «Боян» і «Бандурист» уперше виконали його твір «Камо піду од лиця твоєго, Господи»). На сцені Н. д. роз­почалася муз. карʼєра С. Людкевича (1-й ви­ступ — 1898), від­булися сольні концерти М. Менцин­ського (1902), Л. Колес­си (1926). У звʼязку з оголоше­н­ням 1 грудня 1900 укр. студентами Львів. університету сецесії, академ. громада влаштувала у великому залі Н. д. прощал. вечір-концерт за присутності І. Франка, М. Грушевського, К. Студинського, С. Дністрянської та ін.

У малих містах Сх. Галичини Н. д. ставали центрами нац.-культур. життя, зокрема в м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.) 1880 Перше руське літ.-драм. товариство звернулося до громадськості із закликом збирати пожертви на будівництво Н. д. (ініціатор і організатор — о. Й. Кобринський, від­крито 1906). Не­вдовзі в Коломий. Н. д. роз­горнулося потужне громад., політ. і культурне життя Поку­т­тя: працювали товариства «Рідна школа», «Родина», «Просвіта», «Боян»; у театр. залі проводили різні муз. заходи, вечори, вечорниці тощо. 1908 від­булася зу­стріч із М. Лисенком. Ви­ступала С. Крушельницька, неодноразово бували О. Кобилянська й В. Стефаник. 1921 у Н. д. від­крито Муз. школу, що стала філією Вищого муз. ін­ституту ім. М. Лисенка. У м. Броди (нині Львів. обл.) 1899 засн. Літ.-­драм. товариство «Руський театр», на виручку від аматор. ви­став і концертів якого планували зі­брати кошти для спорудже­н­ня Н. д. До від­кри­т­тя 1901 Н. д. у м. Стрий (ни­ні Львів. обл.) О. Нижанківський написав кантату «Витайте нам, гості» в су­проводі фортепіано (сл. о. О. Бобикевича) й виконав із чол. складом хору Стрий. «Бо­ян» (у святк. концерті взяв участь О. Ми­шуга). Окрім ви­став місц. те­атр. колективу під керівництвом О. Нижанківського, до Стрия часто при­їздили укр. театр. трупи зі Львова, Коломиї, м. Бережани (нині Терноп. обл.); 1905 ви­ступала трупа М. Садовського з М. Заньковецькою; 1913 до 40-річчя літ. дія­льності І. Франка влаштовано концерт Стрий. «Бояна» (ювіляр прочитав «Пролог» до своєї поеми «Мойсей»); 1914 від­значено 100-­річ­чя від дня народж. Т. Шевченка й 50-річчя галиц. театру під керівництвом Леся Курбаса; 1919 за часів ЗУНР у Н. д. львів. Новий театр під керівництвом К. Рубчакової дав ви­ставу для січових стрільців і вояків УГА, на якій були присутні Президент ЗУНР Є. Петрушевич і Гол. Отаман УНР С. Петлюра. У тому ж році там ви­ступила Укр. респ. капела під керівництвом О. Кошиця. 1904 на громад. кошти з ініціативи Т. Кормоша споруджено укр. Н. д. у м. Пере­мишль (нині Польща). Після 1-ї світової вій­ни там роз­міщено театр. товариство «Українсь­ка бесіда», Товариство наук. викладів ім. П. Могили, місц. філію товариства «Просвіта». 1909 із великим концертом ви­ступив М. Менцинський, 1925 — Укр. над­дні­прян. хор під керівництвом Д. Котка; 1933 громадськість Пере­мишля влаштувала святк. заходи з нагоди 40-річчя муз. діяльності О. Ціпановської.

На Буковині Н. д. виникли в 2-й пол. 19 ст. У Чернівцях ріше­н­ня про заснува­н­ня ухвалено 1875 на зі­бран­ні товариства «Руська бесіда». 1881 обрано комітет із роз­робле­н­ня статуту товариства «Народний дім» (очолили І. Окуневський та І. Вин­ницький), 1884 його затвердила кра­йова влада. Перший голова товариства — Є. Пігуляк, 1886–87 — С. Во­робкевич. Згідно зі статутом гол. метою ви­значено «під­пирати й боронити матеріальні і моральні інтереси русинів на Буковині», зокрема заснувати бурсу для бідних учнів-русинів (українців) і виплачувати стипендії. План будівництва Н. д. перед­бачав спорудже­н­ня театр. зали, читальні, роз­міще­н­ня в ньому буковин.-руських т-в. 1888 товариство разом із редакцією часопису «Буковина» (ред. Ю. Федькович) роз­ташувалося у влас. приміщен­ні. Від­тоді в Н. д. почали регулярно проводити урочисті муз.-літ. вечори на честь видат. пред­ставників укр. культури — Т. Шевченка, М. Шашкевича, Ю. Федьковича, С. Воробкевича, І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської. У театр. залі Н. д. ставили аматор. ви­стави, проводили концерти Буковин. «Бояну» (від 1920 — «Буковин­ський кобзар»), спів­ац. товариства «Русь­кий міщанський хор». За прикладом галичан традиц. у Буковині стало від­значе­н­ня шевченків. роковин і ювілей. дат, зокрема 1901 Буковин. «Боян» влаштував концерт до 40-річчя від дня смерті Т. Шевченка (спів­али українські народні пісні в обробці Ф. Колес­си та в аранжуван­ні М. Кумановського). 1903 від­бувся великий концерт памʼяті С. Воробкевича, на якому виконано хор. твори композитора (диригенти А. Кол­лер і М. Левицький). 1903 Чернівці від­відав М. Лисенко. З нагоди 35-річчя його твор. діяльності у Н. д. проведено святк. урочистості й великий концерт за участі Буковин. «Бояна» (диригент М. Левицький). До про­грами святк. концерту вві­йшли твори М. Лисенка та галиц. і буковин. композиторів. 1907 із лекцією-концертом про бандуру, укр. кобзарів і кобзарство тут ви­ступив Г. Хоткевич. 1911 за актив. участі товариства «Руський міщанський хор» у Чернівцях від­значено 100-річчя від дня народж. М. Шашкевича й Т. Шевченка, 1922 від­бувся муз.-декла­матор. концерт до 35-річчя твор. діяльності О. Кобилянської. 1932 у Н. д. від­крито театр. зал, що започаткувало нову сторінку в громад.-культур. житті Буковини. Там по­стійно ви­ступав Укр. театр Чернівців і театр. студія товариства «Буковинський кобзар». У Чернівцях також діяли євр., польс., нім. і румун. Н. д. У залі нім. Н. д. 1912 від­бувся концерт М. Менцинського (на той час — соліст Кельн. опери), який виконав арії з опер Дж. Верді, Р. Ваґнера, а також твори М. Лисенка (зокрема «Геть­мани», «Минають дні») та нім. нар. пісні. 1905 у приміщен­ні Н. д. у Чернівцях від­крито Муз. школу ім. М. Лисенка (ініціатор і дир. — М. Левицький), де функціонувала бібліотека з найповнішим у Австро-Угорщині комплектом муз. творів М. Лисенка (про­існувала до 1916). Напередодні 1-ї світової вій­ни майже всі укр. товариства Сх. Галичини й Буковини роз­міщувалися в будівлях Н. д. У 1920-х рр. Н. д. виникли і на Закарпат­ті. Зі встановле­н­ням у Зх. Україні рад. влади 1939 Н. д. було закрито, частково їхні функції пере­брали будинки культури.

На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. зав­дяки зуси­л­лям громад., земських та ін. культ.-осв. організацій Н. д. зʼя­вилися й на укр. землях у складі Рос. імперії: у м. Ніжин (нині Черніг. обл.), Одесі (обидва — 1893), Ки­є­ві (1900), Харкові (1903), а також Житомирі, Полтаві, м. Єлисавет­град (нині Кропивницький), Прилуки (нині Черніг. обл.) тощо. При Ніжин. Н. д. (під на­звою «Народні зі­бра­н­ня») діяли б-ка-читальня, театр. трупа, недільна школа, нар. хор. 1899 ви­ступали М. Кропивницький, М. Садовський, М. Зань­ко­вецька, І. Карпенко-Карий. Муз.-­культур. роботою опікувався культ.-­осв. і громад. діяч Ф. Проценко — організатор і багатоліт. кер. нар. хору (1893–1919). До його репертуару входили нар. пісні, муз. твори укр. композиторів-класиків і тогочас. авторів. За рад. влади на базі ніжин. Нар. хору 1927 організовано Ніжин. хор. капелу, що про­існувала до 1930. На Київщині ідея створе­н­ня Н. д. і аудиторій, де могли навч. та реалізувати свої культурні потреби широкі верстви міського й сільс. насел., належала громад. обʼ­єд­на­н­ням: Київ. товариству сприя­н­ня початк. освіті, Т-ву пошире­н­ня в народі грамотності (обидва — засн. 1882), Т-ву піклува­н­ня про нар. тверезість (1896). Так, 1895 за їхнім клопота­н­ням було споруджено будинок, де роз­містилася т. зв. Нар. аудиторія. При ньому почало діяти Товариство сприя­н­ня нар. освіті, що влаштовувало щонедільні нар. чита­н­ня, проводило популярні лекції та концерти тощо. Активну участь у цих заходах брав М. Лисенко, Я. Яци­невич, Л. Старицька-Черняхівсь­ка, Ф. Блуменфельд, О. Мишуга та ін. Подібні заг.-до­ступні осередки культур. життя створ. у багатьох містах, зокрема 1900 у с-щі Ка­мʼянське (нині місто Дні­проп. обл.) також діяла Нар. аудиторія з доб­ре облаштованим залом зі сценою. Там від­бувалися муз. гастролі, влаштовували ви­стави театр. гуртки, що обʼ­єд­нували робітників і місц. інтелігенцію. 1907 до рос. і польс. театр. гуртків долучився також український. У Києві завдяки діяльності зга­даних т-в збудовано Лукʼянів. і Троїц. Н. д. При них діяли б-ки-читальні, без­коштовні курси писемності; видавали наук.-популярну й масову художню літературу. Через залуче­н­ня нар. мас до освіти й культури демократично налаштована частина су­спільства намагалася боротися проти поширеного в тодіш. су­спільстві алкоголізму, низького рівня культури, занепаду морал. засад населе­н­ня. Лукʼянів. Н. д. засн. 1897 Пд.-зх. від­ділом Товариства тверезості з ініціативи викл. Університету св. Володимира. Його від­кри­т­тя від­булося 1902 в новому приміщен­ні для театр. ви­став і концертів із концерт. залом на 600 місць. Після 1905 виникли сприятливіші умови для роз­витку укр. культури, що до­зволило активізувати працю укр. муз. діячів — М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, М. Леонтовича. Так, із Лу­кʼя­нів. Н. д. активно спів­працювала Муз.-драм. школа М. Лисенка, зокрема від­діл укр. драми на чолі з М. Старицькою, що мав укр. театр. репертуар, популяризував його серед київ. громади й здобував необхід. профес. досвід. К. Стеценко організував Нар. хор і 1905–06 активно з ним концертував, зокрема влаштував ви­ставу памʼяті Т. Шевченка, концерт за участі хору й бандуриста Т. Пархоменка та здійснив концертне викона­н­ня 1-ї дії своєї опери «Полонянка». 1917 Н. д. пере­дано Укр. робітн. клубові, де певний час ви­ступав Молодий театр Леся Курбаса, від 1919 діяв самодіял. театр, від 1920 — Клуб трамвайників, згодом — Будинок культури Київ. трамвайно-тролейбус. управлі­н­ня. Троїц. Н. д. споруджено 1901–02 на благодійні кош­ти київ. громади. Товариство пошире­н­ня в народі писемності здавало в орен­ду залу для різних театр. труп. 1907–17 там діяв 1-й укр. профес. стаціонар. театр на чолі з М. Садовським (до театр. трупи входили М. Старицький, П. Саксаганський, І. Марʼяненко, М. Заньковецька та ін.). Крім ви­став І. Кар­пенка-Карого, М. Кропивницького, М. Старицького та ін., М. Са­дов­ський інсценізував твори рос. кла­сиків і зарубіж. авторів, а також увів до репертуару оперні по­становки у влас. пере­кладі українською мовою, зокрема «Про­дану наречену» Б. Сметани, «Гальку» С. Монюшка та «Сільську честь» П. Масканьї. В основі репертуару — опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Катерина» М. Аркаса, «Чорноморці», «Утоп­ле­на», «Енеїда», «Різдвяна ніч» М. Ли­сенка та ін. Серед виконавців сопранових опер. партій Наталки Пол­тавки, Гальки, Сантуц­ци, Ок­са­ни, Маженки вирізнялася О. Пет­ляш, на сцені цього театру роз­почала свою карʼєру М. Литвиненко-­Вольгемут, у кількох опер. ви­ставах спів­ав М. Микиша. До 1912 оркестр очолював Ґ. Єлінек, згодом — О. Кошиць; спочатку спів­аком, а пізніше хор­мейстером і по­становником нар. танців був В. Вер­ховинець; автором декорацій до ви­став — І. Бурячок. 1904 у театрі Троїц. Н. д. проведено ювілей. концерт до 35-річчя твор. діяльності М. Лисенка, 1918 — концерт із творів К. Стеценка у виконан­ні Першого нац. хору під керівництвом О. Приходька. У вересні 1917 у Троїц. Н. д. від­крито Укр. нац. театр (ві­домий також як Нац. зразк. театр) на чолі з І. Марʼя­нен­ком і М. Вороним. Від 1918 — Держ. нар. театр, від 1919 — Укр. нар. театр, згодом — Нар. театр, яким керував П. Саксаганський за актив. участі М. Заньковецької (1922 від­значено 40-річчя її твор. діяльності). Після того там недов­го існували Держ. драм. нар. театр Губполіт­просвіти, від поч. 1923 — Театр ім. М. Заньковецької. 1934 у Троїц. домі від­крито стаціонар. Держ. театр муз. комедії, що ставив класичні оперети (від 1966 — Київ. держ. театр оперети, від 2004 — академ., від 2009 — Київ. нац. ака­дем. театр оперети).

На поч. 20 ст. значну культ.-осв. роботу здійснювала одна з найдавніших організацій — Товариство поширен­ня в народі грамотності (засн. 1869 у Харкові). Завдяки його зуси­л­лям на Слобожанщині почали створювати Н. д., зокрема 1903 — у Харкові. Товариство мало філії в Сумах, м. Сло­вʼянськ (нині Донец. обл.), Вовчанськ, Богодухів (нині обидва — Харків. обл.), Старобільськ (нині Луган. обл.). Не­зважаючи на певну регламентацію діяльності товариства (а отже, й Н. д.) щодо укр. ініціатив, його чл. (Х. Алчевська, Г. Хоткевич та ін.) вели активну просвітн. діяль­ність серед мешканців Харкова. У Н. д. були книгарня, б-ка, велика сцена з належ. освітле­н­ням для театр. ви­став. При ньому діяв аматор. театр. гурток робітників паровозобуд. заводу на чолі з Г. Хоткевичем, під керівництвом якого упродовж 9-ти місяців 1903 по­ставлено 19 ви­став, серед них — «Бурлаки», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Ро­зумний дурень» І. Карпенка-Карого; «Чмир», «Наймичка», «Олеся», «Дві сімʼї» М. Кропивницького та ін. В умовах русифікації така діяльність була обмеженою й нетривалою, але мала позитивні наслідки. На­ступні числен­ні аматор. колективи, що працювали на сцені Н. д. Харкова, хоча й зіштовхувалися з труднощами й обмеже­н­нями щодо театр. репертуару, все ж 1903–13 по­ставили понад 200 пʼєс укр. драматургів. При Н. д. діяла «комісія нар. читань», яка проводила заг.-до­ступні чита­н­ня творів укр. красного письменства — з нагоди 50-х роковин Т. Шевченка (1911) прочитано поеми «Катерина» й «Наймичка», виконано пісні бандуристами. Крім того, від­бувалися муз.-літ. вечори, на яких виконували українські народні пісні й твори укр. композиторів. З метою пошире­н­ня муз. грамоти 1916–17 діяли Курси спів­ац. грамоти й хор. співу, де викладали теорію та історію музики, основи методики навч. співу, студіювали й практично засвоювали церк. і світську музику, на­вчали гри на муз. інструментах (працювали В. Ступницький, П. Кравцов, С. Богатирьов, С. Дрімцов, О. Городцов та ін.). 1920 Н. д. припинив свою діяльність, у рад. часи у його будівлі роз­ташовувався Палац культури Харків. електромех. заводу. Культурниц. діяльність українців-емі­грантів за кордоном — у Канаді, США, Австралії — також роз­почи­на­лася і роз­горталася у рамках Н. д. За структурою, способом організації та здійсне­н­ня культ.-осв. роботи вони дублювали подібні установи Зх. України до 1939. У повоєн. пе­ріод цей процес у середовищі укр. діаспори значно активізувався: гро­мади намагалися при­дбати або збудувати власні приміще­н­ня, де споруджували сцени для проведе­н­ня концертів і театр. ви­став, працювали хори, інструментал. ан­самблі, танц. і театр. гуртки, ор­ганізовували ви­ставки, діяли суботні школи. На сучас. етапі в умо­вах деукраїнізації за кордоном і під­силе­н­ня глобалізац. процесів у світі Н. д. втратили ознаки культур. центрів і пере­творилися здебільшого на роз­важал. товариські клуби. Натомість на тер. Зх. Украї­ни актив. процес нац.-культур. і су­спільно-політ. від­родже­н­ня, що роз­­почався на поч. 1991, засвідчив актуальність тих форм сусп. життя, що асоціювалися з функціонуван­ням Н. д., і тим приміще­н­ням, які до 1939 належали Н. д., було справедливо повернуто первіс. гро­мад.-­культур. статус.

Завантажити статтю