Назаренко Олександр Олександрович — Енциклопедія Сучасної України

Назаренко Олександр Олександрович

НАЗА́РЕНКО Олександр Олександрович (15. 01. 1961, Вінниця) – графік, живописець, реставратор. Син О. Назаренка. Чл. НСХУ (1989). Закін. Київ. худож. ін-т (1985; викл. В. Виродова-Готьє, В. Задорожний). Працював 1988–89 на Вінн. вироб.-худож. комбінаті. Голова Вінн. обл. орг-ції НСХУ (2014–16). Учасник обл., респ., міжнар. мист. виставок від 1984. Персон. – у Вінниці (2003–04, 2008, 2012). Осн. галузі: станк. (натюрморт, пейзаж, портрет, темат. картина) і монум. живопис, станк. графіка, реставрація полотен, ікон. Для творчості Н. характерні багатий колорит, вишуканість форм, лаконічність стилю. Деякі роботи зберігаються у Вінн. ХМ, Музеї книги м. Тульчин Вінн. обл.

Тв.: графіка – «І. Ганіна», «Лариса» (обидва – 1985), «Теплий вечір» (1986), «Теплий день» (2003), «Пробудження» (2004), «Травень» (2008), «Портрет молодого чоловіка» (2009), «Зима» (2010), «Місто Вінниця» (2011), «Літній день» (2013); живопис – «Дід Олексій» (1985), «Па­м'ять» (1987), «Заснула, Вкраїно… Спи ж, поки сонце не встане», «Солодка музика, чи Окрім джазу» (обидва – 1989), «Мандри» (1998), «Ліс» (2000), «Осінь» (2001, 2006), «Теплий день» (2003), «Тінь» (2007), «Вінниця крізь віки», «Совість», «Ріка Буг. Осінь» (усі – 2010), «Бузок» (2013), «Наближається весна», «Піони», «Цвітуть яблуні», «Бабусина хата», «Відлига» (усі – 2014), «Похмурий день», «Зима. Теплий день» (обидва – 2015), «Ранок» (2016), «Ранній сніг», «Кінець зими» (обидва – 2017); мозаїка «Преображення» у Преображен. соборі (Він­ниця, 1990-і рр.); розписи церкви Вос­к­ресіння Христового (Вінниця, 1994–96).

Літ.: Олександр Назаренко. Живопис, графіка: Альбом. В., 2009.

Т. Г. Журунова


Покликання на статтю