Нарузецький Михайло Ісакович — Енциклопедія Сучасної України

Нарузецький Михайло Ісакович

НАРУЗЕ́ЦЬКИЙ Михайло Ісакович (03. 07. 1930, Одеса – після 2006, м. Лос-Ан­д­же­лес, шт. Каліфорнія, США) – скульп­тор. Чл. СХУ (1962–93). Закін. Одес. художнє уч-ще (1950; викл. М. Жук, Ф. Фальчук), Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1956; викл. А. Оверчук, І. Якунін). Відтоді працював в Одес. т-ві художників, 1960–91 – на Одес. худож.-вироб. комбінаті. Учасник міських, обл. виставок від 1957. Осн. галузі – станк. і монум. скульп­тура. У роботах Н. поєднано характерні риси пластич. ідей суворого стилю 1960–70-х рр. і деякі традиції соцреаліст. репрезентативності. Емігрував 1993 до США.

Тв.: станк. скульптури – «Дівчина» (1957), «Студентка-заочниця» (1960), «Т. Шевченко» (1961), «Е. Багрицький» (1963), «Ранок», «Інженер» (обидві – 1971), «Оленка», «Поетеса В. Інбер» (обидві – 1974), «Партизан Я. Гордієнко», «Стоматолог І. Швець» (обидві – 1975), «Ю. Олеша» (1977); барельєфи – для пам’ятника Невідомому матросу (1960), «Батьківщина-мати» на алеї Слави парку ім. Т. Шевченка (1969); пам’ятники – Л. Толстому (спів­автор О. Князик, 1967), М. Томасу (1982; усі – Одеса); композиція «Народні месники» (1970, спів­автор К. Литвак, с. Нерубайське Біляїв. р-ну Одес. обл.); погруддя – Г. Котовського (1970), Г. Жукова (1975); меморіали – рад. воїнам на Одещині (1972–84), у шт. Каліфорнія (США, арх. Є. Грін­берг, 2005).

Літ.: Изобразительное искусство Одес­сы: Альбом. Москва, 1981.

Т. В. Басанець

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Т. В. Басанець . Нарузецький Михайло Ісакович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71320 (дата звернення: 27.09.2021)