Назарчук Мотрона Савівна — Енциклопедія Сучасної України

Назарчук Мотрона Савівна

НАЗАРЧУ́К Мотрона Савівна (06(19). 11. 1911, с. Малі Будища, нині Зіньків. р-ну Полтав. обл. – 11. 09. 2008, Запоріжжя) – майстриня декоративного розпису. Сестра А. Каші. Навч. і одночасно працювала в майстерні, що належала «Кустар-кредиту» й функціонувала при Опішнян. керам. пром. школі (1927–29; викл. І. Гопкало, М. Кришталь, Н. Оначко), Опішнян. школі майстрів худож. кераміки (1937–39; викл. А. Каша, І. Ксьондзенко, А. Назаренко, Х. Сакун), де 1939–41 була молодшим інструктором. Працювала малювальницею в Опішнян. пром. артілі, згодом на з-ді «Худож. керамік» (1929–33, 1943–67); на керам. з-ді Диткомісії при ЦК Грузії (Тбілісі, 1933–34); Васильків. гончар. артілі та Будян. фаянс. з-ді (1935–36); живописець цеху майоліки Запоріз. з-ду стінових матеріалів (1973–85). Диплом 1-го ступ. Полтав. обл­виконкому (1947). Запровадила у вироб-во бл. 150 орнаментів. Її вироби експонували в Києві, Львові, Москві. Учасниця респ., всесоюз., міжнар. мист. виставок і конкурсів у Парижі (1937), Марселі (Франція, 1957–58), Брюсселі (1958), Остенде (1960; обидва – Бельгія), Монреалі (Канада, 1967), Бірмінґемі (Велика Британія, 1974). Розмальовувала глиняні форми, створені М. Сердюченком, Т. Демченком, О. Марехою, І. Біликом, зокрема посуд (глечики, куманці, барильця, баклаги, макітри, супниці, тарелі, тарілки), а також декор. вироби та дит. іграшки, плитки для зовн. оздоблення будинків, інтер'єрів вокзалів переважно в техніці під­полив'яного контур. малювання з використанням рослин. мотивів барок. характеру, зрідка – у техніці фляндрування. Одна з характер. ознак її робіт – орнамент укладала в широку смугу в найопуклішій частині виробів. Розкішно трактовані рослинні візерунки Н. узгоджені з округлими формами виробів чи площинами керам. плиток. Деякі роботи зберігаються у НМУНДМ (Київ), Полтав. худож. і краєзн. музеях, Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в Опішні (Полтав. обл.), Донец., Запоріз. ХМ, Канів. музеї нар. декор. мист-ва (Черкас. обл.). Серед учениць – Л. Дацінька, Л. Жижура, А. Канівець, О. Острянин.

Тв.: «Т. Шевченко» (1938, спів­авт.), «Баранець» (1940), «Куманець» (1949), «Глечик» (1950, спів­авт.).

Літ.: Матюшенко В. Золоті у неї руки // Під прапором комунізму. 1962, 10 серп.; Пошивайло С. Мотрона Назарчук: Спогади (До 90-ліття від дня народж. Мисткині) // Укр. керамол. журн. 2001. № 1; Міщанин В. Сторінки із життєвого шляху та родинної історії Мотрони Савівни Назарчук (до 100-річчя від дня народж.) // Полтав. краєзн. музей: Зб. наук. ст. П., 2012. Вип. 7; Його ж. Мотрона Назарчук: Життя і творчість. Опішне, 2019.

В. М. Ханко, В. Д. Міщанин

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. М. Ханко, В. Д. Міщанин . Назарчук Мотрона Савівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71338 (дата звернення: 24.10.2021)