Навіювання — Енциклопедія Сучасної України

Навіювання

НАВІ́ЮВАННЯ – цілеспрямований психічний вплив, що пасивно сприймається суб’єктом. Лат. назва – сугестія (suggestio). Н. долає антисугестивні критично-логіч., інтуїтивно-емоц. та етич. бар’єри. Ефективність Н. залежить від індивід. властивостей особи сприймати псих. вплив ін. людей. При цьому в особи шляхом переважно неусвідомленої псих. активності створюється настанова на функціон. розгортання резервів влас. особистості. Н. – складова виховання, а також один із осн. методів психотерапії. Остання у своєму становленні та розвитку пройшла низку етапів: греко-рим. з його ідеями псих. впливів в антич. світі (Гіппократ, Платон, Аристотель, Цельс); схоластики з «піклуванням» про душу та псих. лікуванням у середні віки (Авіценна, Разес, Сараджа, Авґустин); шпитал. психотерапії, що виникла на психофізіологотерапевт. ґрунті, сформов. у 16 – 1-й пол. 18 ст. (Дж. Кардано, В. Ґрейтрекс, Ф. Парацельс, Р. Декарт, Ф. Сильвій, Ш. Бонне). Згодом знач. внесок у розроблення цих проблем зробили укр. науковці: П. Бутковський, П. Ковалевський, І. Сікорський, В. Бехтерев, Й. Аптер, А. Філатов та ін. Нині розрізняють Н. вербальне (словесне), що здійснюють за допомогою мовного впливу; зорове – включає використання зорових зображень; гіпнотичне – спрямов. на людину або групу людей, які знаходяться в гіпнотич. (зокрема наркогіпнотич.) стані, використовують в індивід. чи колек­тивно-груп. психотерапії; постгіпнотичне – гіпнотичне Н., що продовжує свою дію після виходу людини з гіпнотич. стану; мотивоване – додатк. гіпносугестив. метод психотерапії, що використовує логічно обґрунтов. «мотивоване Н. уві сні»; пряме – Н. за допомогою влас., авторитар., впевненого безпосеред. звернення психотерапевта до пацієнта, який знаходиться в безсон. стані; непряме – Н. з використанням предметів або явищ, яким той, хто навіює, надає певного значення. Найбільше визнання із сучас. укр. наук. шкіл, що займаються проблемами Н., має школа Б. Михайлова. Фахівців із цього напряму готують у Харків. та Нац. (Київ) мед. академіях післядиплом. освіти.

Літ.: H. Selye. The stress of life. New York, 1956; Аптер И. М. О физиологических механизмах системных нарушений высшей нервной деятельности в клинике неврозов // Физиология и патофизиология высшей нерв. деятельности. К., 1965; Филатов А. Т., Михайлов Б. В., Мартыненко А. А. и др. Суггестивная психотерапия: Метод. рекомендации. Х., 1997; Михайлов Б. В., Табачников С. И., Витенко И. С., Чугунов В. В. Психотерапия: Учеб. Х., 2002; Напрєєнко О. К., Винник М. І., Влох І. Й. та ін. Психіатрія і наркологія: Підруч. К., 2011; Спіріна І. Д., Вітенко І. С., Напрєєнко О. К. та ін. Медична психологія: Підруч. Дн., 2012; Юрценюк О. С., Напрєєнко О. К., Ротар С. С., Напрєєнко Н. Ю. Дитяча та підліткова психотерапія: Навч. посіб. Чг., 2019.

О. К. Напрєєнко, Н. Ю. Напрєєнко


Покликання на статтю
О. К. Напрєєнко, Н. Ю. Напрєєнко . Навіювання // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71409 (дата звернення: 17.10.2021)